ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.08.2005 Справа N 9/220
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кравчука Г.А.
суддів : Грейц К.В.
Мачульського Г.М.
розглянувши касаційну Кременчуцької ОДПІ Полтавської області
скаргу
на постанову від 19.04.2005
Київського міжобласного апеляційного господарського суду
у справі № 9/220 господарського суду Полтавської області
за позовом ПП “Арарат”
до Кременчуцької ОДПІ Полтавської області
Про визнання недійсним рішення
за участю представників: не прибули
- позивача
- відповідача Биченко О.О.
В С Т А Н О В И В:
Приватне підприємство "Арарат" звернулося до господарського суду
Полтавської області з позовною заявою до Кременчуцької
об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №
00181822306/0/2211 від 30.07.2004 та № 0001822306/1/2420 від
30.08.2004 про визначення позивачеві податкових зобов’язань за
платежем штрафна (фінансова) санкція в сумі 10000 грн. на
підстав ч. 1 ст. 17, ст. 22 Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 24.02.2005
(суддя Тимошенко К.В.), залишеним без змін постановою Київського
міжобласного апеляційного господарського суду від 19.04.2005
(судді Самусенко С.С., Лобань О.І., Шевченко В.Ю.) позовні
вимоги задоволені повністю, зокрема, з наступних підстав:
- ст.ст. 14, 15 Законом України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
визначено вичерпний перелік загальнодержавних
податків та зборів (обов'язкових платежів), з якого вбачається,
що штрафні (фінансові) санкції за порушення норм Закону України
"Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
не
відносяться до податкових платежів, тому не можуть бути
податковими зобов'язаннями у розумінні Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами";
- як передбачено нормами Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, фінансові
санкції застосовуються на підставі рішення відповідного органу,
тобто, цим Законом ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
визначена норма реагування
державного органу та назва акту, який він приймає в межах своєї
компетенції –рішення;
- факт реалізації товару як і факт надання послуг ПП “Арарат”
відповідач не довів, в зв’язку з чим порушення вимог Закону
України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у
сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
не відбулось.
Не погоджуючись із зазначеними судовими актами, відповідач подав
касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову у справі
скасувати та постановити нове рішення, яким позивачеві в
задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи наступним:
- у разі встановлення факту порушення суб'єктом підприємницької
діяльності положень Закону № 265 ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, орган державної
податкової служби зобов'язаний застосувати до порушника
фінансові санкції, визначені Законом № 1776 ( 1776-14 ) (1776-14)
;
- при розгляді справи помилково встановлено відсутність факту
порушень законодавства з боку ПП "Арарат", працівник якого
отримала готівкові кошти за проведення банкету і не провела їх
через РРО, тобто позивач здійснює підприємницьку діяльність з
порушенням вимог Закону № 1776 ( 1776-14 ) (1776-14)
і дана обставина є
достатньою і законною підставою для прийняття податковим органом
рішення про застосування до ПП "Арарат" фінансових санкцій у
порядку, встановленому Законом № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Позивач не скористався процесуальним правом на подання відзиву
на касаційну скаргу, а його представник –на участь в судовому
засіданні касаційної інстанції.
Представник відповідача підтримав в судовому засіданні доводи
касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського
суду, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій і вбачається з
матеріалів справи, Кременчуцькою ОДПІ проведено перевірку
господарської одиниці-кафе, що належить приватному підприємству
"Арарат", щодо здійснення розрахункових операцій у сфері
готівкового та безготівкового обігу, за наслідками якої складено
акт від 16.07.2004.
В акті перевірки зазначено такі порушення позивача:
- невідповідність сум готівкових коштів на місці проведення
розрахунків сумі коштів, зазначеній в денному звіті РРО, що є
порушенням вимог п. 13 ст. 3 Закону України „Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг" від 01.06.2000 № 1776-ІП
( 1776-14 ) (1776-14)
;
- не проведення розрахункової операції через реєстратор
розрахункових операцій та не видача касового чеку споживачеві
при отриманні передоплати, що є порушенням вимог пп. 1, 2, 3 ст.
3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
На підставі акта перевірки від 16.07.2004 згідно п. п. 4.2.2 п.
4.2 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетом та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
та у відповідності до ч. 1 ст. 17, ст. 22
Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
Кременчуцькою ОДШ прийнято податкове повідомлення-
рішення від 30.07.2004 за № 0001822306/0/2211, за яким
позивачеві визначено податкове зобов'язання за платежем штрафні
санкції за порушення законодавства про застосування РРО у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг на загальну суму
10000 грн.
За результатами розгляду скарги позивача, поданої в межах
процедури адміністративного оскарження, рішенням Кременчуцької
NDX від 30.08.2004 № 14230/10/25-009 податкове повідомлення-
рішення від 30.07.2004 за № 0001822306/0/2211 залишено без змін,
у зв’язку з чим відповідачем прийняте податкове повідомлення-
рішення від 30.08.2004 за № 0001822306/1/2420 з повторним
визначенням позивачеві податкового зобов'язання за платежем
штрафні санкції за порушення законодавства про застосування РРО
у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг на загальну
суму 10000 грн.
