ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.08.2005 Справа N 18/331
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кравчука Г.А.
суддів : Грейц К.В.
Мачульського Г.М.
розглянувши касаційні Костопільського сільського споживчого
скарги товариства, Костопільської МДПІ
на постанову від 19.04.2005
Львівського апеляційного господарського суду
у справі № 18/331 господарського суду Рівненської області
за позовом Костопільського сільського споживчого
товариства
до Костопільської МДПІ
Про визнання недійсним податкового повідомлення - рішення
за участю представників: Левицький В.А.
- позивача
- відповідача Красовський А.С.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Рівненської області від 02.12.2004
(суддя А.В.Гудак) за позовом Костопільського сільського
споживчого товариства до Костопільської МДПІ Рівненської області
позовні вимоги задоволені частково: визнані недійсними податкові
повідомлення-рішення від 22.07.2004 № 0000862342/2 про
визначення позивачеві податкових зобов’язань з ПДВ в сумі
2101,50 грн., № 0000882343/2 про визначення позивачеві
податкових зобов’язань за порушення порядку ведення касових
операцій в сумі 18301,34 грн., № 0000252343/2 про визначення
позивачеві податкових зобов’язань за порушення порядку
застосування реєстраторів розрахункових операцій, від 11.05.2005
№ 0000872342/1 про визначення позивачеві податкових зобов’язань
з податку на прибуток в сумі 2508,75 грн., № 00001362342/1 про
визначення позивачеві податкових зобов’язань з ПДВ в сумі 3111
грн., в задоволенні позову про визнання недійсним податкового
повідомлення - рішення № 0000121740/1 про визначення позивачеві
податкових зобов’язань з прибуткового податку з громадян в
позові відмовлено.
Колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду (у
складі головуючого судді Онишкевича В.В., суддів Слуки М.Г.,
Скрутовського П. Д.), здійснюючи апеляційну перевірку в зв’язку
зі скаргами позивача та відповідача, постановою від 19.04.2005,
в задоволенні апеляційної скарги Костопільського ССТ відмовила,
а апеляційну скаргу Костопільської МДПІ Рівненської області
задовольнила частко во, рішення господарського суду Рівненської
області від 02.12.2004 частково змінила, виклавши його в такій
редакції:
- податкове повідомлення-рішення за № 0000252343/2 від
22.07.2004 визнати недійсним в частині визначення податкового
зобов'язання на суму - 22767 грн. 05 коп. в частині
п'ятикратного розміру штрафної санкції. В решті податкове
повідомлення-рішення залишити в силі.
- податкові повідомлення-рішення за № 0000872342/1 від
11.05.2004 та № 00001362342/1 від 11.05.2004 - визнати
недійсними в повному розмірі.
- в задоволенні вимог про визнання недійсними податкових
повідомлень-рішень за № 0000862342/2 від 22.07.2004, №
0000882342/2 від 03.08.2004 та № 0000121740/1 від 11.05.2004 - в
позові відмовити.
Сторони у справі з постановою у справі не згодні, в зв’язку з
чим звернулися з касаційними скаргами.
Позивач –Костопільське ССТ, просить постанову у справі
скасувати, рішення у справі залишити без змін, посилаючись на
порушення судом апеляційної інстанції ст. 43, пунктів 7, 8 ч. 2
ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, преамбули, п. 1.2, п. 1.5 ст.
1, п. 6.1 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань
плаників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, п. 5.11 ст. 5 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, ст.ст. 13,
14 Закону України “Про систему оподаткування” ( 1251-12 ) (1251-12)
та
неправильне застосування пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України
“Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Відповідач - Костопільська МДПІ - просить скасувати постанову
суду апеляційної інстанції в частині задоволення позову та
прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в
повному обсязі, посилаючись на порушення судом ст. 43 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського
суду, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла
висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню
з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій і вбачається з
матеріалів справи, відповідачем у даній справі було проведено
планову документальну перевірку Костопільського сільського
споживчого товариства з питань дотримання податкового та
валютного законодавства за період з 01.01.2003р. по
01.12.2003р., за наслідками перевірки податковим органом
складено акт перевірки за № 30/23-0765213 від 25.03.2004р., на
підставі якого були прийняті податкові повідомлення-рішення від
22.07.2004 за № 0000862342/2, № 0000252343/2 та за №
0000882343/2 від 03.08.2004.
