ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.08.2005 Справа N 11/363/41
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. –головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Коробенко Г.П. ,
розглянувши матеріали
касаційної скарги ВАТ “Чернігівбуд”
на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 19.04.2005 р.
у справі господарського суду Чернігівської області
за позовом ВАТ “Чернігівбуд”
до ДПІ у м. Чернігові
Про визнання недійсними податкових повідомлень рішень,
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: Барбаров О.Ю. (дов. від 09.03.05 № 10/511),
відповідача: Кобзар Л.А. (дов. від 25.01.05 № 1621/10/10-10),
В С Т А Н О В И В :
Рішенням від 12.01.05 господарського суду Чернігівської області
позов задоволено. Визнано недійсними податкові повідомлення-
рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові від
08.12.2004 р. № 0061221500/0 та № 0061211500/0 з посиланням на
те, що ВАТ "Чернігівбуд" не отримувало від ДПІ у М.Чернігові
жодної податкової вимоги або податкового повідомлення за період
з 17.01.04 р. по 30.06.04 p., що є порушенням з боку відповідача
вимог Закону України “Про порядок погашення зобов’язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
№ 2181-ІІІ (далі Закон № 2181-ІІІ
( 2181-14 ) (2181-14)
).
Цим же рішенням з ДПІ на користь позивача стягнуто 203 грн.
судових витрат.
Постановою від 19.04.05 Київського апеляційного господарського
суду вказане вище рішення скасовано. Прийнято нове рішення, яким
в позові відмовлено.
Не погоджуючись з постановою господарського суду апеляційної
інстанції, ВАТ “Чернігівбуд” звернулось до Вищого господарського
суду з касаційною скаргою і просить її скасувати, залишивши в
силі рішення місцевого господарського суду, посилаючись на
порушення ч. 2 ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, пп.
4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ
( 2181-14 ) (2181-14)
, Порядок оформлення результатів документальних
перевірок, затверджений наказом ДПА України № 429 ( z1023-02 ) (z1023-02)
(далі Порядок ( z1023-02 ) (z1023-02)
), ч. 2 ст. 101 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм процесуального права при
винесенні оспорюваного судового акту, дійшла висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Як було встановлено судовими інстанціями, які приймали рішення у
даній справі, за результатами перевірки своєчасності сплати
узгодженого податкового зобов'язання позивачем ДПІ у м.
Чернігові складено акт від 08.12.2004р. № 3479/15-126., у якому
вказано, що перевірка проводилась на підставі п. 2.ст. 10 Закону
України "Про державну податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
від
04.12.1990р. № 590-ХП, пп. .2.2.1 п. 2.2 ст. 2, пп. .4.1.4 п.
4.1 ст. 4, п. 5.1 пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ
( 2181-14 ) (2181-14)
, пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Перевірялись питання своєчасності сплати позивачем узгодженого
податкового зобов'язання з ПДВ за рішенням про правонаступництво
№ 1 від 17.01.2004р., податковими деклараціями № 5603 від
01.03.2004р., № 10550 від 22.03.2004р., № 22594 від
20.04.2004р., № 34609 від 20.05.2004р., № 40495 від
21.06.2004р., та № 22594 від 20.04.2004р. За наслідками
перевірки встановлено, що сплата узгодженого податкового
зобов'язання здійснювалась 29.01.2004р., 26.03.2004р.,
31.03.2004р., 27.05.2004р., 30.06.2004р., 07.07.2004р.,
29.07.2004р., та 30.06.2004р., загальна сума штрафної санкції
визначена в розмірі 17688,85 грн.
За результатами вказаного акту ДПІ у м. Чернігові прийнято
податкові повідомлення-рішення від 08.12.2004р. № 0061211500/0,
яким позивачу визначено штраф у розмірі 20% у сумі 1775, 21 грн.
за затримку від 31 до 90 календарних днів граничного строку
сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі
8876,04 грн., та № 0061221500/0 яким позивачу визначено штраф у
розмірі 10% у сумі 15,913 грн. 64 коп. за затримку до 30
календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми
податкового зобов'язання в розмірі 159136,28 грн.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зважає на те,
що судом апеляційної інстанції прийнято до уваги доводи
позивача, викладені в позовній заяві, які зводились до того, що
акт перевірки не відповідає вимогам наказів ДПА № 50 від
31.01.2003р. ( v0050225-03 ) (v0050225-03)
, № 429 від 16.09.2002р.
