Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кочерової Н.О.,

суддів: Рибака В.В.,

Черкащенка М.М.,

за участю представників сторін:

від позивача – Мацей А.М. (дор. від 25.02.2005р.);

від відповідача – не з’явилися;

розглянувши ТОВ “Автор”

матеріали

касаційної скарги

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.05.2005р.

у справі № 2/151-38 господарського суду Волинської області

за позовом ТОВ “Автор”

до ТОВ ВКФ “Будсервіс”

Про стягнення 61231,28 грн.

В С Т А Н О В И В:

ТОВ “Автор” (правонаступник –МП “Автор”) звернулось з позовом до ТОВ ВКФ “Будсервіс” (правонаступник –ВКФ “Будсервіс”) про стягнення 61231,28 грн. за відпущені товарно-матеріальні цінності по видатковим накладним № ВН 0000890 від 08.11.01; № ВН-0000904 від 14.11.01; № ВН-0000982 від 14.01.04; № ВН-0000914 від 14.11.04р.

Рішенням господарського суду Волинської області від 09.02.05 у справі № 2/1512-38 позивачу в позові відмовлено з тих підстав, що відповідно з рішенням загальних зборів засновників ВКФ”Будсервіс” від 10.05.02 (а.с. 101 т.1) було збільшено статутний фонд цього підприємства і, в зв’язку з цим, матеріальні цінності по спірних видаткових накладних були передані до статутного фонду цього підприємства, що виключає в цьому разі їх оплату.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.04.05 зазначене рішення місцевого господарського суду залишено без зміни з тих же підстав.

У поданій касаційній скарзі ТОВ “Автор” просить скасувати ці судові рішення як такі, що прийняті при неповному з’ясуванні обставин справи, пов’язаних з передачею майна відповідачу по спірних видаткових накладних та є порушенням процесуального закону (ст. 43 ГПК (1798-12) ); просить направити справу на новий розгляд

Судова колегія дослідивши наявні матеріали справи, вислухавши пояснення та заперечення представника позивача в судовому засіданні, дослідивши юридичну оцінку судовими інстанціями обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права прийшла до висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги.

Матеріалами справи підтверджується наступне.

Предметом спору є вимога позивача щодо оплати відпущених відповідачу товарно-матеріальних цінностей по видатковим накладним № ВН-0000890 від 08.11.01; № ВН -0000904 від 14.01.01; № ВН –0000982 від 14.11.04; № ВН-0000914 від 14.11.04 р. на загальну суму 61231,28 грн. та визначення правової природи взаємовідносин сторін при цьому.

Верховний суд України в ч. 3 п. 1 Постанови Пленуму від 29.12.76 № 11, з наступними змінами, “Про судове рішення” (v0011700-76) роз’яснив, що обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Проте місцевий та апеляційний господарські суди не дотримались наведених роз’яснень та вимог відповідно до п. 3 ст. 84, п. 7 ст. 105 ГПК України (1798-12) .

Суди не вжили заходів для встановлення дійсних обставин справи та правовідносин сторін, що унеможливило здійснення юридичних висновків, які грунтувались би на матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи, передача майна по спірних видаткових накладних відбулась відповідачу в листопаді місяці 2001 р. по довіреностям відповідача серії ЯАА № 505899 від 8.11.2001 р. та серії ЯАА № 505893 від 14.11.2001 р. (а.с. 38,39 т.і).

Зміни до статуту ВКФ “Будсервіс», засновником якого був і позивач, були внесені засновниками цього підприємства на підставі протоколу зборів № 12 від 10.05.02 р., зі збільшенням його статутного фонду до 299933,6 грн. (а.с 77 т.1), тобто за збігу значного часу після отримання відповідачем спірних товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до протоколу № 25 зборів засновників ВКФ “Будсервіс” від 14.05.02 (а.с. 102, т.І) сторони погодили внесення до статутного фонду з боку МП “Автор”, запасних деталей до автобусів “Ікарус» згідно переліків № 1-7 на загальну суму 191768,28 грн.

Але зазначені переліки, як додаток до цього протоколу, в матеріалах справи відсутні, що унеможливило їх дослідження судовими інстанціями.

Суд першої інстанції, з чим погодився і апеляційний суд, безпідставно визнав акт звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 01.01.03 як беззаперечний доказ відсутності заборгованості у відповідача по оплаті спірних матеріальних цінностей, оскільки він підписаний представниками сторін з застереженнями, відносно висновків цього акту (а. с 6 т.2).

Зміст цих застережень судовими інстанціями не досліджувався.

Відповідно з ст. 43 ГПК України (1798-12) господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини справи, що не були встановлені судом першої та апеляційної інстанцій, справа підлягає передачі на новий розгляд.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11 ГПК України (1798-12) Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Рішення господарського суду Волинської області від 09.02.05 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.05.04 у справі № 2/151 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Волинської області.