ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.08.2005 Справа N 17/95пд
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: Кравчука Г.А.
суддів: Грейц К.В.
Мачульського Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційне подання Першого заступника прокурора Луганської
та області
касаційну скаргу Ленінської міжрайонної Державної податкової
інспекції у м. Луганську
на постанову Луганського апеляційного господарського
суду
від 09.06.2005р.
у справі № 17/95пд
господарського суду Луганської області
за позовом Першого заступника прокурора Луганської
області в інтересах держави в особі
Ленінської міжрайонної Державної податкової
інспекції у м. Луганську
до 1). Ленінського районного відділу Державної
виконавчої служби Луганського міського
управління юстиції, м. Луганськ
2). Спеціалізованого державного підприємства
“Укрспец’юст” в особі Луганської філії
3). Закритого акціонерного товариства
“Фінансист”
третя особа на Відкрите акціонерне товариство “Видавництво
стороні позивача “Лугань”
за участю прокурора
Про визнання результатів прилюдних торгів недійсними
за участю представників
позивача: не з’явився
- 1-го відповідача: Кара Є.С. (за довіреністю від 01.07.2005р.)
Ковальчук Ю.В. (за довіреністю № 187 від
- 2-го відповідача: 09.03.2005р.)
Куренної Т.О. (за довіреністю від
- 3-го відповідача: 13.10.2004р.)
Наумової Д.С. (за довіреністю від
- третьої особи: 25.11.2003р.)
відділу Генеральної прокуратури України
- прокурора: Турлової Ю.А. (на підставі посвідчення № 114
від 10.07.2002р.).
В С Т А Н О В И В:
Рішенням місцевого господарського суду від 22.02.2005р. (колегія
суддів у складі: головуючий - суддя Воронько В.Д., судді
Корнієнко В.В., Лісовицький Є.А.) позов задоволено. Постановлено
визнати недійсними результати прилюдних торгів по реалізації
арештованого майна Відкритого акціонерного товариства
“Видавництво “Лугань”, які відбулися 16.07.2004р. та оформлені
протоколом № 4130185-1ПТ проведення прилюдних торгів по
реалізації арештованого майна від 16.07.2004р. Також
постановлено стягнути з відділу державної виконавчої служби
Ленінського районного управління юстиції м. Луганська до
держбюджету 85 грн. витрат по сплаті держмита, та 118 грн.
витрат на інформаційно-технічне забезпечення судово процесу –на
користь ДП “Судовий інформаційний центр”.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від
09.06.2005р. (колегія суддів у складі: головуючого –судді
Баннової Т.М., суддів Медуниці О.Є., Семендяєвої І.В.) рішення
місцевого господарського суду скасовано, у позові відмовлено,
постановлено стягнути з позивача на користь відповідачів по
42,50 грн. витрат по сплаті державного мита.
У касаційному поданні Перший заступник прокурора Луганської
області просить скасувати постанову Луганського апеляційного
господарського суду від 09.06.2005р. та залишити без змін
рішення Господарського суду Луганської області від 22.02.2005р.,
посилаючись на порушення судом норм матеріального та
процесуального права, а саме –ст. 19 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження”
( 606-14 ) (606-14)
, ст.ст. 1, 2 Закону України “Про введення мораторію
на примусову реалізацію майна” ( 2864-14 ) (2864-14)
, п. 8.6.1 ст. 8
Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників
податків перед бюджетом та державними цільовими фондами”
( 2181-14 ) (2181-14)
, ст.ст. 101, 104, 105 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
У касаційній скарзі Ленінська міжрайонна Державна податкова
інспекція у м. Луганську просить скасувати постанову Луганського
апеляційного господарського суду від 09.06.2005р. та залишити
без змін рішення Господарського суду Луганської області від
22.02.2005р., посилаючись на порушення судом норм матеріального
та процесуального права, а саме: ст.ст. 1, 2 Закону України “Про
введення мораторію на примусову реалізацію майна” ( 2864-14 ) (2864-14)
,
п. п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетом та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, ст. 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
У відзиві на касаційне подання Закрите акціонерне товариство
“Фінансист” просить залишити постанову Луганського апеляційного
господарського суду від 09.06.2005р. без змін, а касаційне
подання Першого заступника прокурора Луганської області та
касаційну скаргу Ленінської міжрайонної Державної податкової
інспекції у м. Луганську –без задоволення, посилаючись на те, що
постанова Луганського апеляційного господарського суду є
законною і обґрунтованою, судом мотивовано викладені підстави
для скасування рішення місцевого суду. Основною підставою
проведення реалізації майна була наявність рішень Ленінського
районного суду м. Луганська. Крім того, дозвіл на реалізацію був
отриманий від Регіонального відділення Фонду державного майна
України по Луганській області. Відчуження майна здійснювалось не
власником, а органом, який здійснює примусове виконання рішення
суду. Наявність податкової застави не вважається підставою для
заборони проведення реалізації майна.
