Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючий),

Харченка В.М.,

Борденюк Є.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві

за участю представника Савенко О.І. та представника відповідача

позивача: – Ланя О.Ю.

касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства

“Київмлин”

на постанову від 23.03.2005

Севастопольського господарського суду

апеляційного

у справі № 2-14/2197-2005

господарського суду Автономної Республіки Крим

за позовом Закритого акціонерного товариства

“Київмлин”

до Дочірнього підприємства ДАК “Хліб

України” “Красноперекопський комбінат

хлібопродуктів”

про стягнення 236743,54 грн.

В судовому засідання 21.07.2005 оголошувалась перерва до 13.10.2005.

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2004 року закрите акціонерне товариство “Київмлин” звернулося з позовом до Дочірнього підприємства ДАК “Хліб України” “Красноперекопський комбінат хлібопродуктів” про стягнення з відповідача 232557,50 грн. заборгованості, 3023,25 грн. інфляційних та 1162,79 грн. річних.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.01.2005 у справі № 2-14/2197-2005 в позові відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.03.2005 вищезазначене судове рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.01.2005 та постанову апеляційного суду від 23.03.2005. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що судом при прийнятті постанови порушено норми процесуального та матеріального права, зокрема, ст.ст. 32, 36 38 ГПК України (1798-12) , ст.ст. 662, 664, 957, 961 ЦК України (435-15) , ст.ст. 24, 37, 43 Закону України “Про зерно та ринок зерна в Україні” (37-15) , вимоги Постанови КМУ від 11.04.2003 № 510 “Про забезпечення сертифікації зернових складів на відповідність послуг із зберігання зерна та продуктів його переробки, запровадження складських документів на зерно” (510-2003-п) .

Відзиву на касаційну скаргу відповідач до Вищого господарського суду України не надіслав.

Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування Севастопольським апеляційним господарським судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 24.07.2003 між сторонами у справі був укладений договір купівлі-продажу № 66-114, предметом якого є купівля-продаж пшениці З класу у кількості 500 тон на загальну суму 485000,00 грн. Умовами договору передбачено, що товар поставляється ДП ДАК “Хліб України” “Красноперекопський комбінат хлібопродуктів” на умовах EXW відповідно до правил “Інкотермс”.

Судами також було встановлено, що платіжним дорученням № 3134 від 29.07.2003 позивач перерахував відповідачу вартість вказаної партії зерна в сумі 485000,00 грн. Крім того, згідно з накладною № 1950 від 31.07.2003 відповідач передав позивачу 500 т пшениці на суму 485000,00 грн., яку отримав представник позивача відповідно до довіреності від 28.07.2003.

Наведеним обставинам апеляційний суд дав належну оцінку і дійшов до обгрунтованого висновку про безпідставність заявленого позову. При цьому апеляційний суд правомірно виходив з того, що відповідно до офіційного тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати “Інкотермс” умови договору EXW, які сторони закріпили у зазначеному договорі означають, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому місті без митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб, тобто покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення.

Крім того, апеляційним судом також правомірно зазначено, що позивачем, всупереч ст. 33 ГПК України (1798-12) , не надано доказів, які б свідчили про існування заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 207284,80 грн., оскільки матеріалами справи така заборгованість не підтверджується.

Такі висновки апеляційного суду не суперечать наявним у справі документам, а отже оспорювана постанова апеляційної інстанції винесена на підставі фактичних обставин справи, відповідає вимогам діючого законодавства, що, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для її скасування.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства “Київмлин” залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 11.01.2005 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.03.2005 у справі № 2-14/2197-2005 залишити без змін.