ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.08.2005 Справа N 03/155-05
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. –головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Коробенко Г.П.
розглянувши матеріали прокурора Московського району м. Харкова
касаційного подання Державної податкової інспекції у
та касаційну скаргу Московському районі м. Харкова
на постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 16.06.2005 р.
у справі господарського суду Харківської області
за позовом Українсько-Російської фірми ТОВ "Ю.К.А.С."
м. Харків
до 1. Державної податкової інспекції у
Московському районі м. Харкова
2. Відділення державного казначейства
Московського району м. Харкова
Про відшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ та відсотків
за несвоєчасне відшкодування
за участю представників сторін
позивача Черномаз В.Д. –нак. № 1 від 01.09.1998р.(дир.),
Аладина Р.Д. –дов. від 01.08.2005р. б/н,
Бєляєва О.Б. –дов. від 01.08.2005р. б/н,
відповідача 1 Симонов А.А. –дов. від 21.03.2005р. № 1236/9/10-
035,
відповідача 2: не з’явився,
прокуратури: не з’явився.
В С Т А Н О В И В
Рішенням господарського суду Харківської області від
18.05.2005р. позов задоволено. Стягнуто з Державного бюджету
України 3467972,00 грн. бюджетної заборгованості з ПДВ та
процентів у розмірі 59327,49 грн.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
16.06.2005р. у даній справі рішення господарського суду
Харківської області від 18.05.2005р. залишено без змін.
Судові рішення мотивовані п. п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду
прокурор Московського району м. Харкова та ДПІ у Московському
районі м. Харкова звернулись відповідно з касаційним поданням та
касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в яких
прокурор просить скасувати постанову та рішення місцевого суду в
повному обсязі, а ДПІ просить скасувати постанову та рішення
місцевого суду і відмовити в позові, мотивуючи подання та скаргу
порушенням судами норм матеріального та процесуального права, а
саме: п. 1.3, 1.8 ст. 1; п. п. 7.4.5, 7.4.1 п. 7.4; п. п. 7.7.3,
7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, ст.ст. 33, 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідач 2 та прокурор не реалізували своє процесуальне право
на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оскаржуваного судового рішення, знаходить
необхідним задовольнити касаційне подання повністю, а касаційну
скаргу частково.
Як встановлено попередніми судами, у позивача за результатами
фінансово - господарської діяльності за вересень - грудень 2004
р. різниця між загальною сумою податкових зобов'язань та сумою
податкового кредиту мала від’ємне значення, що становило суму
3467967,0 грн., яка підлягала відшкодуванню з бюджету на
розрахунковий рахунок позивача протягом місяця, що слідує після
місяця, в якому була подана декларація (уточнюючий розрахунок)
та після погашення зобов’язань платника податків протягом 3-х
наступних звітних періодів: за вересень 2004 р.-698449,0 грн. з
21.11.2004 р.; за жовтень 2004 р. - 878583,0 грн. з 17.01.2005
p.; за листопад 2004 р. - 183745,0 грн. з 10.02.2005 р.; за
грудень 2004 р. - 1707195,0 грн. з 21.04.2005 р.
Позивач нарахував проценти на суму бюджетної заборгованості у
розмірі 59327,49 грн. за ставкою НБУ 9%: за вересень 2004 р. у
розмірі 27279,70 грн. на суму 698449,00 грн. з 01.01.05 р. по
12.05.05 р.; за жовтень 2004 року у розмірі 18977,39 грн. на
суму 878583,0 грн. з 01.03.05 р. по 12.05.05 р.; за листопад
2004 року у розмірі 1957,26 грн. на суму 183745,0 грн. з
07.04.05 р. по 12.05.05 р.; за грудень 2004 року у розмірі 111-
13,14 грн. на 1707195,00 грн. з 21.04.05 р. по 12.05.05 р., що
судами визнано правомірним.
Застосувавши п. п. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 та ст. 8 Закону України
“Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суди дійшли
висновку, що право позивача на бюджетне відшкодування базується
на нормах чинного законодавства, проведення розрахунків за
придбану продукцію підтверджується актами перевірки позивача
податковими органами, розрахунок позовної суми проведений у
відповідності фактичним обставинам, а тому позовні вимоги є
обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в частині
відшкодування бюджетної заборгованості у розмірі 3467972,00 грн.
та в частині стягнення процентів у розмірі 59327,49 грн.
Однак судами не взято до уваги приписи п. 1.8. ст1. Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
відповідно до яких бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає
поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною
сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до п. п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми ПДВ зараховуються
до Державного бюджету України та використовуються у першу чергу
для бюджетного відшкодування ПДВ згідно з цим Законом.
За змістом Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
право на відшкодування виникає лише при фактичному
надходженні ПДВ до Державного бюджету України від продавця, а не
з самого факту здійснення відповідної операції та сплати
покупцем податку в ціні товару.
Оскільки законодавець передбачив, що однією з обов’язкових
підстав для включення сум до податкового кредиту з ПДВ є сплата
цих сум до Державного бюджету України, встановленню підлягає і
факт сплати контрагентами позивача податкових зобов’язань по ПДВ
до бюджету по здійснених операціях продажу останньому товару,
який потім був експортований позивачем.
Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим
порушенням ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та виключає можливість
висновку касаційної інстанції щодо правильності застосування
судом норм матеріального права при вирішенні спору.
У зв’язку з цим постановлені у справі судові рішення підлягають
скасуванню з передачею справи на новий розгляд. Під час нового
розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги
наведене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби
для всебічного, повного і об’єктивного встановлення обставин
справи, прав і обов’язків сторін і в залежності від
встановленого та у відповідності з чинним законодавством
вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, ст. 111-9 - 111-11 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В
Касаційне подання задовольнити повністю, а касаційну скаргу -
частково.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
16.06.2005р. та рішення господарського суду Харківської області
від 18.05.2005р. у справі № 03/155-05 скасувати.
Справу направити до господарського суду Харківської області на
новий розгляд.
Головуючий В.С. Божок
Судді: Т.Ф. Костенко
Г.П. Коробенко