ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.08.2005 Справа N 14/442
Судова колегія Вищого господарського суду України у складі :
Полякова Б.М., –головуючого (доповідач у
справі),
Бур’янової С.С.
Панової І.Ю.
розглянувши матеріали ВАТ “Луганськобленерго”
касаційної скарги
на рішення від 24.02.2005 р. господарського суду
Донецької області
у справі № 14/442 господарського суду Донецької
області
за позовом Державного підприємства “Національна атомна
енергогенеруюча компанія “Енергоатом”
до 1. ВАТ “Луганськобленерго”
2. ТОВ “ДоброБуд”
Про стягнення 18 988 006, 01 грн.
за участю представників сторін:
від позивача – Поліщук О.В., довір.;
Харченко Р.М., довір.;
Попков Д.О., довір.;
від відповідача –Сиволобов М.В., довір.
В С Т А Н О В И В:
Державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча
компанія “Енергоатом” звернулося до суду з позовною заявою до
ВАТ “Луганськобленерго” та ТОВ “ДоброБуд” про солідарне
стягнення грошових коштів за простими векселями у сумі 18 988
006,01 грн.
Рішенням господарського суду Донецької області від 24.02.2005 р.
(судді: Арсірій Р.О. –головуючий, Татенко В.М., Марченко О.А.)
позовні вимоги Державного підприємства “Національна атомна
енергогенеруюча компанія “Енергоатом” задоволено частково,
стягнено з ВАТ “Луганськобленерго” на користь Державного
підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія
“Енергоатом” грошові кошти за простими векселями у сумі
18 988 006,01 грн., відмовлено в позові в частині солідарного
стягнення грошових коштів за простими векселями у сумі
18 988 006,01 грн. з ТОВ “ДоброБуд”.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ВАТ “Луганськобленерго”
звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду
Донецької області від 24.02.2005 р. та провадження у справі
припинити.
Касаційна скарга мотивована невірним застосуванням судом першої
інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема,
ст. ст. 256, 257, 262 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
та
ст. ст. 34, 70, 78 Уніфікованого закону про переказні векселі та
прості векселі.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи,
проаналізувавши застосування судом норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що
касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з
наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач є законним
векселедержателем емітованих відповідачем простих векселів
загальною номінальною вартістю 18 988 006, 01 грн., зі строком
платежу – за пред’явленням.
Дані векселі позивач набув на підставі рішення господарського
суду міста Києва від 19.02.2003 р. у справі № 14/228 за актом
приймання-передачі № 687/10 від 21.09.2004 р. від попереднього
векселедержателя –ЗАТ “Укренергозбут”.
Застосовуючи позовну давність до спірних правовідносин, судом
першої інстанції не було враховане наступне.
Векселі, держателем яких є позивач, видані відповідачем у 1999
та 2000 роках.
Отже, враховуючи положення ст.ст. 34, 70, 77 Уніфікованого
закону про переказні векселі та прості векселі (Положення про
переказний і простий вексель, затвердженого постановою ЦВК і РНК
СРСР від 7.08.1937 р. N 104/1341 ( v1341400-37 ) (v1341400-37)
), строки
позовної давності за цими векселями закінчилися відповідно у
2003 та 2004 роках.
Згідно з п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
правила цього кодексу про позовну
давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких,
встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до
набрання чинності цим Кодексом ( 435-15 ) (435-15)
.
Цивільний кодекс України ( 435-15 ) (435-15)
набрав чинності з 1.01.2004
року.
Таким чином, позовна давність щодо однієї частини векселів
регулюються Цивільним кодексом УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, а щодо іншої
частини –Цивільним кодексом України ( 435-15 ) (435-15)
.
З оскаржуваного рішення не вбачається дотримання судом порядку
застосування позовної давності, передбаченого, зокрема, ч. 3 ст.
267 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
Разом з тим, вказавши в мотивувальній частині рішення про
поважність причин пропуску строків позовної давності, суд першої
інстанції не зробив відповідного висновку стосовно відновлення
цих строків у резолютивній частині рішення.
Колегія суддів відмічає, що суд касаційної інстанції з огляду на
повноваження, встановлені ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, позбавлений права визнавати причини пропуску
строків позовної давності поважними чи неповажними.
За таких обставин справи рішення суду першої інстанції не можна
визнати таким, що повністю відповідає нормам матеріального та
процесуального права, тому воно підлягає скасуванню, а справа –
направленню на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно
врахувати викладене та вирішити спір відповідно до
законодавства, що підлягає застосуванню до спірних
правовідносин.
На підставі наведеного та керуючись положеннями Цивільного
кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
,
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. ст. 111-5, 111-7, 111-
9 –111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ВАТ “Луганськобленерго” задовольнити
частково.
2. Рішення господарського суду Донецької області від 24.02.2005
р. у справі № 14/442 скасувати.
3. Справу № 14/442 передати на новий розгляд до господарського
суду Донецької області.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді С.С. Бур’янова
І.Ю. Панова