( z1023-02 ) (z1023-02)
, № 110 від 17.03.2001р. ( z0268-01 ) (z0268-01)
, № 266 від
03.07.2001р. ( z0595-01 ) (z0595-01)
, а фінансові санкції застосовано з
порушенням вимог пп. ,4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 6.2.1, пп. .6.2.3
п. 6.2 ст. 6 Закону № 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
, ст.ст. 2, 3 Указу
Президента України "Про деякі заходи з дерегулювання
підприємницької діяльності" від 23.07.1998р. № 817/98
( 817/98 ) (817/98)
, (далі Указ ( 817/98 ) (817/98)
) та з порушенням вимог п. 5.6
Порядку направлення органами державної податкової служби України
податкових вимог платника податків, затвердженого наказом ДПА
України № 266 від 03.07.2001р. "Про затвердження Порядку
направлення органами державної податкової служби України
податкових вимог платникам податків" ( z0595-01 ) (z0595-01)
. Також доводи
позовної заяви, які стосуються того, що перевірку проведено з
порушенням вимог пп. 6.1.7 п. 6 Інструкції про порядок
застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної
податкової служби, затвердженої наказом ДПА України № 110
від 17.03.2001р. ( z0268-01 ) (z0268-01)
, розділу II п. 2, та розділ III
Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо
дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами
підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями,
відділеннями та іншими відокремленими підрозділами,
затвердженого наказом ДПА України № 429 від 16.09.2002р
( z1023-02 ) (z1023-02)
.
При цьому судом апеляційної інстанції враховано положення пп.
2.2.1 п. 2.1 ст. 2 Закону № 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
, згідно якого
до компетенції контролюючих органів входить здійснення перевірок
своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати
податків і зборів (обов'язкових платежів), а також вимоги
Порядку та Інструкції про порядок застосування штрафних
(фінансових) санкцій органами державної податкової служби,
затвердженої наказом ДПАУ № 110 від 17.03.2001р. ( z0268-01 ) (z0268-01)
, у
зв’язку з чим зроблено правомірний висновок, що перелік видів
перевірок, зазначених в цих наказах, не є вичерпним, а порядок
оформлення результатів перевірок не може звужуватись положеннями
вказаних наказів відповідно до вимог пп. .2.2.1 п. 2.1 ст. 2
Закону № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Також судом попередньої інстанцій правомірно взято до уваги, що
наказ ДПА № 50 від 31.01.2003р. "Про затвердження форм актів
перевірок" ( v0050225-03 ) (v0050225-03)
, на який як на підставу позову
посилався позивач, на момент проведення перевірки позивача
податковим органом та прийняття оспорюваних податкових
повідомлень-рішень втратив чинність .
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
судом обгрунтовано взято до уваги, що відповідно до ст. 1 Указу
( 817/98 ) (817/98)
планові та позапланові виїзні перевірки здійснюються
при проведенні перевірки фінансово-господарської діяльності
суб'єктів підприємницької діяльності, а в даному випадку ДПІ
такої перевірки не проводила, перевірка стосувалась лише
своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання.
З врахуванням викладеного суд дійшов правомірного висновку, що
ДПІ у м. Чернігові здійснюючи спірну перевірку діяла у межах
повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами
України.
Беручи до уваги те, що факт несвоєчасної сплати узгодженого
податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених
Законом за обставин, викладених в акті перевірки позивачем
оспорено не було, наявність чи відсутність порушення позивачем
податкового законодавства не був предметом розгляду суду першої
інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України
вважає правомірним висновок Київського апеляційного
господарського суду про те, що позов з підстав, викладених в
позовній заяві задоволенню не підлягає.
За таких обставин постанову Київського апеляційного
господарського суду прийнято обгрунтовано при правильному
застосуванні норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 111-5, ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ
СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову від 19.04.05 Київського апеляційного господарського
суду у справі № 11/363/41 залишити без змін.
Головуючий: Божок В.С.
Судді: Костенко Т. Ф.
Коробенко Г.П.