ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
17.08.2005                                         Справа N 9/177
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого         Кравчука Г.А.,
суддів:              Грейц К.В., Мачульського Г.М.,
розглянувши       у Новосанжарського     районного     споживчого
відкритому судовому товариства Полтавської області
засіданні касаційну
скаргу
на ухвалу           Київського міжобласного апеляційного
                    господарського суду від 28.02.2005 р.
у справі            № 9/177
господарського суду Полтавської області
за позовом          Новосанжарського     районного     споживчого
                    товариства Полтавської області
до                  Полтавської міжрайонної державної
                    податкової інспекції
 
Про   визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
 
        в судовому засіданні взяли участь представники :
позивача:            Вісич В.І., дов. № 12-406 від 16.08.2005 р.;
відповідача:         не з’явилися
 
                       В С Т А Н О В И В:
 
У   жовтні   2004р.  позивач  –Новосанжарське  районне  споживче
товариство  (далі –Товариство) звернувся до господарського  суду
Полтавської   області  з  позовом  до  Полтавської   міжрайонної
державної податкової інспекції Полтавської області про  визнання
недійсним  податкового повідомлення-рішення від  02.08.2004р.  №
0000082303/0,  яким  позивачу було  визначено  суму  податкового
зобов’язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 5
475,00  грн. відповідно до ст. 22 Закону України від  01.06.1997
р.  №  1776-ІІІ  “Про  застосування  реєстраторів  розрахункових
операцій  у  сфері  торгівлі, громадського харчування та послуг”
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
        .
 
Господарський    суд    Полтавської   області    рішенням    від
12.01.2005р.(суддя Тимошенко К.В.) в позові Товариству відмовив.
 
Не  погодившись з названим рішенням господарського суду, позивач
звернувся  з  апеляційною  скаргою  до  Київського  міжобласного
апеляційного  господарського суду, який ухвалою від 28.02.2005р.
(колегія  суддів  Самусенко С.С. –головуючий, доповідач,  Лобань
О.І.,   Шевченко   В.Ю.)  відмовив  Товариству   у   відновленні
пропущеного строку подання апеляційної скарги, у зв’язку  з  чим
скаргу і додані до неї документи повернув скаржнику, а матеріали
справи направив до господарського суду Полтавської області.
 
У  Х  В А Л А апеляційного суду мотивована тим, що позивач подав
апеляційну  скаргу  з порушенням строку, встановленого  частиною
першою  ст. 93 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        . Як встановлено в  ухвалі
суду, апеляційну скаргу надіслано позивачем 27.01.2005р., про що
свідчить  дата  на  поштовому  штампі,  а  десятиденний   термін
оскарження   рішення,   яке   було   прийнято   місцевим   судом
12.01.2005р., закінчився 24.01.2005р. В ухвалі також  зазначено,
що  рішення  від 12.01.2005р. надіслано скаржнику  17.01.2005р.,
тобто в строк, встановлений ст. 87 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        . Крім
того,  як  вбачається з протоколу судового засідання, в судовому
засіданні 12.01.2005р. в присутності представників позивача було
оголошено рішення про відмову в задоволенні позову. Зауважень на
протокол судового засідання від 12.01.2005р. позивачем надано не
було.  Тому,  посилання позивача на те, що в судовому  засіданні
12.012005р.  не  було оголошено описову та мотивувальну  частини
рішення, судом до уваги не прийнято.
 
Товариство   не   згодне   з  ухвалою  Київського   міжобласного
апеляційного господарського суду від 28.02.2005 р., у зв’язку  з
чим  подало  до  Вищого  господарського суду  України  касаційну
скаргу, в якій просить скасувати зазначену ухвалу. Обґрунтовуючи
свою  вимогу, скаржник зазначає, що апеляційну скаргу на рішення
господарського  суду  Полтавської області від  12.01.2005р.  він
подав  у десятиденний строк після отримання судом повного тексту
рішення. В судовому засіданні 12.01.2005р. було оголошено тільки
вступну  та  резолютивну частини рішення по справі № 9/177,  для
апеляційного оскарження цього рішення необхідно знати описову та
мотивувальну  частини. Однак, дані обставини  судом  апеляційної
інстанції не враховано.
 
Полтавська  міжрайонна державна податкова інспекція  Полтавської
області  відзив на касаційну скаргу Товариства не надіслала,  що
відповідно до частини другої ст. 111-2 ГПК України ( 1798-12  ) (1798-12)
        
не   перешкоджає   перегляду  ухвали   апеляційного   суду,   що
оскаржується.
 
Розглянувши   у   відкритому  судовому   засіданні   за   участю
представника  скаржника матеріали справи та  доводи  Товариства,
викладені   у   касаційній  скарзі,  перевіривши   на   підставі
встановлених фактичних обставин справи правильність їх юридичної
оцінки   і   застосування   Київським  міжобласним   апеляційним
господарським  судом норм процесуального права у  винесеній  ним
ухвалі  від  28.02.2005р., колегія суддів Вищого  господарського
суду  України вважає, що касаційна скарга Товариства задоволенню
не підлягає з наступних підстав.
 
