3/108 Про повернення майна з чужого незаконного володіння та визнання права господарського відання на майно за позивачем, усунення перешкод в користуванні майном, визнання недійсним наказу про оформлення права власності та свідоцтва пр о оформлення права власності - Текст документа

Про повернення майна з чужого незаконного володіння та визнання права господарського відання на майно за позивачем, усунення перешкод в користуванні майном, визнання недійсним наказу про оформлення права власності та свідоцтва пр о оформлення права власності

За участю представників сторін:

позивача –Кісельова Л.В., за довіреністю

Вишняк О.Є., за довіреністю

відповідача –1: Сокол А.М., за довіреністю

відповідача –2: Коров’янська А.С., за довіреністю

третьої особи –не з’явилися

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до місцевого господарського суду з позовом про повернення майна з чужого незаконного володіння та визнання права господарського відання на майно, усунення перешкод у користуванні майном, визнання недійсним наказу про оформлення права власності та свідоцтва про оформлення права власності.

Також, позивачем в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) подано заяву про уточнення та доповнення позовних вимог. У даній заяві позивач просить визнати за ним право господарського відання на нерухоме майно, а саме склад ангарного типу площею 3744 кв.м. , гараж на два бокси загальною площею 188 кв.м. , контейнерну площадку загальною площею 2444 кв.м, частину приміщень площею 237кв.м. , що знаходиться за адресою м. Київ, вул.Довбуша, 22,усунути перешкоди в користуванні вказаним майном, шляхом виселення відповідача з зазначених приміщень, визнати недійсними наказ “Про оформлення права власності на об’єкт нерухомого майна“від 04.06.2002р.№ 306-В та Свідоцтво про право власності на майновий комплекс серія МК № 010004835 від 04.06.2002р.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.04.2005р. в позові відмовлено повністю.

Постановою від 30.05.2005р. Київського апеляційного господарського суду скасовано рішення Господарського суду м. Києва від 12.04.2005 р. по справі № 3/108 та прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю:

1) Визнано за Українським державним центром транспортного сервісу „Ліски” право господарського відання на нерухоме майно: склад ангарного типу площею 3744 кв.м, гараж на два бокси загальною площею 188 кв.м. , контейнерну площадку загальною площею 2444 кв.м. , частину приміщення площею 237 кв.м. , що знаходиться за адресою м. Київ, вул..Довбуша, 22.

2) Зобов'язано Українсько-австрійське спільне підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю „Термінал-Етранса-Ліски” усунути перешкоди в користуванні Українським державним центром транспортного сервісу “Ліски” наступним майном: складом ангарного типу площею 3744 кв.м, гаражем на два бокси загальною площею 188 кв.м. , контейнерною площадкою загальною площею 2444кв.м. , частиною приміщення площею 237 кв.м. , що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Довбуша, 22, шляхом виселення Українсько-австрійського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю „Термінал-Етранса-Ліски” з вищевказаних приміщень.

3) Визнано недійсним Наказ Головного управління комунальної власності м. Києва „Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна” від 04.06.2002р. за № 306-В. Визнано недійсним Свідоцтво про право власності на майновий комплекс від 04.06.2002р. за № 010004835 серія МК, видане Головним управлінням комунальної власності м. Києва.

4)Стягнуто з Українсько-австрійського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю „Термінал-Етранса-Ліски” на користь Українського державного центру транспортного сервісу “Ліски” 1785,00грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із постановою від 30.05.2005р. Київського апеляційного господарського суду Українсько-Австрійське спільне підприємство “Термінал-Ентранса-Ліски” звернулося до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати постанову від 30.05.2005р. Київського апеляційного господарського суду та прийняти нове рішення, яким залишити без змін рішення господарського суду м. Києва від 12.04.2005р.

Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних обставин.

Українсько-австрійське спільне підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Термінал-Етранса-Ліски“було зареєстровано Дніпровською районною адміністрацією м. Києва 06.02.199 8р. Учасниками даного товариства є Фонд державного майна України, який діє в інтересах УДЦТС “Ліски“та фірма “Етранса Шпедиционз Акциенгезеллшафт”. До статутного фонду відповідача № 1 позивач вніс нерухоме майно: склад аграрного типу площею 3744 кв.м. , гараж на два бокси загальною площею 188 кв.м. , частину приміщення площею 237 кв.м. , що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Довбуша, 22 та право користування земельною ділянкою площею 0,5га.

Відповідно до ст. 35 ГПК України (1798-12) факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду м. Києва від 26.05.2004 р. по справі № 36/166 було задоволено позов УДЦТС “Ліски“до ТОВ “Термінал - Етранса- Ліски“та Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації та визнано недійсною державну реєстрацію українське - австрійського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Термінал - Етранса- Ліски”, визнано недійсним свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької дільності № 03589 від 06,02.1998 p., видане Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією Українсько-австрійському спільному підприємству у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Термінал -Етранса- Ліски”, скасовано державну реєстрацію даного господарського товариства. Постановою Вищого господарського суду України від 20.07.2004 р. та Постановою Верховного Суду України від 16.11.2004р. рішення господарського суду м. Києва № 36/166 залишено без змін. Свідоцтво про державну реєстрацію визнано недійсним з дати його видачі, тобто з 06.02.1998р.