Крім того, на підставі акту позапланової документальної
перевірки від 07.05.2004 № 48/23-01765213 Костопільською МДПІ
були прийняті податкові повідомлення-рішення за № 000872342/1, №
00001362342/1 та № 0000121740/1 від 11.05.2004.
Судами попередніх інстанцій відмовлено в задоволенні позовних
вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №
0000121740/1 від 11.05.2004 про визначення позивачеві
податкового зобов’язання з прибуткового податку з громадян на
суму 13200 грн. 81 коп. , прийнятого на підставі акту
позапланової перевірки від 07.05.2004, однак в цій частині
судові акти не є предметом касаційного оскарження.
Актом перевірки від 25.03.2004 встановлено порушення позивачем
п. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі
Закон № 168 ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
) і відповідно до податкового
повідомлення-рішення № 0000862342/2 від 22.07.2004, податковий
орган визначив позивачеві податкове зобов'язання з ПДВ за
основним платежем в сумі 1401 грн. та за штрафною санкцією в
сумі 700 грн. 50 коп. , оскільки позивач безпідставно відніс до
складу податкового кредиту ПДВ, сплачений в ціні вартості послуг
господарсько-правового характеру Костопільської райспоживспілки,
оскільки витрати на такі послуги не відносяться до складу
валових витрат виробництва.
Правовою підставою для віднесення до складу валових витрат
виробництва та обігу вартості цих послуг відповідно до п. 5.1
ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі –Закон № 334
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
), могли б служити належні письмові докази про
фактичне надання таких послуг, зокрема, згідно абз.3 п. 1.31 ст.
1 Закону № 334 ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
продаж результатів робіт (послуг)
–будь-які операції цивільно-правового характеру з надання
результатів робіт (послуг), однак перевіркою встановлено
відсутність доказів продажу результатів послуг, що призвело до
завищення валових витрат і, відповідно, до завищення податкового
кредиту з ПДВ, в зв’язку з чим колегія суддів вважає, що суд
апеляційної інстанції правомірно визнав висновки податкового
органу в цій частині ґрунтовними, а позовні вимоги такими, що не
підлягають задоволенню.
Також, на підставі згаданого вище акту планової документальної
перевірки від 25.03.2004 за № 30/23-01765213 було прийняте по
даткове повідомлення-рішення № 0000882342/2 від 03.08.2004 у
зв’язку з порушенням позивачем. п. 2.12 п. 2 Положення про
ведення касових операцій в національній валюті України,
затвердженого постановою Правління Національного банку України
19.02.2001 № 72 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції
України 15.03.2001 за № 237/5428 ( z0237-01 ) (z0237-01)
, яким
передбачається, що підприємства, які мають податковий борг,
здійснюють виплати, що пов’язані з оплатою праці, виключно за
рахунок коштів, одержаних в установах банку, однак, позивач, при
наявності у нього податкової заборгованості, здійснив виплату
оплати праці за рахунок виручки від реалізації продукції, в сумі
- 60729 грн. 07 коп.
Згідно абз.4 ст. 1 Указу Президента України "Про застосування
штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки"
від 12.06.1995 № 436/95 ( 436/95 ) (436/95)
, за витрачання готівки з
виручки від реалізації продукції та інших касових надходжень, на
виплати, пов’язані з оплатою праці, за наявності податкової
заборгованості, стягується штраф в розмірі здійснених виплат.
Враховуючи своє рішення від 21.07.2004 за № 6844/23-039 про
внесення змін до рішення про результати розгляду скарги позивача
за № 3945/23-28 від 11.05.2004, яким було скасоване попереднє
повідомлення-рішення від 11.05.2004 № 0000882342/1 про сплату
штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки в
частині суми - 42427 грн., Костопільська МДПІ 03.08.2004
прийняла нове податкове повідомлення-рішення за № 0000882342/2
(спірне), яким зменшила суму штрафу до 18301 грн. 54 коп.
Оскільки, в цій частині, факт допущених позивачем порушень щодо
незаконного витрачання готівки з виручки від реалізації
продукції, підтверджується актом перевірки № 30/23-01765213 від
25.03.2004 та наявними матеріалами справи, які позивач
документально не спростував, як і не довів відсутність у нього
під час таких виплат податкової заборгованості, суд апеляційної
інстанції правомірно дійшов висновку про відсутність правових
підстав для визнання згаданого вище податкового повідомлення-
рішення недійсним.
