ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.08.2005 Справа N 15/347н
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: Кравчука Г.А.
суддів: Грейц К.В.
Мачульського Г.М.
розглянувши у
відкритому судовому
засіданні
касаційну скаргу Кам’янець-Подільської об’єднаної Державної
на рішення податкової інспекції
від Господарського суду Хмельницької області
14.02.2005р.
та постанову Житомирського апеляційного господарського
суду
від 05.05.2005р.
у справі № 15/347-н
господарського суду Хмельницької області
за позовом Відкритого акціонерного товариства
“Кам’янець-Подільська тютюнова фабрика”
до Кам’янець-Подільської об’єднаної Державної
податкової інспекції
Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
за участю представників
- позивача: Дроботі В.І. (за довіреністю від
01.06.2005р.)
- відповідача: Войта В.Д. (за довіреністю № 13038/10/10-017
від 08.08.2005р.)
Вірьовкіна В.І. (за довіреністю № 2271/10/10-
016 від 13.06.2005р.)
Буймістер Г.В. (за довіреністю № 13382/10/10-
017 від 15.08.2005р.)
В С Т А Н О В И В:
Рішенням місцевого господарського суду від 14.02.2005р. (суддя
Муха М.Є.), залишеним без змін постановою Житомирського
апеляційного господарського суду від 17.05.2005р. (колегія
суддів у складі: головуючого –судді Веденяпіної О.А., суддів
Іоннікової І.А., Черпака Ю.К.) позов про визнання недійсними
податкових повідомлень-рішень від 30.04.2004р. № 0013441542/0, №
0013401542/0, № 0013391542/0, № 0013381542/0, № 0013281542/0, №
0013291542/0, № 0013301542/0, № 0013351542/0, № 0013311542/0, №
0013271542/0, № 0013341542/0, № 0013331542/0, № 0013371542/0
задоволено частково. Постановлено визнати недійсними податкові
повідомлення-рішення Кам’янець-Подільської об’єднаної Державної
податкової інспекції від 30.04.2004р. № 0013391542/0, №
0013401542/0, № 0013441542/0, провадження в частині визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення від 30.04.2004р. №
0013371542/0 постановлено припинити, в іншій частині позовних
вимог відмовлено, також постановлено стягнути з відповідача на
користь позивача судові витрати у розмірі 42,50 грн. витрат у
вигляді сплаченого державного мита, та 59 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову
Житомирського апеляційного господарського суду від 05.05.2005р.
та рішення господарського суду Хмельницької області від
14.02.2005р. в частині задоволення позову і прийняти нове
рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на
порушення судами норм матеріального та процесуального права, а
саме - ст. 1, ст. 12 п. 4, ст.ст. 36, 40 Закону України “Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
, Преамбули та п. п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17
Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”
( 2181-14 ) (2181-14)
, ст.ст. 42, 43, 22, 43, 77 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
Заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи,
приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції
та проаналізувавши на підставі встановлених в них фактичних
обставин правильність застосування судами першої та апеляційної
інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія
суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку,
що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 30.04.2004р.
працівниками відповідача проведено перевірку позивача з питань
своєчасності погашення узгодженого податкового зобов’язання по
податку з власників транспортних засобів та інших самохідних
машин і механізмів. За результатами перевірки складено акти від
30.04.2004р. № 5617Т-1500383248 (розрахунок по податку з
власників транспортних засобів та інших самохідних машин і
механізмів за 2003р.), № 5612Т-1500383248 (розрахунок по податку
з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і
механізмів за 2003р.), № 5601Т-1500383248 (договір про
розстрочення (відстрочення) податкових зобов’язань від
14.02.2003р. № 2), № 5609Т-1500383248 (договір про розстрочення
(відстрочення) податкових зобов’язань від 14.02.2003р. № 2), №
5608Т-1500383248 (розрахунок по податку з власників транспортних
засобів та інших самохідних машин і механізмів за 2003р.), №
5607Т-1500383248 (договір про розстрочення (відстрочення))
податкових зобов’язань від 14.02.2003р. № 2), № 5616Т-1500383248
(договір про розстрочення (відстрочення)) податкових зобов’язань
від 14.02.2003р. № 2), № 5606Т1500383248 (розрахунок по податку
з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і
механізмів за 2001р.), № 5658Т-1500383248 (розрахунок по податку
з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і
механізмів за 2002р.), № 5614Т-1500383248 (договір про
розстрочення (відстрочення) податкових зобов’язань від
14.02.2003р. № 2), № 5611Т-1500383248 (договір про розстрочення
(відстрочення) податкових зобов’язань від 14.02.2003р. № 2). В
ході перевірки відповідачем було встановлено порушення позивачем
п. п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, зокрема порушення граничних
строків сплати узгодженої суми податкового зобов’язання.