Відповідно  до ст. 91 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
         сторони  у  справі
мають  право  подати  апеляційну скаргу, а прокурор  –апеляційне
подання  на  рішення місцевого господарського,  яке  не  набрало
законної  сили.  Апеляційна скарга або подання  подається  через
місцевий господарський суд, який розглянув справу, а останній  у
п’ятиденний   строк  надсилає  її  (його)   разом   зі   справою
відповідному апеляційному господарському суду.
 
Частина  перша ст. 93 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
         визначає строк  їх
подання. Так, апеляційна скарга подається, а апеляційне  подання
вноситься протягом десяти днів з дня прийняття рішення  місцевим
господарським  судом,  а у разі якщо у судовому  засіданні  було
оголошено  лише вступну та резолютивну частину рішення,  –з  дня
підписання  рішення, оформленого відповідно до статті  84  цього
Кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
        .
 
З  матеріалів  справи, а саме протоколу судового  засідання  від
12.01.2005р.  у  справі  №  9/177 (а.с.81),  а  також  обставин,
встановлених  Київським  міжобласним  апеляційним  господарським
судом  в  ухвалі від 28.02.2005 р., вбачається, що господарський
суд Полтавської області оголосив рішення у справі 12.01.2005р. і
надіслав  його сторонам по пошті 17.01.2005р., тобто у  5-денний
строк, передбачений ст. 87 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .
 
Як   зазначає   сам   позивач  у  касаційній   скарзі,   рішення
господарського  суду  Полтавської області від  12.01.2005р.  ним
отримано 19.01.2005р.
 
Згідно   частини  першої  ст.  93  ГПК  України  ( 1798-12   ) (1798-12)
        
десятиденний  строк на оскарження вищевказаного рішення  суду  в
апеляційному порядку закінчувався 24.01.2005 р.
 
Отже,   наведене   свідчить  про  те,   що   рішення   місцевого
господарського  суду  позивач отримав до закінчення  строку  для
його   апеляційного  оскарження.  При  цьому  апеляційна  скарга
надіслана  до суду лише 27.01.2005р., тобто поза межами  строку,
встановленого частиною першою ст. 93 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        .
 
Відповідно до частини першої ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12  ) (1798-12)
        
підставами  для  скасування  або  зміни  рішення  місцевого   чи
апеляційного  господарського  суду  або  постанови  апеляційного
господарського  суду  є  порушення або неправильне  застосування
норм матеріального чи процесуального права.
 
Приписами  ст.  53  ГПК України ( 1798-12  ) (1798-12)
          господарський  суд
уповноважений   за  заявою  сторони  визнати  причину   пропуску
встановленого законом процесуального строку поважною і відновити
пропущений строк.
 
За змістом наведеної статті 53 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
         поважними
причинами   визнаються  лише  ті  обставини,  які  є  об'єктивно
непереборними,   не  залежать  від  волевиявлення   сторони   та
пов'язані  з  дійсними істотними перешкодами чи  труднощами  для
своєчасного вчинення сторонами справи процесуальних дій.
 
З  огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, оскільки  дії
скаржника, що мали суб'єктивний характер, так як вчасне  подання
апеляційної  скарги,  що  є  обов'язковим  для  всіх   учасників
процесу, залежало виключно від волевиявлення скаржника, призвели
до  пропуску  строку апеляційного оскарження, і тому  не  можуть
бути визнані судом як поважні.
 
За  таких  обставин, Вищий господарський суд України вважає,  що
суд  апеляційної  інстанції правомірно не  знайшов  підстав  для
задоволення  клопотання  про  відновлення  строку   для   подачі
апеляційної    скарги,    оскільки   порушення    процесуального
законодавства  не  є  поважною причиною пропуску  процесуального
строку.
 
За  згодою  представника позивача, відповідно до частини  другої
ст.  85 та частини першої ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12  ) (1798-12)
        ,  в
судовому засіданні оголошена лише вступна та резолютивна частини
постанови Вищого господарського суду України.
 
Враховуючи викладене, керуючись статтями 53, 93, 97, 111-5, 111-
7,  111-9 - 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                      П О С Т А Н О В И В:
 
Касаційну    скаргу   Новосанжарського   районного    споживчого
товариства   на  ухвалу  Київського  міжобласного   апеляційного
господарського  суду  від  28.02.2005  р.  у  справі   №   9/177
господарського  суду Полтавської області №  9/177  залишити  без
задоволення, а зазначену ухвалу - без змін.
 
Головуючий суддя   Г.А. Кравчук
 
Суддя              К.В.Грейц
 
Суддя              Г.М. Мачульський