33/271 Про визнання недійсним договору. - Текст документа

19.11.2004 р. позивач - ВАТ “Дніпровськпромбуд” звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ДП ВАТ “Дніпровськпромбуд” “Промбуд”, ПНВФ “Радуга”, третьої особи ДП ВАТ “Дніпровськпромбуд” “Коксобуд” про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомості № 22 по вул. Черкаській в м. Дніпропетровськ.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2005 р. по справі № 33/271 /суддя Разіна Т.І./ в задоволенні позовних вимог було відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.06.2005 р. по справі № 33/27 /судді: М.П. Неклеса, П. П. Павловський, А.О.Логвиненко/ рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2005 р. було скасовано, позов задоволено, визнано недійсним купівлю-продаж об’єктів нерухомості, які розташовані у м. Дніпропетровську по вул. Черкаській, 22, визнано недійсним протокол конкурсної комісії по справі № Б24/222/02 від 09.01.2004 р. № 01, визнано недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна на торгах у формі конкурсу за реєстровим номером № 77 від 22.01.2004 р., відновлено становище сторін за даним правочином, визнано право власності позивача на об’єктів нерухомості, які розташовані у м. Дніпропетровську по вул. Черкаській, 22, зобов’язано відповідача – Приватну науково-виробничої фірми “Радуга” повернути з чужого незаконного володіння вказані об’єкти нерухомості.

В касаційній скарзі відповідач –Приватна науково-виробнича фірма “Радуга” просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.06.2005 р., посилаючись на те, що вона прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2005 р. залишити без змін.

У відзиві на касаційну скаргу ВАТ “Дніпровськпромбуд”, просить залишити скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, посилаючись на те, що висновки суду відповідають вимогам чинного законодавства.

Заслухавши доповідь судді Ткаченко Н.Г., пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи і було встановлено судами попередніх інстанцій, 12.01.2004 р. між ДП ВАТ “Дніпровськпромбуд “Промбуд” в особі ліквідатора Балась С.І., який діяв на підставі ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2003 р. по справі № Б24/222/02, протоколів засідання комітету кредиторів від 22.12.2003 р. та 12.01.2004 р. та Приватною науково-виробничою фірмою “Радуга”, яка діяла на підставі статуту, на виконання протоколу засідання кредиторів, було укладено договір купівлі-продажу об’єктів нерухомості, що розташовані за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Черкаська, 22. Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.03.2004 р. по справі № Б24/222/02 затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора ДП ВАТ “Дніпровськпромбуд “Промбуд”, ліквідовано ДП ВАТ “Дніпровськпромбуд “Промбуд”, провадження по справі припинено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив з того, що статтею 320 ЦК України (435-15) встановлено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом;

- із статуту ДП ВАТ “Дніпровськпромбуд “Промбуд” вбачається, що ВАТ “Дніпровськпромбуд” передає на баланс ДП в оперативне управління основні і оборотні фонди в сумі 32,1 тис. грн., які являються колективною власністю ВАТ “Дніпровськпромбуд” і становлять статутний фонд дочірнього підприємства;

- Отже, ДП ВАТ “Дніпровськпромбуд “Промбуд” є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність;

- згідно зі ст. 328 ЦК України (435-15) право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом;

- відповідно до ч. 1 ст. 211 ГК України (436-15) засновники (учасники) суб'єкта підприємництва, власник майна, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, у межах своїх повноважень зобов'язані вживати своєчасних заходів щодо запобігання його банкрутству;

- протокол конкурсної комісії по справі про банкрутство та свідоцтво про придбання нерухомого майна на торгах у формі конкурсу не являються актами в розумінні ст. 12 ГПК України (1798-12) .

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, Дніпропетровський апеляційний господарський суд виходив з того, що оскільки в матеріалах справи відсутній передаточний баланс між ВАТ “Дніпровськпромбуд” до ДП ВАТ “Дніпровськпромбуд “Промбуд”, то спірна власність продовжувала залишатися власністю ВАТ “Дніпровськпромбуд”, що підтверджується довідкою Регіонального відділення Фонду Державного майна України;

- в п. 5.1. статуту ДП ВАТ “Дніпровськпромбуд “Промбуд”, вказано, що спірне майно передано в оперативне управління і продовжує залишатися колективною власністю ВАТ “ДПС” і входить до статутного фонду ВАТ “ДПС”, що свідчить про те, що статут не відповідає вимогам закону, тому що в статуті вказані основні і оборотні фонди, що не були власністю ДП ВАТ “Дніпровськпромбуд “Промбуд”;

- отже, ДП ВАТ “Дніпровськпромбуд “Промбуд”, не є власником переданого йому засновниками і учасниками спірного майна;

- статтею 328 ЦК України (435-15) встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Таким чином, господарський суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що поскільки матеріалами справи підтверджується, що ДП ВАТ “Дніпровськпромбуд “Промбуд” не був власником спірного майна за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Черкаська, 22, то позовні вимоги ВАТ “Дніпровськпромбуд” щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного майна, укладеному між ДП ВАТ “Дніпровськпромбуд “Промбуд” та Приватною науково-виробничою фірмою “Радуга” від 12.01.2004 р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Але з такими висновками суду погодитись не можна.

Згідно ст. 43 ГПК України (1798-12) господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до чинного законодавства рішення суду є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції та апеляційна постанова зазначеним вище вимогам не відповідають.

Так, суди першої та апеляційної інстанції, належним чином не з’ясували дійсні обставини справи, не дали належної оцінки всім зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін та належним чином законодавчо не обґрунтували свої висновки.

Судами попередніх інстанцій належним чином не досліджені обставини стосовно права власності ДП ВАТ “Дніпровськпромбуд “Промбуд” на майно, що знаходиться за адресою: Дніпропетровськ, вул. Черкаська, 22: не з’ясована правова природа спірного майна, не досліджені питання стосовно передачі спірного майна у власність ДП ВАТ “Дніпровськпромбуд “Промбуд” за статутом ДП ВАТ “Дніпровськпромбуд “Промбуд”, оскільки, як вбачається із матеріалів справи, установчі документи ДП ВАТ “Дніпровськпромбуд “Промбуд” не визнавались недійсними та не оскаржувались; не досліджувались відповідні правовстановлюючі документи на право власності на спірне майно.

Таким чином, господарським судом Дніпропетровської області та Дніпропетровським апеляційним господарським судом були не виконані вимоги закону, щодо повного і об’єктивного розгляду всіх обставин справи та порушені приписи ст. 43 ГПК України (1798-12) .

За таких обставин, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2005 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.06.2005 р. по справі № 33/271 не можна визнати як такі, що відповідають фактичним обставинам справи і вимогам закону і вони підлягають скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати вище викладене, більш повно та всебічно перевірити дійсні обставини справи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам, доводам та запереченням сторін і в залежності від встановленого та вимог закону постановити законне та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7- 111-12 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватної науково-виробничої фірми “Радуга” задовольнити частково.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2005 р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.06.2005 р. по справі № 33/271 скасувати, справу направити на новий судовий розгляд до господарського суду першої інстанції.