Керівник позивача відмовився підписувати зазначені акти
перевірки, про що було складено відповідні акти. За наслідками
розгляду матеріалів перевірки заступником начальника Кам’янець-
Подільської об’єднаної Державної податкової інспекції,
30.04.2004р., на підставі п. п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону
України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
було прийнято оспорювані податкові повідомлення-рішення від
30.04.2004р. № 0013441542/0, № 0013401542/0, № 0013391542/0, №
0013381542/0, № 0013281542/0, № 0013291542/0, № 0013301542/0, №
0013351542/0, № 0013311542/0, № 0013271542/0, № 0013341542/0, №
0013331542/0, № 0013371542/0. За результатами розгляду скарг
позивача відповідачем прийнято рішення, яким зазначені податкові
повідомлення-рішення залишені без змін, а скарги –без
задоволення. Державною податковою адміністрацією у Хмельницькій
області рішенням від 17.08.2004р. № 11901/5/25-036 податкове
повідомлення-рішення від 30.04.2004р. № 0013371542/0 скасовано,
решта оспорюваних повідомлень-рішень залишено без змін.
Рішення місцевого господарського суду в частині задоволення
позову, на яку податковим органом подано касаційну скаргу,
мотивовано тим, що висновок про порушення позивачем п. п. 5.3.1
п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
зроблений відповідачем без врахування
приписів Преамбули цього ж Закону України, відповідно до якої
він не регулює питання погашення податкових зобов’язань або
стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові
процедури, визначені Законом України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
. Оскільки в період з 15.12.2000р. по 26.12.2002р. на
позивача поширювалися судові процедури, визначені Законом
України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання
його банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
, це унеможливлює застосування до
позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгодженого
податкового зобов’язання по податку з власників транспортних
засобів та інших самохідних машин і механізмів в період з
15.12.2000р. по 26.12.2002р., оскільки під погашенням, за
змістом п. п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про порядок
погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
розуміється сплата
податкового зобов’язання. Отже, податкові повідомлення-рішення
від 30.04.2004р. № 0013391542/0, № 0013401542/0, № 0013441542/0
рішенням місцевого господарського суду визнано недійсними.
В постанові від 05.05.2005р. Житомирський апеляційний
господарський суд дійшов висновку про правомірність часткової
незгоди місцевого господарського суду з нарахуванням
відповідачем штрафів за затримку сплати в певний період
узгоджених сум податкового зобов’язання по податку з власників
транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів,
оскільки на позивача в період з 15.12.2000р. по 26.12.2002р.
поширювалися судові процедури, визначені Законом України “Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
. Мотивуючи свою постанову апеляційний
господарський суд зазначив, що протягом дії мораторію на
задоволення вимог кредиторів, який вводиться одночасно з
початком провадження у справі про банкрутство, не нараховуються
неустойка (штраф, пеня), не застосовуються санкції за
невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань і
зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових
платежів), в тому числі й передбачені Законом України “Про
порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, отже, на думку
апеляційного господарського суду, рішення місцевого
господарського суду відповідає матеріалам справи та вимогам
чинного законодавства, а підстави для його зміни чи скасування
відсутні.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що
згідно зі ст. 1 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
термін “мораторій на задоволення вимог кредиторів”
вживається у цьому Законі ( 2343-12 ) (2343-12)
у тому значенні, що це
зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань
щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін
виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення
заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань
та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових
платежів), застосованих до прийняття рішення про введення
мораторію.
Мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з
порушенням провадження у справі, про що зазначається в ухвалі
господарського суду про порушення провадження у справі про
банкрутство (стаття 11, абзац перший частини 4 статті 12 цього
Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
).
Таким чином, з моменту введення мораторію боржник не може
виконувати грошові зобов'язання та зобов'язання щодо сплати
податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до
введення мораторію, а заходи, спрямовані на забезпечення
виконання цих зобов'язань, не діють.
Відповідно до абзацу 2 частини 4 статті 12 Закону України "Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
протягом дії мораторію на задоволення
вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не
застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне
виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати
податків і зборів (обов'язкових платежів).
Вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого
не нараховуються штраф і пеня, і цей проміжок часу лише
відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів,
але ніяк не пов'язаний з його суттю. Тобто, за змістом цієї
норми боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після
введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або
неналежне виконання не нараховуються.
Отже, Вищий господарський суд України вважає, що суди попередніх
інстанцій задовольняючи позовні вимоги в частині, (саме на цю
частину судових рішень подано касаційну скаргу відповідачем)
дійшли вірного висновку про те, що податковий орган неправомірно
нарахував штрафні санкції по узгодженим податковим
зобов’язанням, що виникли в період дії мораторію.
Крім того, щодо посилань в касаційній скарзі на порушення судом
апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме - ст.ст.
42, 43, 22, 43, 77, 105 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, як на підставу для скасування постанови
суду апеляційної інстанції, колегія Вищого господарського суду
України виходить з наступного.
Згідно ст.ст. 42, 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
правосуддя у
господарських судах здійснюється на засадах рівності усіх
учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у
господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують
свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський
суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у
справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин
справи і правильного застосування законодавства.
Як вбачається з обставин справи ухвалою Житомирського
апеляційного господарського суду від 21.03.2005р. всі сторони
були належним чином повідомлені про розгляд справи 28.04.2005р.
та місце розгляду.
27.04.2005р. до Житомирського апеляційного господарського суду
надійшло клопотання відповідача від 26.04.2005р. про відкладення
розгляду справи.
Вказане клопотання мотивовано відрядженням представника
відповідача до Вищого господарського суду України у зв’язку з
чим, як зазначено в клопотанні, податковий орган не може
забезпечити явку повноважного представника в судове засідання.
Таким чином колегія Вищого господарського суду України дійшла
висновку про те, що відповідач був належним чином повідомлений
про час та місце розгляду справи.
Відповідно до ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
підставами для
скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного
господарського суду або постанови апеляційного господарського
суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального
чи процесуального права.
Порушення норм процесуального права, згідно вказаної норми, є в
будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого
або постанови апеляційного господарського суду, якщо:
1) справу розглянуто судом у незаконному складі колегії суддів;
2) справу розглянуто судом за відсутності будь-якої із сторін,
не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду;
3) господарський суд прийняв рішення або постанову, що
стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до
участі в справі.
4) рішення або постанова не підписані будь-ким із суддів або
підписані не тими суддями, що зазначені в рішенні або постанові;
5) рішення прийнято не тими суддями, які входили до складу
колегії, що розглянула справу;
6) рішення прийнято господарським судом з порушенням правил
предметної або територіальної підсудності, крім випадків,
передбачених у частині четвертій статті 17 цього Кодексу
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Безумовною підставою для скасування судового рішення є, зокрема,
розгляд судом справи за відсутності будь-якої із сторін, не
повідомленої належним чином про час і місце засідання суду
(пункт 2 частини другої статті 111-10 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
). Не
повідомленою належним чином про час і місце засідання суду слід
вважати сторону, щодо якої судом не було дотримано усіх вимог
статті 64 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Як зазначено вище відповідач був належним чином повідомлений про
час та місце розгляду справи.
Також вбачається, що Житомирським апеляційним господарським
судом розглянуто апеляційну скаргу відповідача у відповідності з
вимогами чинного процесуального законодавства та прийнято
законну і обґрунтовану постанову.
