18/9 Про стягнення 328 030 грн. 27 коп. - Текст документа

В грудні 2004 року суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа Гострий Володимир Федорович (м. Кривий Ріг) звернувся з позовом до малого приватного підприємства виробничо-будівельної фірми “Діловий альянс” (м. Кривий Ріг) про стягнення збитків.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2005р. (суддя Петрова В.І.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.05.2005р., позовні вимоги щодо стягнення з відповідача збитків задоволені частково та стягнуто з малого приватного підприємства “Виробничо-будівельна фірма “Діловий альянс” на користь субєкта підприємницької діяльності –фізичної особи Гострого Володимира Федоровича збитки від нестачі (відновлення) майна (реальні збитки) у розмірі 15 931,31 грн., витрати по оплаті послуг адвоката, по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Звертаючись до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, суб’єкт підприємницької діяльності –фізична особа Гострий Володимир Федорович просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.05.2005р. скасувати, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2005р. змінити та задовольнити позов в повному об’ємі, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які апеляційний господарський суд визнав встановленими та неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до прийняття незаконних рішення та постанови.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій на підставі договору комісії від 28.02.2000р. позивач (комітент), згідно акту приймання продукції (товарів) за кількістю та якістю від 28.02.2000р. передав відповідачу (комісіонеру) колійноремонтну машину ППРМ № 34 –2000 року випуску, законсервовану, укомплектовану, у справному стані. Згідно з п. 1 вказаного договору колійноремонтну машину ППРМ № 34 передавалась відповідачу для її подальшої реалізації по ціні, що є не нижчою ніж узгоджено сторонами –100 000 грн.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що господарським судом Дніпропетровської області в рішенні від 03.06.2003р. у справі № Н18/31 малу приватну виробничо-будівельну фірму “Діловий альянс” (відповідач у справі № 18/9) зобов’язано передати суб’єкту підприємницької діяльності –фізичній особі Гострому Володимиру Федоровичу колійноремонтну машину ППРМ № 34 оформивши факт передачі відповідним актом приймання-передачі.

Обґрунтованими та такими, що відповідають обставинам справи є висновки судів попередніх інстанцій що відповідач, на звернення позивача щодо повернення колійноремонтної машини ППРМ № 43, неодноразово пропонував забрати вказану машину, яка знаходиться в орендованому цеху РТІ ДП “Трансмаш”.

Посилання позивача в касаційній сказі на те, що судом невірно застосовано до спірних правовідносин ст. ст. 411, 412 ЦК УРСР (1540-06) не приймаються судом до уваги виходячи з наступного. Відповідно до ст. 411 ЦК УРСР (1540-06) комітент, повідомлений про відмову комісіонера виконати доручення, зобов'язаний протягом місяця з дня одержання відмови розпорядитися майном, що є у комісіонера. Той же обов'язок лежить на комітентові і в разі скасування ним даного комісіонерові доручення (стаття 412 цього Кодексу (1540-06) ).

Оскільки позивач не скористався правом розпорядитися своїм майном, суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу в стягненні збитків у вигляді неодержаного доходу від реалізації машини за більш високою, порівняно з купівельною, ціною (упущена вигода) та відмовив у стягненні збитків у вигляді неодержаного доходу від використання доходу, отриманого від реалізації машини упущеної вигода), а суд апеляційної інстанції правомірно вказане рішення залишив без змін.

Згідно зі ст. 403 ЦК УРСР (1540-06) комісіонер відповідає перед комітентом за втрату або пошкодження майна комітента, яке знаходиться у нього, коли не доведе, що втрата або пошкодження сталися не з його вини.

Позивач, в місячний строк після скасування доручення не розпорядився майном, а відповідач не здав майно позивача на зберігання, внаслідок чого машина частково розібрана та в ній відсутні деякі деталі.

За таких обставин є обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо стягнення з відповідача 15 931 грн. 31 коп. , які були витрачені позивачем на ремонт машини.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2005 року та постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.05.2005 року прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9 –111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи Гострого Володимира Федоровича залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2005 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.05.2005 року по справі № 18/9 залишити без змін.