Крім того, на підставі акту перевірки від 25.03.2004, з
посиланням на п. 1, п. 3 ст. 17 Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, відповідачем у
даній справі було прийнято податкове повідомлення-рішення №
0000252343/2 від 22.07.2004, яким позивачеві було визначено
податкове зобов'язання в сумі - 25147 грн. 05 коп. , в т.ч.
22767 грн. 05 коп. штрафних санкцій (п’ятикратний розмір
вартості проданих товарів на суму 4553 грн. 41 коп.) за
непроведения через реєстратор розрахункових операцій розрахунків
з іншими суб’єктами; 1700 грн. - за незберігання розрахункових
книжок протягом вста новленого терміну по 5-ти господарських
одиницях (340 х 5) та 680 грн. за порушення встановленого
порядку використання розрахункових книжок по 2-х господарських
одиницях (340 х 2).
Із акту перевірки вбачається, що сума 4553 грн. 41 коп. , на яку
відповідач застосував штрафну санкцію в п'ятикратному розмірі,
складається із сум готівки, внесеної до каси підприємства
юридичними і фізичними особами по орендних платежах, квартплаті
і комунальних послугах та за продаж автомобіля “Нива”, які не
були проведені через РРО.
Оскільки, дія даного Закону ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
поширюється лише на
правовідносини в сфері торгівлі, громадського харчування і
послуг, а, отже, не поширюється на правовідносини щодо
комунальних і орендних платежів, суд апеляційної інстанції
дійшов висновку про безпідставне застосування до позивача
штрафних санкцій на суму 22767,05 грн., правомірно визнавши
недійсним згадане вище повідомлення-рішення в цій частині.
Посилання Костопільської МДПІ в касаційній скарзі на
необхідність проведення через РРО коштів, внесених в касу за
продаж автомобіля “Нива” колегія суддів вважає таким, що не
заслуговує на увагу і не впливає на суть судових рішень в цій
частині, оскільки, по-перше, Костопільське ССТ є підприємством
споживчої кооперації і об’єднує структурні одиниці, зокрема,
магазини, які і здійснюють торгівлю, власне підприємство
(контора) в розумінні Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
не є
підприємством торгівлі, по-друге, відповідно до листа ДПА
України від 18.11.2004 № 10413/6/23-2119 ( v1041225-04 ) (v1041225-04)
на
операції продажу основних засобів (як придатних для подальшого
використання, так і непридатних), що належать підприємству і
використовуються для виробництва товарів, виконання робіт,
послуг (незалежно від групи, на які вони розподіляються) дія
цього Закону не поширюється.
В частині застосування штрафних санкцій в сумі 1700 грн. за не
зберігання розрахункових книжок протягом встановленого терміну
по 5-ти господарських одиницях (сільських магазинах) та 680 грн.
- за порушення встановленого порядку використання розрахункових
книжок по 2-х господарських одиницях (сільських магазинах), суд
апеляційної інстанції ґрунтовно визнав рішення податкового
органу в цій частині таким, що відповідає матеріалам справи і
чинному законодавству України.
Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України
зазначає, що, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про
визнання недійсним податкового повідомлення –рішення №
0000882342/2 від 03.08.2004 про визначення позивачеві
податкового зобов’язання на суму 18301 грн. 54 коп. штрафу за
незаконне витрачання готівки з виручки від реалізації продукції
та податкового повідомлення - рішення № 0000252343/2 від
22.07.2004 в частині визначення податкового зобов'язання в сумі
1700 грн. штрафу за незберігання розрахункових книжок протягом
встановленого терміну та 680 грн. штрафу за порушення
встановленого порядку використання розрахункових книжок, судами
першої та апеляційної інстанцій не враховано те, що в спірних
податкових рішеннях-повідомленнях про нарахування позивачеві
штрафних санкцій за порушення Положення про ведення касових
операцій у національній валюті України ( z0237-01 ) (z0237-01)
та за
порушення вимог Закону України “Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
останні, всупереч преамбулі, пунктам
1.2, 1.5 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, ст.ст. 13, 14 Закону України “Про систему
оподаткування“ ( 1251-12 ) (1251-12)
, визначені як суми податкових
зобов’язань.
У відповідності з п. 1.5 ст. 1 Закону України “Про порядок
погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
положення цього Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
поширюються лише на штрафні санкції, які
справляються з платника податків у зв’язку з порушенням ним
правил оподаткування і, оскільки, штрафні санкції застосовані до
позивача не за порушення правил оподаткування, у відповідача не
було законних підстав для визначення їх як податкового
зобов’язання з поширенням на такі санкції вимог зазначеного
Закону щодо граничного строку сплати та наслідків несплати.