Будь-яких доповнень до апеляційної скарги, додаткових доказів
відповідачем не подавалось і за обставинами справи вбачається,
що за правовою позицією відповідача апеляційна скарга мала
розглядатись в тих межах, в яких вона і була розглянута судом
апеляційної інстанції.
Крім того, суд апеляційної інстанції, згідно ст. 101 цього
кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
, не зв’язаний доводами апеляційної скарги та
за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно
розглядає справу і перевіряє законність і обґрунтованість
рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, що й
було зроблено Житомирським апеляційним господарським судом.
До того ж Вищий господарський суд України критично оцінює доводи
відповідача щодо неможливості забезпечити явку повноважного
представника в судове засідання апеляційної інстанції.
Так, як вбачається з матеріалів справи податковий орган, як
юридична особа, в своєму штаті має не одного працівника, в
судовому засіданні касаційної інстанції податковий орган був
представлений одразу трьома представниками - Войт В.Д.,
Вірьовкіна В.І. та Буймістер Г.В. які діяли на підставі трьох
довіреностей, відповідно - довіреність № 13038/10/10-017 від
08.08.2005р., довіреність № 2271/10/10-016 від 13.06.2005р.,
довіреність № 13382/10/10-017 від 15.08.2005р.
Сама апеляційна скарга була підписана не представником
відповідача, а начальником інспекції.
Оскільки судом апеляційної інстанції було дотримано всі вимоги
процесуального законодавства, нез’явлення представника
відповідача в засідання суду апеляційної інстанції, з
врахуванням викладеного, не є належною підставою для відкладення
розгляду справи судом апеляційної інстанції в порядку,
визначеному ст. 77 ч. 1 п. 1 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а відтак
судом апеляційної інстанції правомірно визнано що неявка
представника відповідача в судове засідання не перешкоджала
перегляду справи за наявними у ній матеріалами.
Також, Вищий господарський суд України відзначає, що відповідно
до ст. 22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
сторони мають не тільки
процесуальні права, а також на них покладено і відповідні
обов’язки.
Так, частиною 3 вказаної норми визначено, що сторони зобов'язані
добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами,
виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів
другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та
об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Крім того, посилання в касаційній скарзі як на підставу для
скасування постанови суду апеляційної інстанції, на порушення
судом апеляційної інстанції положень ст. 105 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо недотримання
п’ятиденного строку розсилання постанови сторонам у справі, не є
такою підставою для скасування постанови суду апеляційної
інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
постанова
надсилається сторонам у справі в п'ятиденний строк з дня її
прийняття.
Згідно ст. 73 Кодексу законів про працю України ( 322-08 ) (322-08)
,
Розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.04.2005 р. № 131-
р ( 131-2005-р ) (131-2005-р)
, та Розпорядження Кабінету Міністрів України
від 8.05.2005 р. N 133-р 30 квітня ( 133-2005-р ) (133-2005-р)
, 1, 2, 3, 7,
8, 9 та 10.05.2005 року були вихідними та святковими днями.
Відповідно постанова Житомирського апеляційного господарського
суду від 28.04.2005р.була надіслана сторонам у справі у межах
строків, визначених ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, з
врахуванням вимог ст.ст. 50, 51 цього кодексу.
Крім того, як вбачається з обставин справи відповідач не був
позбавлений права на апеляційне оскарження вказаної постанови.
За вказаних обставин у Вищого господарського суду України не має
підстав вважати, що Житомирським апеляційним господарським судом
було порушено права відповідача про порушення яких зазначено в
касаційній скарзі.
Таким чином постанова апеляційного господарського суду та
рішення місцевого господарського суду є обґрунтованими, та
такими, що прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства
України, і правові підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 п. 1, ст. 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Кам’янець-Подільської об’єднаної Державної
податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову
Житомирського апеляційного господарського суду від 05.05.2005р.
у справі № 15/347-н Господарського суду Хмельницької області
–без змін.
Головуючий Г. Кравчук
С у д д і К. Грейц
Г. Мачульський