Аналогічним чином аргументовано відзив на касаційну скаргу та
касаційне подання Спеціалізованим державним підприємством
“Укрспец’юст”.
Заслухавши прокурора, представників відповідачів та третьої
особи, перевіривши матеріали справи, приймаючи до уваги межі
перегляду справи в касаційній інстанції та проаналізувавши на
підставі встановлених в них фактичних обставин правильність
застосування судами першої та апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку, що касаційне
подання та касаційна скарга не підлягають задоволенню з
наступних підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, відділом
державної виконавчої служби Ленінського районного управління
юстиції м. Луганська, на підставі договору № 4130185 від
29.06.2004р. було передано на реалізацію Спеціалізованому
державному підприємству “Укрспец’юст” в особі Луганської філії
арештоване майно, яке належало на праві приватної власності
Відкритому акціонерному товариству “Видавництво “Лугань” та яке
було описано і арештовано з метою виконання виконавчих
документів, які знаходились у зведеному виконавчому провадженні.
Крім того, у зв’язку із наявністю у підприємства податкового
боргу все рухоме та нерухоме майно підприємства знаходилось у
податковій заставі.
За результатами проведених 16.07.2004р. прилюдних торгів Закрите
акціонерне товариство “Фінансист” набуло право власності на
вказане майно, що підтверджується відповідним свідоцтвом.
Рішення місцевого господарського суду про задоволення позову
мотивовано тим, що Відкрите акціонерне товариство “Видавництво
“Лугань” належить до підприємств державної форми власності
(частка державної власності складає 100%), а відповідно до
Закону України “Про введення мораторію на примусову реалізацію
майна” ( 2864-14 ) (2864-14)
встановлено мораторій на застосування
примусової реалізації майна державних підприємств та
господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави
становить не менше 25 відсотків. Отже, як вважає суд першої
інстанції, рухоме та нерухоме майно, що належало Відкритому
акціонерному товариству “Видавництво “Лугань”, не підлягало
відчуженню в порядку примусової реалізації при виконанні судових
рішень, в тому числі шляхом продажу на прилюдних торгах, а тому
не могло бути передано відділом державної виконавчої служби на
реалізацію Спеціалізованому державному підприємству
“Укрспец”юст”.
Місцевий господарський суд дійшов до висновку, що посилання
Ленінського районного відділу Державної виконавчої служби
Луганського міського управління юстиції, м. Луганськ на висновки
експерта, в яких зроблено висновок про те, що арештоване майно
не задіяне у виробничій діяльності і з цієї причини його можна
реалізовувати, безпідставні, оскільки тимчасове нездійснення
підприємством господарської діяльності не може служити підставою
для висновку про те, що будівлі, обладнання та інше майно
перестало бути таким, що забезпечує ведення виробничої
діяльності. Відповідно до п. 7.4 Тимчасового положення про
порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого
нерухомого майна спори, що виникають при реалізації нерухомого
майна, вирішуються в судовому порядку.