Згідно наданої відповідачем копії розрахунку штрафних санкцій до
позивача застосовано фінансові санкції відповідно до п. 1 ст. 17
Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та
послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
у розмірі 9900 грн. (1980х5) за не
проведення розрахункової операції через реєстратор розрахункових
операцій і не роздрукування розрахункового документу та
відповідно до ст. 22 вказаного Закону ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
у розмірі
100 грн. (20х5) за невідповідність готівки, яка знаходилася на
місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в
денному звіті РРО.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій під час розгляду
справи, згідно з поясненнями, наданими барменом кафе ПП
"Арарат", Думіч Мариною Володимирівною, 16.07.2004 року остання
отримала передплату (аванс) 2000 грн. в рахунок замовлення на
обслуговування бенкету і, оскільки, ніякий продаж товару ще не
відбувся, вказані кошти не були проведені через реєстратор
розрахункових операцій, в касу не долучалися і повернуті
замовнику банкета до його проведення, що, як встановлено судом
апеляційної інстанції, не спростовував відповідач.
Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що розписка
фізичної особи в разі отримання коштів у вигляді авансу на
надання послуг юридичною особою по організації і обслуговуванню
бенкету не може бути належним доказом прийнятого підприємством
зобов'язання як і не може свідчити про проведений розрахунок за
проданий товар або надану послугу.
У відповідності до ст. 2 Закону України „Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, розрахункова
операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних
карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації
товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий
покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування
банківської платіжної картки - оформлення відповідного
розрахункового документа щодо оплати В безготівковій формі
товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару
(відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо
перерахування коштів у банк покупця.
Вказана стаття Закону ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
дає також визначення
розрахункового документу, як документу встановленої форми та
змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція,
проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу
(повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення)
коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у
випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у
встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або
заповнений вручну.
Виходячи з приписів зазначеної норми, судами першої та
апеляційної інстанцій встановлено, що факт продажу товару як і
факт надання послуг ПП "Арарат" відповідач не довів, належних
доказів на підтвердження зазначених фактів не надав, що за
відсутності порушення унеможливлює застосування санкцій.
Таким чином, колегія суддів вважає, що Кременчуцькою ОДШ
безпідставно застосовано штрафні санкції за порушення ПП
"Арарат" вимог п. 1, п. 2 ст. 3 Закону України „Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, оскільки
відповідно до цих норм проведенню через РРО підлягають лише
операції на повну суму здійсненої покупки або наданої послуги, а
розрахунковий документ може видаватись на повну суму проведеної
операції.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновками місцевого та
апеляційного господарського судів з того приводу, що визначена в
спірних податкових повідомленнях-рішеннях сума штрафних санкцій
не є податковим зобов'язанням в розумінні Закону України «Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами» ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Як зазначалося вище, Кременчуцькою об'єднаною державною
податковою інспекцією прийнято податкові повідомлення-рішення №
00181822306/0/2211 від 30.07.2004 та № 0001822306/1/2420 від
30.08.2004 з визначенням штрафних санкцій як податкового
зобов'язання з посиланням, зокрема, на п. п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4
Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетом та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
.
За змістом п. 1.5 ст. 1 Закону України „Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними
цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
штрафна санкція (штраф) - плата у
фіксованій або у вигляді відсотків від суми податкового
зобов'язання (без врахування пені та штрафних санкцій), яка
справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним
правил оподаткування, зазначених відповідними законами.
В ст.ст. 14, 15 Закону України "Про систему оподаткування"
( 1251-12 ) (1251-12)
наведено вичерпний перелік загальнодержавних
податків та зборів (обов'язкових платежів), з якого вбачається,
що штрафні (фінансові) санкції за порушення норм Закону України
"Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
не
відносяться до податкових платежів, тому не можуть бути
податковими зобов'язаннями у розумінні Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
.
При цьому, Закон України "Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
є спеціальним законом з питань
оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань
юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними
цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів),
включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та
внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування,
нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються
до платників податків контролюючими органами, у тому числі за
порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає
процедуру оскарження дій органів стягнення.
Крім того, колегія суддів зазначає, що згідно п. 1.9 ст. 1
Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"
( 2181-14 ) (2181-14)
податкове повідомлення - це письмове повідомлення
контролюючого органу про обов'язок платника податків сплатити
суму податкового зобов'язання, визначену контролюючим органом у
випадках, передбачених цим Законом ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Згідно ст. 17 Закону України "Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
за порушення вимог цього Закону до
суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють
розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням
відповідних органів державної податкової служби України
застосовуються фінансові санкції у відповідних розмірах.
Виходячи з аналізу норм Закону України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, цим
Законом ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
визначена відповідна форма акту реагування
державного органу.
Отже, в разі порушення позивачем пунктів 1, 2, 3, 13 статті 3
Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, відповідач вправі прийняти в межах своєї
компетенції рішення, а не податкове повідомлення-рішення. Зміст
цього рішення має відповідати вимогам закону. Спірні податкові
повідомлення-рішення правомірно визнано судами попередніх
інстанцій недійсними в частині визначення нарахованих штрафних
санкцій як податкового зобов'язання.
Оскільки, порушень встановленого законодавством режиму
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг позивачем не
припущено, податкові повідомлення-рішення № 00181822306/0/2211
від 30.07.2004 та № 0001822306/1/2420 від 30.08.2004
Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією про
застосування до позивача штрафних санкцій за порушення норм
Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
прийняті безпідставно та всупереч чинному
податковому законодавству.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що
постанова у справі прийнята внаслідок повного встановлення всіх
поважних обставин справи, на підставі та у відповідності з
вимогами чинного матеріального та процесуального законодавства;
підстав для її скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ
СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 19.04.2005 у справі господарського суду Полтавської
області № 9/220 залишити без змін, а касаційну скаргу
Кременчуцької ОДПІ –без задоволення.
Головуючий Г.Кравчук
Судді К.Грейц
Г.Мачульський