ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.08.2005 Справа N 16/319/15(6/294а/26а)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. –головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Коробенко Г.П. ,
розглянувши матеріали
касаційної скарги ВАТ ЕК “Чернігівобленерго”
на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 12.04.2005 р.
у справі господарського суду Чернігівської області
за позовом ВАТ ЕК “Чернігівобленерго”
до Новгород-Сіверської МДПІ
3-тя особа Чайкінська сільська рада
Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: Чернинська Л.М. дов. № 17/5681 від 29.12.04,
відповідача: не з’явились,
3-тої особи: не з’явились,
В С Т А Н О В И В:
Постановою від 22.09.04 Вищого господарського суду України
прийняті у справі рішення від 25.02.04 господарського суду
Чернігівської області та постанову від 12.05.04 Київського
апеляційного господарського суду у справі № 6/294а/26а
скасовано, справу направлено на новий розгляд господарського
суду Чернігівської області.
Рішенням від 26.01.05 господарського суду Чернігівської області
в позові відмовлено з посиланням на акт інвентаризації від
12.10.2000р., за яким в межах населених пунктів третьої особи
визначено 1071 опору, які займають земельні ділянки загальною
площею 0,4618 га. Результати цієї інвентаризації було
затверджено Рішенням десятої сесії двадцять четвертого скликання
Чайкінської сільської Ради Новгород-сіверського району
Чернігівської області від 31.03.2004р.
Постановою від 12.04.05 Київського апеляційного господарського
суду вказане вище рішення господарського суду Чернігівської
області залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідно до п. 3 постанови
Верховної Ради Української РСР “Про земельну реформу” № 563-ХІІ
від 18.12.1990 р. ( 563-12 ) (563-12)
місцеві Ради народних депутатів
було зобов”язано, зокрема: провести інвентаризацію земель усіх
категорій, визначивши ділянки, що використовуються не за
цільовим призначенням, нераціонально або способами, які
призводять до зниження родючості грунтів, їх хімічного і
радіоактивного забруднення, погіршення екологічної обстановки;
провести облік і аналіз клопотань підприємств, установ,
організацій про надання їм земель для ведення підсобного
сільського господарства, колективного садівництва і городництва;
розглянути обгрунтування потреб у земельних ділянках
підприємств, установ, організацій, які за станом на 1.11.1990
року мали у користуванні ділянки для сільськогосподарських і
несільськогосподарських цілей.
Не погоджуючись з судовими рішеннями ВАТ “Чернігівобленеого”
звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною
скаргою і просить їх скасувати, прийняти нове рішення, яким
позов задовольнити, посилаючись на те, що судом порушено ст.ст.
2, 5, 13 Закону України “Про плату за землю” ( 2535-12 ) (2535-12)
03.07.1992 № 2535-ХП (далі Закон № 2535-ХІІ ( 2535-12 ) (2535-12)
) та ст.
19 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм процесуального права при
винесенні оспорюваного судового акту, дійшла висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Предметом даного спору є податкове повідомлення-рішення Новгород-
Сіверської МДПІ № 0001542331/0 від 24.04.2003р., яким визначено
суму податкового зобов'язання Новгород-Сіверському району
електричних мереж з земельного податку в сумі 1476,50 грн., в
т.ч. 984,33 грн. основного платежу та 492,17 грн. штрафних
(фінансових) санкцій.
Господарським судом встановлено, що на підставі листа Новгород-
Сіверського райвідділу земельних ресурсів № 76/1-09 від
19.03.2003р., відповідно до якого загальна площа земельних
ділянок, які зайняті і використовуються Новгород-Сіверським РЕМ
під обєктами транспортування електроенергії, під господарськими
і виробничими спорудами та під житловим фондом становить 151037
га, в тому числі в межах населених пунктів –147008 га, за межами
–0,4029 га. Використовуючи інформацію, викладену у листі
Новгород-Сіверського райвідділу земресурсів як дані земельного
кадастру, ДПІ дійшла висновку, що: у 2001 році платником податку
невірно застосовані ставки податку ( всі земельні ділянки
розташовані під опорами ЛЕП та під ЗТП, КТП платником були
визначені як такі, що розташовані за межами населених пунктів, а
фактично всі земельні ділянки під опорами знаходяться в межах
населених пунктів, в тому числі під опорами ЛЕП згідно актів
інвентаризації земель); у 2002 році земельні ділянки загальною
площею 11,099 га зайняті опорами ЛЕП напругою 0,4-10 Кв
платником у розрахунок земельного податку не були включені.
Згідно ст. 2 Закону № 2535-ХП ( 2535-12 ) (2535-12)
, використання землі в
Україні є платним, плата за землю справляється у вигляді
земельного податку або орендної плати, що визначається залежно
від грошової оцінки земель.