Отже, зазначені спірні податкові повідомлення –рішення
підлягають визнанню недійсними в частині визначення штрафних
санкцій податковими зобов’язаннями.
На підставі акту від 07.05.2004 за № 48/23-01765213 позапланової
документальної перевірки дотримання вимог подат кового та
валютного законодавства за період з 01.01.2003 по 31.12.2003 з
податку на прибуток та за період з 01.01.2003 по 29.02.2003 з
податку на додану вартість відповідачем було прийнято податкове
повідомлення-рішення № 000872342/1 від 11.05.200, якими
визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в
сумі 2508 грн. 75 коп. , в т.ч. основний платіж - 1672 грн. 50
коп. і штраф в сумі 836 грн. 25 коп. , та податкове повідомлення-
рішення № 00001362342/1 від 11.05.2004, яким визначено суму
податкового зобов’язання за платежем податок на додану вартість
в сумі 3111 грн., в т.ч. 2074 грн. основний платіж та 1037 грн.
штрафні санкції.
Оскільки, згадані вище податкові повідомлення-рішення були
прийняті на підставі ряду порушень, виявлених в процесі
перевірки, до яких податковий орган не подав чіткого розрахунку
по податку на прибуток та податку на додану вартість в розрізі
кож ного виявленого порушення, зокрема, застосованих санкцій,
суди попередніх інстанцій дійшли висновку про неможливість
ідентифікації окремих порушень податкового законодавства щодо
визначення податкових зобов'язань, як по податку на прибуток,
так і по податку на додану вартість, тому згадані вище рішення
було визнано недійсними.
Однак, господарський суд Рівненської області і Львівський
апеляційний господарський суд, вирішуючи спір по суті, не надали
правової оцінки обставинам стосовно наявності чи відсутності
фактів порушень податкового законодавства, інкримінованих
позивачеві, зафіксованих у акті перевірки від 07.05.2004,
розміру нарахованих податкових зобов’язань, в т.ч. правильності
визначення і обчислення відповідачем фінансових санкцій за
спірними податковими повідомленнями-рішеннями, що позбавляє
колегію суддів можливості визнати висновки господарських судів з
приводу обґрунтованості позовних вимог такими, що зроблені
внаслідок всебічного і повного встан6овлення всіх обставин
справи.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного суду України,
викладених у пункті 1 постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Однак, поза межами дослідження і встановлення в судовому процесі
залишились обставини, що викладені в акті перевірки від
07.05.2004 щодо порушень позивачем вимог Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, яке призвело
до заниження податку на прибуток в розмірі 1672,50 грн., та
вимог Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, яке призвело до заниження податку в розмірі 3475
грн., тобто, по суті не надано правової оцінки висновкам
податкового органу.
Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим
порушенням ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та виключає можливість
висновку касаційної інстанції щодо правильності застосування
судами норм матеріального права при вирішенні спору, що
відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
є
підставою для скасування прийнятих у справі судових рішень з
передачею справи в цій частині на новій розгляд суду першої
інстанції. Останнє обумовлено межами перегляду справи судом
касаційної інстанції, встановленими нормою ст. 111-7
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти
до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені чинним
законодавством засоби для всебічного, повного і об’єктивного
встановлення та оцінки всіх обставин справи та вирішити спір
згідно закону.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, ст. ст. 111-10,
111-11, ч. 1 ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційні скарги Костопільського ССТ та Костопільської МДПІ
задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
19.04.2005 у справі господарського суду Рівненської області №
18/331 та рішення господарського суду Рівненської області від
02.12.2004 в частині визнання недійсними податкового
повідомлення - рішення № 0000872342/1 та № 00001362342/1 від
11.05.2004 скасувати, справу № 18/331 в цій частині направити на
новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
19.04.2005 в частині відмови в задоволенні позову про визнання
недійсними податкових повідомлень - рішень № 0000882342/2 від
03.08.2004 на суму 18306,34 грн. та № 0000252343/2 від
22.07.2004 на суму 2380 грн. скасувати в частині визначення цих
сум податковими зобов’язаннями, визнавши їх в цій частині
недійсними.
В решті постанову Львівського апеляційного господарського суду
залишити без змін.
Головуючий Г.Кравчук
Судді К.Грейц
Г.Мачульський