ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.08.2005 Справа N 11/117НА
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. –головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Коробенко Г.П.
розглянувши матеріали Житомирської об'єднаної державної
касаційної скарги податкової інспекції, м. Житомир
на постанову Житомирського апеляційного господарського
суду від 02.06.2005 р.
у справі господарського суду Житомирської області
за позовом Відкритого акціонерного товариства
“Крошенський цегельний завод”, м. Житомир
До Житомирської об'єднаної державної
податкової інспекції, м. Житомир
Про про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Житомирської ОДПІ від 24.02.2003р. № 590/24-0/4731,
за участю представників сторін
позивача не з’явився.
відповідача Лівшун В.П. –дов. від 02.02.05р. № 5011/л/20-0.
В С Т А Н О В И В
Рішенням господарського суду Житомирської області від 01.03.
2005р. задоволено позов Відкритого акціонерного товариства
“Крошенський цегельний завод”, м. Житомир (далі - ВАТ
“Крошенський цегельний завод”). Визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної
податкової інспекції, м. Житомир (далі - Житомирської ОДПІ) від
24.02.2003р. № 590/24-0/4731. Стягнуто з відповідача на користь
позивача судові витрати.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від
02.06.2005 р. рішення господарського суду Житомирської області
від 01.03. 2005р. залишено без змін.
Судові рішення мотивовані пп. 8.6.1, 8.6.5. п. 8.6. ст. 8; п. п.
17.1.8 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Не погоджуючись з постановою Житомирського апеляційного
господарського суду, Житомирська ОДПІ звернулась з касаційною
скаргою до Вищого господарського суду України та просить
постанову скасувати і прийняти нове рішення, яким в позові
відмовити, мотивуючи скаргу порушенням судами норм матеріального
права, а саме: пп. 8.6.5. п. 8.6. ст. 8 Закону України “Про
порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Позивач не реалізував своє процесуальне право на участь у
судовому засіданні суду касаційної інстанції.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оскаржуваного судового рішення, знаходить
необхідним задовольнити касаційну скаргу.
Предметом даного спору є податкове повідомлення-рішення від
24.02.2003р. № 590/24-0/4731, винесене на підставі акту
перевірки, у відповідності з яким та на підставі пп. 17.1.8 п.
17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
за самостійне відчуження активів, які
перебувають у податковій заставі та потребують обов'язкової
попередньої згоди податкового органу на таке відчуження, до ВАТ
“Крошенський цегельний завод” було застосовано штрафні санкції в
розмірі 100% податкового боргу, щодо якого виникло право
податкової застави в розмірі 43863,00 грн..
Господарськими судами встановлено, що відповідно до Указу
Президента України “Про заходи щодо підвищення відповідальності
за розрахунки з бюджетом та державними цільовими фондами” №
167/98 від 04.03.1998р. ( 167/98 ) (167/98)
позивачу було направлено
повідомлення про податкову заставу від 27.07.1998р. № 09/24-037
на суму 43863,00грн.
Відповідно до пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України “Про порядок
погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
платник податків,
активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне
розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають
письмовому узгодженню з податковим органом:
а) купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди
(лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових
прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що
використовується у підприємницькій діяльності платника податків
(інших видах діяльності, які за умовами оподаткування
прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції,
товарів і товарних запасів, робіт та послуг за
кошти за цінами, що не є меншими за звичайні;
б) використання об'єктів нерухомого чи рухомого майна, майнових
чи немайнових прав, а також коштів для здійснення прямих чи
портфельних інвестицій, а також цінних паперів, що засвідчують
відносини боргу, надання гарантій, поручительств, уступлення
вимоги та переведення боргу, виплату дивідендів, розміщення
депозитів або надання кредитів;
в) ліквідації об'єктів нерухомого або рухомого майна, за
винятком їх ліквідації внаслідок обставин непереборної дії (форс-
мажорних обставин) або відповідно до рішень органів державного
управління.
Відповідно до пп. 8.6.5 п. 8.6 ст. 8 Закону України “Про порядок
погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
податковий орган в
собі податкового керуючого має право видати припис про заборону
здійснення такої операції, у разі коли за його висновками цінові
умови та/або форми розрахунку за такою операцією призведуть до
зменшення спроможності платника податків вчасно або у повному
обсязі погасити податковий борг.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач 29.03.2002р. листом
№ 45 звернувся до відповідача з проханням надати дозвіл на
реалізацію основних засобів в кількості 2-х одиниць (бульдозер
ДЗ-130, автокран КС-3575/) для покриття недоїмки в Державний
бюджет.
На підставі встановленого місцевий господарський та апеляційний
господарський суди відзначили, що в матеріалах справи не
міститься доказів прийняття та надсилання позивачу припису про
заборону здійснення операції по реалізації основних засобів -
бульдозера ДЗ-130та автокрана КС-3575 на загальну суму
54376,00грн., з урахуванням чого, дійшли помилкового висновку
про задоволення позову.
Помилковість такого висновку полягає в тому, що попередніми
судами не враховані вимоги пп. 8.6.5 п. 8.6 ст. 8 Закону України
“Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
,
відповідно до якого, припис податкового органу про заборону
здійснення операції відчуження має бути затверджений керівником
відповідного податковою органу, а у разі коли припис не
видається протягом десяти робочих днів з моменту надходження
зазначеного запиту, операція вважається узгодженою.
Як встановлено, запит позивача про дозвіл на реалізацію основних
фондів відповідачем отриманий 04.04.2002р. вх.№ 6885/10, однак
позивач, в порушення вимог чинного законодавства, в день надання
запиту, 29.03.2002р., реалізував бульдозер ДЗ-130, що
підтверджується матеріалами справи, позбавивши тим самим
податковий орган права протягом 10 робочих днів з моменту
надходження запиту надати відповідні приписи на адресу позивача
щодо реалізації цього майна.
Згідно з п. п. 17.1.8 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок
погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
виникнення спірних
правовідносин, у разі коли платник податків, активи якого
перебувають в податковій заставі, відчужив такі активи без
попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди
є обов'язковим згідно з цим Законом ( 2181-14 ) (2181-14)
, платник
податків додатково сплачує штраф у розмірі 100% суми податкового
боргу, щодо якого виникло право такої застави.
З огляду на зазначене колегія вважає, що штрафна санкція в
розмірі 43863,00грн. відповідачем застосована правомірно, а тому
позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення -
рішення Житомирської ОДПІ від 24.02.2003 р. № 590/24-0/4731
задоволенню не підлягають.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими
судами дана неправильна юридична оцінка обставинам справи, а
судові рішення винесені з порушенням норм матеріального права,
що є підставою для їх скасування.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, ст. 111-9, 111-10, 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В
Касаційну скаргу задовольнити.
Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
02.06.2005 р. та рішення господарського суду Житомирської
області від 01.03. 2005р. у справі № 11/117«на»скасувати.
В позові відмовити.
Головуючий В.С. Божок
Судді: Т.Ф. Костенко
Г.П. Коробенко