ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.08.2005 Справа N 20-11/196
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Невдашенко Л.П.
суддів: Шульги О.Ф.
Рибака В.В.
розглянувши у відкритому Риболовецького колгоспу “Шлях Ілліча”,
судовому засіданні м. Севастополь
касаційну скаргу
на постанову від 16.05.2005
Севастопольського апеляційного
господарського суду
у справі № 20-11/296
господарського суду м. Севастополя
за позовом Риболовецького колгоспу “Шлях Ілліча”,
м. Севастополь
до Державного підприємства
“Севастопольський морський рибний
порт”, м. Севастополь
Регіонального відділення Фонду
державного майна України у м.
Севастополі
Департаменту рибного господарства
Міністерства аграрної політики України,
м. Київ
3-я особа Управління Морської акваторії
Севастопольської міської державної
адміністрації, м. Севастополь
Про визнання права власності
за участю представників сторін:
від позивача - Ткач В.С.
від відповідача -
В С Т А Н О В И В:
Риболовецьким колгоспом “Шлях Ілліча” заявлено позов до
Державного підприємства “Морський рибний порт”, регіонального
відділення Фонду державного майна України, Департаменту рибного
господарства Міністерства аграрної політики України про визнання
права власності.
На обгрунтування позову зазначено, що причал № 142 (новий
обліковий номер 231) розташований в м. Севастополі у кінці бухти
Камишова, є власністю рибколгоспу, оскільки збудований за його
власні кошти у 1970 році.
Рішенням господарського суду м. Севастополя від 24.02.05
залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного
господарського суду від 16.05.05 у задоволенні позову
відмовлено.
Судові рішення вмотивовані тим, що замовником будівництва
спірного причалу виступало Державне підприємство
“Севастопольський морський рибний порт”, фінансування
здійснювалося за кошти державного бюджету.
Земельна ділянка під причалом № 141 виділялася згідно державного
акта на право постійного користування землею державному
підприємству “Севастопольський морський рибний порт”.
Місцевий та апеляційний суд дійшли висновку про те, що позивачем
не надані належні докази, які б підтверджували його право
власності на спірне майно. Причал № 141 ніколи не був власністю
рибколгоспу.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
риболовецький колгосп “Шлях Ілліча” просить скасувати ухвалені у
справі рішення, позовні вимоги задовольнити посилаючись на
неправильне застосування судом норм матеріального та
процесуального права, зокрема, ч. 2 ст. 35, ст.ст. 42, 47,
ст.ст. 32, 38, п. 2 ст. 5 Закону України “Про приватизацію
державного майна” ( 2163-12 ) (2163-12)
, ст. 8 Закону “Про
кооперацію в СРСР” ( v8998400-88 ) (v8998400-88)
, ст. 19 Закону України
“Про кооперацію” ( 1087-15 ) (1087-15)
, ст. 24 Закону України “Про
власність” ( 697-12 ) (697-12)
.
Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну
оцінку встановлених судом фактичних обставин справи, колегія
суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що протягом
багатьох років риболовецький колгосп “Шлях Ілліча” користується
причалом № 141 (з 06.01.99 № 231), що розташований у м.
Севастополі в бухті Камишова, а з 1970 року користується
причалом на підставі договору оренди з Севастопольським морським
рибним портом.
На підставі витягів з архівних документів, зокрема, постанови
Ради Міністрів СРСР від 22.10.51 № Н036-1854СС, в якій йде мова
про зобов’язання Міністерства рибної промисловості про
переселення до 01.10.52 із бухти Балаклава в бухту Камишова
риболовецького колгоспу “Путь к соціалізму”, архівного витягу з
протоколу виробничо-технічної наради при дирекції будівництва
рибного порту в бухті Камишова від 13.12.55, в якій вказано, що
у зв’язку з переведенням колгоспу “Шлях Ілліча” в бухту Камишова
будівництво причальної лінії складських бригадних приміщень для
витяжки малого флоту покласти на рибколгосп “Шлях Ілліча”,
протокол загальних зборів рибколгоспу “Шлях Ілліча” від 21.12.55
№ 17 та інші документи позивач стверджує, що причал № 141
збудовано за кошти рибколгоспу.
Разом з тим фінансових документів, які б підтверджували факт
будівництва спірного причалу за власні кошти рибколгоспу суду не
надано.
Між тим, згідно акта державної комісії про введення в
експлуатацію причалу № 141 від 31.08.1970 замовником будівництва
причалу є Севастопольський морський рибний порт.
Фінансування будівництва здійснювалося за рахунок державного
бюджету.
У цьому ж акті державної комісії від 31.08.70 зазначено, що
будівництво причалів входить до складу зведеного кошторисно-
фінансового розрахунку по розширенню Севастопольського морського
рибного порту.
Місцевим та апеляційним судами на підставі наданих сторонами
документів встановлено, що спірний причал збудовано за державні
кошти у 1970 році, прийнято у цьому ж році в експлуатацію
Севастопольським морським рибним портом, взято на облік портом і
передано рибколгоспу в оренду.
Земельна ділянка, що знаходиться під причалом № 141, відповідно
до державного акта на право постійного користування, надана
Севастопольському морському рибному порту.
Судами першої та апеляційної інстанцій при прийнятті
оскаржуваних рішень повно і всебічно досліджені доводи позивача
щодо будівництва спірного причалу за власні кошти риболовецького
колгоспу “Шлях Ілліча” і були відхилені, як неспроможні а тому
додаткова оцінка цих обставин відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
не відноситься до юрисдикції касаційної
інстанції.
В решті касаційна скарга стосується спростування обставин
справи, встановлених судами першої та другої інстанцій, а також
заперечень щодо оцінки судами наявних у справі доказів, тому
судом касаційної інстанції до уваги не приймається з огляду на
вимоги ч. 2 ст. 111-5 та ч. 1, 2 ст. 111-7 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Вищий господарський суд України вважає юридичну оцінку, дану
місцевим та апеляційним судами обставинам справи такою, що
грунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і
підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.
Керуючись ст. ст. 111-9, 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
16.05.05 у справі № 20-11/296 залишити без змін, а касаційну
скаргу без задоволення.
Головуючий Л.Невдашенко
Судді: О.Шульга
В.Рибак