Відповідно до ст. 5 цього Закону ( 2535-12 ) (2535-12)
об'єктом плати за
землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка
перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах
оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної
ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі
орендар.
Статтею 15 Закону № 2535-ХП ( 2535-12 ) (2535-12)
визначено, що власники
землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня
виникнення права власності або права користування земельною
ділянкою, у разі припинення права власності або права
користування земельною ділянкою податок сплачується за фактичний
період перебування землі у власності або користуванні у
поточному році.
Згідно вимог ст.ст. 23, 24 Земельного кодексу України, який був
чинний з 15.03.1991р. по 01.01.2002р. ( 561-12 ) (561-12)
, право
власності або право постійного користування землею посвідчується
державними актами, які видаються і реєструються сільськими,
селищними, міськими, районними Радами; право тимчасового
користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється
договором.
Частиною 3 ст. 30 Земельного кодексу України ( 561-12 ) (561-12)
встановлено, що при передачі підприємствами, установами і
організаціями будівель і споруд іншим підприємствам, установам і
організаціям разом з цими об'єктами до них переходить право
користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені
будівлі та споруди. Відповідно до ст. 19 цього Кодексу
( 561-12 ) (561-12)
, для отримання земельної ділянки у користування
підприємство повинно звернутися до відповідної Ради з
клопотанням.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
судами правомірно враховано, що з таким клопотанням позивач не
звертався, фактично використовуючи опори ЛЕМ та постачав
електроенергію до населених пунктів.
Згідно ст. 76 Земельного кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
, що набрав
чинності з 15.11.2001р., землями енергетичної системи визнаються
землі, надані, зокрема, під об'єкти транспортування
електроенергії до користувача, землі енергетичної системи можуть
перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
Уздовж повітряних і підземних кабельних ліній електропередачі
встановлюються охоронні зони.
Судами також правомірно враховано положення ст. 12 Земельного
кодексу України ( 2768-14 ) (2768-14)
, згідно якої до повноважень
сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на
території сіл, селищ, міст належить: в) надання земельних
ділянок у користування із земель комунальної власності
відповідно до цього Кодексу ( 2768-14 ) (2768-14)
; д) організація
землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів
земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та
охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та
екологічного законодавства; з) підготовка висновків щодо
вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до
цього Кодексу.
Відповідно до ст. 65 вказаного Кодексу ( 2768-14 ) (2768-14)
землями
енергетики визнаються земельні ділянки, надані в установленому
порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення
відповідної діяльності, а порядок використання цих земель
встановлюється законом.
Колегія суддів Вищого господарського суду України з врахуванням
положень постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.1997р.
за № 209 "Про затвердження Правил охорони електричних мереж"
( 209-97-п ) (209-97-п)
, якою визначено, що для захисту населення від
впливу електричного поля встановлюються санітарно-захисні зони
повітряних ліній електропередачі напругою 330 кВ і вище, а також
п. 1.6 Положення про земельно - кадастрову інвентаризацію земель
населених пунктів, затвердженого наказом Державного комітету
України по земельних ресурсах № 85 від 26.08.1997р.
( z0522-97 ) (z0522-97)
, вважає, що судами правомірно взято до уваги факт
здійснення інвентаризації земель та встановлення кількості та
класифікації опор ЛЕМ 0,4 - 10 кВ і згідно ДБН В. 2,5 - 16-99,
визначення площі земельних ділянок під опорами (акт
інвентаризації від 12.10.2000р.), за результатами якої в межах
населених пунктів третьої особи визначено 1071 опору, які
займають земельні ділянки загальною площею 0,4618 га, що
затверджено рішенням десятої сесії двадцять четвертого скликання
Чайкінської сільської Ради Новгород-сіверського району
Чернігівської області від 31.03.2004р.
При цьому судами з’ясовано, що Новгород-Сіверський район
електричних мереж зареєстровано в ЄДРПОУ 27.12.1998р. без права
юридичної особи як відособлений підрозділ позивача, який є
юридичною особою та взято на облік як платник податку.
Відповідно до ст. 2 Закону України “Про плату за землю”
( 2535-12 ) (2535-12)
використання землі в Україні є платним.
З урахуванням викладеного постанову Київського апеляційного
господарського суду прийнято обгрунтовано при правильному
застосуванні норм матеріального права.
Керуючись ст. 111-5, ст. 111-9, ст. 111-11, 111-13
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 12.04.05 Київського апеляційного господарського
суду у справі № 16/319/15 (6/294а/26а) залишити без змін.
Головуючий Божок В.С.
Судді Костенко Т.Ф.
Коробенко Г.П.