Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Невдашенко Л.П. – головуючий,

Михайлюка М.В.,

Дунаєвської Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго” на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.06.2005 року у справі № 35/365 Господарського суду Дніпропетровської області за позовом Прокурора Покровського району Дніпропетровської області, смт. Покровське, Дніпропетровської області, в інтересах держави в особі Міністерства палива та енергетики в особі Відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго”, м. Дніпропетровськ, в особі Покровського району електричних мереж, смт. Покровське, Дніпропетровської області, до Дніпропетровського комунального підприємства “Облводоканал”, м. Дніпропетровськ,

про стягнення 27 732 грн. 28 коп. ,

за участю прокурора Савицької О.В. (посв. № 231),

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2004 року Прокурор Покровського району звернувся до господарського суду з позовом в інтересах Міністерства палива та енергетики в особі ВАТ “ЕК “Дніпрообленерго” до відповідача Дніпропетровського обласного комунального підприємства “Облводоканал» в особі Покровського підприємства водопровідно-каналізаційного господарства про стягнення 27 732 грн. 28 коп. заборгованості за поставлену електричну енергію.

Вказував, що між ВАТ “ЕК “Дніпрообленерго” та відповідачем 02.01.2002 р. був укладений договір № 44 на постачання електричної енергії ВАТ “ЕК “Дніпроолбленерго» для споживачів Дніпропетровської області.

Посилаючись на часткову оплату відповідачем відпущеної електроенергії за період з 16.02.2004 р. по 16.03.2004 р. просив стягнути 27 732 грн. 28 коп. боргу за перевищення ліміту споживання електроенергії за березень 2004 року.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2004 року (суддя: Широбокова Л.П. ) в позові відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що коригування граничних величин споживання електричної енергії договором не передбачено, та відсутністю підстав до задоволення позову.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.06.2005 року (колегія суддів у складі: Крутовських В.І. –головуючий, Дмитренко А.К., Прокопенко А.Є.) рішення місцевого суду залишено без змін.

У касаційній скарзі ВАТ “ЕК “Дніпрообленерго” просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2004 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.06.2005 р. та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зокрема Постанови Кабінету Міністрів України № 441 від 24.03.1999 р. “Про невідкладні заходи щодо стабілізації фінансового становища підприємств електроенергетичної галузі» (441-99-п) .

Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення” (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Рішення місцевого суду та постанова суду апеляційної інстанції відповідають зазначеним вимогам, оскільки ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Так, судами встановлено, що спірні правовідносини виникли з договору № 44 від 02.01.2002 р. та додаткової угоди на постачання електричної енергії, предметом якого є умови і порядок поставки електроенергії Енергопостачальником і її оплата Споживачем.

(т. 1 а.с. 7-15).

Пунктом 11.4 договору № 44 від 02.01.2002 р. встановлено, що договір діє по 31.12.2003 р. і вважаться щорічно продовженим, якщо за 1 місяць до закінчення строку дії договору не надійшла заява від однієї із сторін про відмову від договору або його перегляду.

Відповідно до п. 4.2. договору, та додаткової угоди № 44, споживач вносить передоплату за активну електричну енергію в такому порядку: до першої, другої та третьої щотижневої середи розрахункового місяця оплачує за кожний день 30% і з третьої до четвертої середи 10% вартості заявленого на розрахунковий місяць 10% вартості заявленого на розрахунковий місяць обсягу споживання електричної енергії; остаточний розрахунок за фактично спожиту електроенергію у розрахунковому місяці здійснюється споживачем на підставі рахунку, наданого Енергопостачальником, протягом 2–х календарних днів з моменту його отримання, але не пізніше 7 числа місяця наступного за розрахунковим.

Розрахунковий період для обліку і розрахунку спожитої електроенергії встановлюється з 16 числа місяця, який передує розрахунковому до 16 числа розрахункового місяця. (п. 3.1 додаткової угоди).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що обсяги споживання електроенергії визначаються додатком 1 до договору, з якого вбачається що обсяг постачання позивачем електричної енергії у березні 2004 р. становить 75 тис. кВт/год. (т.1 а.с.64).

Протягом спірного періоду з 16.02.2004 р. по 16.03.2004 р. відповідач спожив 57,649 тис. кВт/год. на суму 12 547 грн. 66 коп.

За вимогами ст. 26 Закону України “Про електроенергетику” (575/97-ВР) споживачі (крім населення) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам п'ятикратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Згідно п. 11 постанови Кабінету Міністрів України від 09.04.2002 № 475 “Про внесення змін до Порядку постачання електричної енергії споживачам” (475-2002-п) граничні величини споживання електричної енергії та потужності доводяться до споживачів як договірні величини у терміни обумовлені договором між місцевою енергопостачальною організацією та споживачем.

Повідомлення про ці величини є невід'ємною частиною договору.

У разі коригування для споживачів граничної величини споживання електричної енергії здійснюється відповідне коригування граничної величини споживання електричної потужності. Скоригована гранична величина споживання електричної потужності дійсна з дня проведення коригування.

Відповідно до п. 6.1.2 договору встановлено енергопостачальник зобов’язаний доводити споживачеві граничний рівень споживання та погоджену потужність, лімітними повідомленнями (в редакції додаткової угоди № 44).

Відповідно до п. 11. 3 договору внесення змін та доповнень до договору здійснюється письмово і скріплюються підписами відповідальних осіб та печатками сторін.

Судом першої інстанції встановлено, що договірні величини, встановлені у додатку № 1 до договору № 44 від 02.01.2002 р. відповідачем не перевищувались.

Залишаючи без змін рішення місцевого суду, суд апеляційної інстанції помилково зазначив у своїй постанові, що договір № 44 від 02.01.2002 р. є неукладеним, проте це не вплинуло на правильність висновків суду апеляційної інстанції про безпідставність вимог позивача.

Доводи касаційної скарги правильності висновків суду не спростовують.

З огляду на викладене, Вищий господарський суд України вважає юридичну оцінку, дану судами попередніх інстанцій обставинам справи такою, що ґрунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-9, 111-10 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Енергопостачальна компанія “Дніпрообленерго” залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.06.2005 року у справі № 35/365 залишити без змін.