ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.08.2005 Справа N 13/217
Судова колегія Вищого господарського суду України у складі :
Полякова Б.М., –головуючого (доповідач у
справі),
Бур’янової С.С.
Панової І.Ю.
розглянувши матеріали Закарпатського обласного відділення Фонду
касаційної скарги соціального захисту інвалідів
на постанову від 20.01.2005 р. Львівського апеляційного
господарського суду
у справі № 13/217 господарського суду Закарпатської
області
за позовом Закарпатського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів
до ТОВ “Барва-Тячів”
Про стягнення 3 049 грн.
представники сторін в судове засідання не з’явилися
В С Т А Н О В И В:
Закарпатське обласне відділення Фонду соціального захисту
інвалідів звернулося до господарського суду Закарпатської
області з позовною заявою до ТОВ “Барва-Тячів” про стягнення
3 049 грн. штрафних санкцій за нестворене робоче місце,
призначене для працевлаштування інваліда.
Рішенням господарського суду Закарпатської області від
20.09.2004 р. у справі № 13/217 (суддя Ушак І.Г.) позов
задоволено, стягнено з ТОВ “Барва-Тячів” на користь
Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту
інвалідів 3 049 грн. штрафних санкцій.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
20.01.2005 р. (судді: Кравчук Н.М. –головуючий, Гнатюк Г.М.,
Давид Л.Л.) апеляційну скаргу ТОВ “Барва-Тячів” задоволено,
скасовано рішення господарського суду Закарпатської області від
20.09.2004 р. та в позові Закарпатському обласному відділенню
Фонду соціального захисту інвалідів відмовлено.
Не погоджуючись з винесеною постановою, Закарпатське обласне
відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить скасувати постанову Львівського апеляційного
господарського суду від 20.01.2005 р., а рішення господарського
суду Закарпатської області від 20.09.2004 р. залишити в силі.
Касаційна скарга мотивована невірним застосуванням судом
апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального
права, зокрема, ст. ст. 33, 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні
матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла
висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково,
виходячи з наступного.
Стаття 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності
інвалідів в Україні” ( 875-12 ) (875-12)
, в редакції чинної на час
спірних правовідносин, (далі –Закон ( 875-12 ) (875-12)
) встановлює для
підприємств (об'єднань), установ і організацій норматив робочих
місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями,
середньооблікова чисельність працівників на підприємстві
відповідача у 2003 р. складала 49 осіб, відповідно норматив
робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів
становив 2 особи-інваліда.
При прийняті рішення про стягнення штрафних санкцій суд першої
інстанції виходив з того, що за звітний період відповідачем
працевлаштовано одного інваліда, тобто встановлений норматив
виконано частково.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в
позові, суд апеляційної інстанції посилається на те, що
відповідачем дотримано повністю норматив робочих місць,
призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів. До
такого висновку суд апеляційної інстанції дійшов на підставі
долученого до матеріалів справи додаткового доказу –наказу № 4
від 03.02.2003 р. на працевлаштування другого інваліда.
Однак, як вбачається з матеріалів справи, наказом № 4 від
03.02.2003 р. на підприємстві відповідача створено додатково
одну посаду прибиральниці для працевлаштування інваліда та
доручено організувати відповідне робоче місце. Крім того, у
зв’язку зі створенням додаткового робочого місця для
працевлаштування інваліда цим наказом внесено зміни до штатного
розкладу підприємства та встановлено відповідний оклад.
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону ( 875-12 ) (875-12)
підприємства
(об'єднання), установи і організації незалежно від форми
власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів
менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним
відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні
санкції.
Отже, вказаний наказ не може свідчити про працевлаштування
другого інваліда на підприємстві, тобто дотримання відповідачем
нормативу, оскільки не підтверджує наявність трудових відносин з
певною особою-інвалідом.
Разом з тим, попередніми судовими інстанціями не були
встановлені обставини справи, що мають істотне значення для
вирішення спору.
Виходячи з аналізу положень Закону ( 875-12 ) (875-12)
, обов’язок
підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не
супроводжується його обов’язком підбирати і працевлаштовувати
інвалідів на створені робочі місця.
Так, частиною першою статті 18 Закону ( 875-12 ) (875-12)
передбачено, що
працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства
праці України, Міністерства соціального захисту населення
України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів.
Також пунктом 10 Положення про робоче місце інваліда і про
порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою
Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. N 314 ( 314-95-п ) (314-95-п)
,
із змінами та доповненнями, (далі –Положення ( 314-95-п ) (314-95-п)
)
визначено, що працевлаштування інвалідів здійснюється державною
службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами
народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з
урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей
і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Обов’язок з виявлення інвалідів, які бажають працювати і
спроможні реалізувати свої здібності та можливості на підставі
індивідуальних програм реабілітації покладено на місцеві органи
соціального захисту населення (п. 11 Положення ( 314-95-п ) (314-95-п)
), а
державна служба зайнятості відповідно до п. 12 Положення
( 314-95-п ) (314-95-п)
сприяє працевлаштуванню інвалідів.
Отже, на підприємство не може бути покладена відповідальність за
ненаправлення уповноваженим органами необхідної кількості
інвалідів для працевлаштування або відсутність інвалідів, які
бажають працевлаштуватись.
Разом з тим, відповідно до п. 5 Положення ( 314-95-п ) (314-95-п)
підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для
інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують
центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення
та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення
(пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Також, згідно з п. 14 Положення ( 314-95-п ) (314-95-п)
підприємства
повинні інформувати державну службу зайнятості та місцеві органи
соціального захисту населення про вільні робочі місця та
вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Попередніми судовими інстанціями не було досліджено обставини
справи щодо виконання відповідачем вимог п. п. 5, 14 Положення
( 314-95-п ) (314-95-п)
, зокрема, розроблення заходів щодо створення
робочих місць для інвалідів та інформування відповідних органів
про вільні робочі місця для працевлаштування інвалідів.
За таких обставин справи винесені у справі судові рішення не
можна визнати законними та обґрунтованими, тому вони підлягають
скасуванню, а справа – направленню на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно
врахувати викладене та вирішити спір відповідно до вимог чинного
законодавства.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 18 – 20 Закону
України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”
( 875-12 ) (875-12)
, ст. ст. 43, 111-5, 111-7, 111-9 –111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Закарпатського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів задовольнити частково.
2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
20.01.2005 р. та рішення господарського суду Закарпатської
області від 20.09.2004 р. у справі № 13/217 скасувати.
3. Справу № 13/217 передати на новий розгляд до господарського
суду Закарпатської області.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді С.С. Бур’янова
І.Ю. Панова