Крім того суд першої інстанції виходив з того, що все майно
відкритого акціонерного товариства “Видавництво “Лугань” з
21.01.2001р. знаходиться в податковій заставі, яка 04.06.2002р.
зареєстрована в Державному реєстрі обмежень рухомого майна з
терміном дії до 03.06.2007р. Згідно п. 8.6.1 ст. 8 Закону
України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
,
відчуження майна що перебуває в податковій заставі, може
здійснюватись за письмовою згодою органів Державної податкової
служби, а Ленінська міжрайонна Державна податкова інспекція у м.
Луганську, як зазначив місцевий господарський суд, такої згоди
не надавала.
Приймаючи постанову про скасування рішення місцевого
господарського суду апеляційний господарський суд виходив з
того, що реалізація майна Відкритого акціонерного товариства
“Видавництво “Лугань” з прилюдних торгів була проведена у ході
зведеного виконавчого провадження, яке знаходилось на
примусовому виконанні у Ленінському районному відділі Державної
виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, м.
Луганськ. У складі зведеного виконавчого провадження на момент
реалізації майна знаходилися виконавчі листи про стягнення з
Відкритого акціонерного товариства “Видавництво “Лугань”
заборгованості по заробітній платі, також про стягнення на
користь держави та юридичних осіб. Реалізацію майна здійснено
відповідно до рішення Ленінського районного суду від
21.06.2004р. в справі № 2-3053/2004, яким державний виконавець
був зобов’язаний провести реалізацію описаного і арештованого
майна Відкритого акціонерного товариства “Видавництво “Лугань”
на підставі висновків експертизи від 15.08.2002р., 18.12.2002р.,
20.12.2002р. з врахуванням податку на додану вартість, дозволу
Міністерства юстиції України від 31.07.2003р., технічної
документації на нерухоме майно та без дозволу податкової
інспекції. Відповідно до ст. 124 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
судові рішення є обов’язковими до виконання на
всій території України.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що
відповідно до ст. 2 Закону України “Про введення мораторію на
примусову реалізацію майна” ( 2864-14 ) (2864-14)
під примусовою
реалізацією майна розуміється відчуження об’єктів нерухомого
майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують
ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій
(часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських
товариств і передані до статутних фондів цих підприємств, якщо
таке відчуження здійснюється шляхом звернення стягнення на майно
боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною
виконавчою службою.
Однак згідно ст. 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
судові
рішення є обов’язковими до виконання на всій території України.
Апеляційним господарським судом в ході дослідження матеріалів
справи було встановлено, що реалізацію майна здійснено
відповідно до рішення Ленінського районного суду.
Згідно ст. 1 Закону України “Про державну виконавчу службу”
( 202/98-ВР ) (202/98-ВР)
Державна виконавча служба входить до системи
органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень
судів відповідно до законів України.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 цього ж Закону України ( 202/98-ВР ) (202/98-ВР)
,
державний виконавець є представником влади і здійснює примусове
виконання судових рішень, постановлених іменем України.
Відповідно до ст. 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
судові
рішення є обов’язковими до виконання на всій території України.
Посилання апеляційного господарського суду в своїй постанові на
рішення Ленінського районного суду та висновки експертиз, не
досліджених місцевим господарським судом, правомірні з тих
підстав, що відповідно до ст. 101 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд апеляційної інстанції не
зв’язаний доводами апеляційної скарги та за наявними у справі і
додаткового поданими доказами повторно розглядає справу і
перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого
господарського суду у повному обсязі.