Відповідно до п 6.2. Установчого договору відповідача № 1 товариство набуває прав юридичної особи з дати його державної реєстрації згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до Постанови Вищого господарського суду України від 20.07.2004 р. по справі № 36/166 скасування державної реєстрації та визнання недійсним свідоцтва про державну реєстрацію СП ТОВ “Термінал - Етранса-Ліски“свідчить про те, що правовідносини між сторонами фактично не склалися та не породжують для сторін прав та обов'язків, оскільки СП ТОВ “Термінал - Етранса-Ліски“сторонами створено не було.

Як вірно встановлено апеляційним судом, даний факт підтверджується також тим, що рішенням Господарського суду від 11. 05. 2004р. по справі № 30/112, яке набрало законної сили, розірвано договір про спільну діяльність по створенню українсько - австрійського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Термінал - Етранса- Ліскн“від 24.01.1998р., укладеного між Фондом державного майна України та позивачем.

Відповідно до ст. 6 Закону України „Про підприємства в Україні” (887-12) , ст. 6 Закону України “Про господарські товариства” (1576-12) , які були чинними на день прийняття рішення про створення відповідача№ 1, підприємство вважається і набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації.

Відповідно до ч. 15 ст. 58 ГК України (436-15) , яка передбачає, що скасування державної реєстрації є підставою для здійснення заходів ліквідації суб’єкта господарювання.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає обґрунтованими висновки апеляційного суду про те, що при розгляді питання набуття права власності відповідачем № 1 на нерухоме майно, передане позивачем до статутного фонду, суд першої інстанції безпідставно не прийняв до уваги рішення Господарського суду м. Києва № 36/166 про недійсність державної реєстрації відповідача№ 1 та його свідоцтва про державну реєстрацію.

З огляду на те, що державну реєстрацію відповідача№ 1 та його свідоцтво про державну реєстрацію визнано недійсними, апеляційний суд правомірно застосував ст. 393 ЦК України (435-15) , відповідно до якої, якщо правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування скасовується, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. Таким чином, ст. 12 Закону України „Про господарські товариства” (1576-12) не може бути підставою для включення майна, переданого позивачем до статутного фонду відповідача № 1, до ліквідаційної маси, оскільки відповідач № 1, як вбачається з вищенаведених обставин, не став власником, переданого майна.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України (1798-12) , переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено апеляційним судом, матеріалами справи неможливо встановити точну дату передачі майна до статутного фонду відповідача 1, так як по-перше, на момент реєстрації товариства (лютий 1998) та навіть станом на 10.08.1998 р. українським учасником спільного підприємства до статутного фонду відповідача 1 не передано ні один із заявлених внесків, зазначених в установчих документах товариства. По-друге, на акті приймання - передачі спірного майна відсутня дата.

За таких обставин, доводи позивача, який пов'язує момент виникнення права власності на майно з моментом передачі речі, посилаючись на ст. 128 ЦК УРСР (1540-06) , є необґрунтованими. Судова колегія погоджується з висновком апеляційного суду про те, що у разі неможливості визначити момент передачі речі, право власності на спірне нерухоме майно виникло у відповідача-1 у момент отримання Свідоцтва про право власності, тобто з 04.06.2002 р.

Порядок оформлення права власності та видачі правовстановлюючого документа на об'єкти нерухомого майна визначається нормами Положення про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.08.2001 р. № 1820 (ra0062017-01) , та здійснюється на підставі передбачених Положенням документів.

Відповідно до п. 10.2. даного Положення (ra0062017-01) до переліку документів, які подаються юридичними особами для оформлення права власності та видачі свідоцтва, належить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи.

Проте, свідоцтво про державну реєстрацію визнане недійсним рішенням суду з моменту його видачі. Тобто, недійсним є документ, який подавався відповідачем-1 для оформлення права власності.

Відповідно до п. 11.3. цього Положення (ra0062017-01) на об'єкти, передані до статутного фонду юридичної особи, подаються документи, які підтверджують право власності засновника (учасника) на об'єкт нерухомого майна на момент передачі до статутного фонду господарського товариства.

Спірне нерухоме майно до передачі його до статутного фонду відповідача перебувало у державній власності та належало на праві повного господарського відання УДЦТС “Ліски”.

Враховуючи всі вищевикладені обставини в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що постанова від 30.05.2005р. Київського апеляційного господарського суду прийнята у відповідності до чинного законодавства, а тому підстави для її зміни або скасування відсутні.