Відповідно до ст. 6 (1) Конвенції про захист прав людини та
основних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від
17.07.1997р. “Про ратифікацію Конвенції про захист прав і
основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та
протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції” ( 475/97-ВР ) (475/97-ВР)
, кожен
при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків має
право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного
строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно ст. 1 Першого Протоколу до вказаної Конвенції,
ратифікованого Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997р. “Про
ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини
1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до
Конвенції” ( 475/97-ВР ) (475/97-ВР)
, кожна фізична або юридична особа має
право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути
позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на
умовах, передбачених законом або загальними принципами
міжнародного права.
Відповідно до ст. 35 ч. 4 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
рішення суду з
цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для
господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають
значення для вирішення спору.
Отже, висновок апеляційного господарського суду щодо
правомірності дій Ленінського районного відділу Державної
виконавчої служби Луганського міського управління юстиції, м.
Луганськ, по реалізації майна Відкритого акціонерного товариства
“Видавництво “Лугань” є обґрунтованим та таким, що відповідає
вимогам чинного законодавства України.
Крім того, апеляційним господарським судом встановлено, що на
виконанні у Ленінського районного відділу Державної виконавчої
служби Луганського міського управління юстиції, м. Луганськ,
знаходились виконавчі листи про стягнення з Відкритого
акціонерного товариства “Видавництво “Лугань” заборгованості по
заробітній платі, в т.ч. про стягнення на користь держави та
юридичних осіб, у складі зведеного виконавчого провадження, і
реалізація майна з прилюдних торгів відбулась в межах цього
зведеного виконавчого провадження.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що
Закон України “Про порядок погашення зобов’язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”
( 2181-14 ) (2181-14)
є спеціальним законом з питань оподаткування, та не
регулює порядок проведення примусового виконання рішень суду,
які знаходяться на виконанні в органах Державної виконавчої
служби. Апеляційним господарським судом зроблено правомірний
висновок про безпідставність посилання на п. п. 8.6.1 ст. 8
цього Закону України ( 2181-14 ) (2181-14)
як на передумову заборони
відчуження майна, що перебуває в податковій заставі інакше, як
за письмовим дозволом податкового органу, оскільки зазначена
заборона стосується власника майна, а не спеціалізованого
державного органу, який діє на підставі рішення суду.
Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України не
знайшла підстав вважати що Відкрите акціонерне товариство
“Видавництво “Лугань” є державним підприємством, оскільки згідно
ст. 2 Закону України “Про господарські товариства” ( 1576-12 ) (1576-12)
,
ст.ст. 73, 74, 76, 78, 79 –83 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
відповідно до організаційно-правової форми воно є
відкритим акціонерним товариством. Тому обґрунтування позовних
вимог з посиланням на ст. 1 Закону України “Про введення
мораторію на примусову реалізацію майна” ( 2864-14 ) (2864-14)
є
безпідставним.
Крім того, посилання прокурора в позовній заяві, як на підставу
позовних вимог, на норми Закону України “Про введення мораторію
на примусову реалізацію майна” ( 2864-14 ) (2864-14)
безпідставні,
оскільки з доводів позовної заяви, досліджених норм Закону
України “Про введення мораторію на примусову реалізацію майна” (
2864-14 ), ст.ст. 1, 29 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та встановлених
обставин справи не вбачається порушень прав та інтересів органу
державної податкової служби, визначених Законом України “Про
введення мораторію на примусову реалізацію майна” ( 2864-14 ) (2864-14)
.
Третя ж особа на стороні позивача - Відкрите акціонерне
товариство “Видавництво “Лугань” з таким позовом до суду не
зверталась.
Таким чином, постанова апеляційного господарського суду винесена
з дотриманням вимог чинного законодавства України, і правові
підстави для її скасування відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 п.
1, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційне подання Першого заступника прокурора Луганської
області та касаційну скаргу Ленінської міжрайонної Державної
податкової інспекції у м. Луганську залишити без задоволення, а
постанову Луганського апеляційного господарського суду від
09.06.2005р. у справі № 17/95пд Господарського суду Луганської
області –без змін.
Головуючий Г. Кравчук
С у д д і К. Грейц
Г. Мачульський