ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.08.2005 Справа N 7/434
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого –судді Кривди Д.С. –(доповідача у справі),
суддів : Жаботиної Г.В.,
Муравйова О.В.,
розглянувши у відкритому Южноукраїнської ОДПІ Миколаївської
судовому засіданні області
касаційну скаргу
на постанову Одеського апеляційного господарського
суду від 22.02.2005
у справі № 7/434 господарського суду
Миколаївської області
за позовом АТЗТ Управління механізованих робіт
“Гідроенергобуд”
до Южноукраїнської ОДПІ Миколаївської
області
Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
за участю представників сторін від:
позивача Вовчук Н.Г. –за довіреністю від 10.01.2005р.
відповідача Лосєв О.В. –за довіреністю від 18.10.2004р.
Згідно розпорядження Заступника Голови Вищого господарського
суду України Осетинського А.Й. від 16.08.2005р. здійснено заміну
складу суду на колегію суддів: головуючий суддя Кривда Д.С.,
судді Жаботина Г.В., Муравйов О.В.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Миколаївської області від
13.01.2005р. (суддя Семенчук Н.О.), залишеним без змін
постановою Одеського апеляційного господарського суду від
22.02.2005р. (головуючий суддя Жеков В.І., судді Картере В.І.,
Пироговський В.Т.), позовні вимоги задоволено; визнано недійсним
податкове повідомлення-рішення № 0000142303/0 від 07.12.2004р.;
стягнуто з відповідача на користь позивача 85грн. державного
мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу.
У поданій касаційній скарзі Южноукраїнська ОДПІ просить
скасувати прийняті у справі судові рішення та постанову,
посилаючись на неправильне застосування норм матеріального
права, і прийняти нове рішення про відмову в позові.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні
обставини) справи на предмет правильності застосування судами
норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення
присутніх в судовому засіданні представників сторін, приходить
до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню
з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Южноукраїнською ОДПІ
здійснена позапланова перевірка з питань дотримання вимог Указу
Президента України „Про застосування штрафних санкцій за
порушення норм з регулювання обігу готівки”, АТЗТ Управління
механізованих робіт „Гідроенергобуд" за період з 01.10.2003р. по
30.09.2004р., про що складена довідка від 03.12.2004р. за №
53/2303/04679796.
На підставі вказаної довідки Южноукраїнською ОДПІ прийнято
податкове повідомлення-рішення від 07.12.2004р. № 0000142303/0,
яким позивачу, відповідно до ст. 1 Указу Президента України „Про
застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання
обігу готівки” ( 436/95 ) (436/95)
, визначено податкове зобов’язання за
платежем “штрафна (фінансова) санкція” у сумі 34815,56грн.
Відповідно до частини 1 ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
оцінка
доказів господарським судом повинна ґрунтуватись на всебічному,
повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин
справи.
Попередні судові інстанції, задовольнивши позов про визнання
недійсним спірного податкового повідомлення-рішення, виходили з
того, що сума штрафної санкції за порушення вимог Указу
Президента України „Про застосування штрафних санкцій за
порушення норм з регулювання обігу готівки” ( 436/95 ) (436/95)
визначена
в ньому відповідачем як податкове зобов’язання. На підставі
цього суди дійшли висновку, що оскільки штрафні санкції за
порушення вимог вищевказаного Указу до податкових зобов’язань не
відносяться, у податкової служби не було підстав приймати спірне
податкове повідомлення-рішення.
Колегія суддів не заперечує, що в спірному податковому
повідомленні-рішенні про нарахування позивачу штрафної санкції
за порушення вимог Указу Президента України „Про застосування
штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки”
( 436/95 ) (436/95)
, остання визначена як сума податкового зобов’язання,
що суперечить преамбулі, пунктам 1.2, 1.5 ст. 1 Закону України
“Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, ст.ст.
13, 14 Закону України “Про систему оподаткування” ( 1251-12 ) (1251-12)
.
Відповідно до п. 1.5 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
положення цього Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
поширюються лише на штрафні санкції, які
справляються з платника податків у зв’язку з порушенням ним
правил оподаткування, визначених відповідними законами.
Оскільки штрафні санкції застосовані до позивача не за порушення
правил оподаткування, у відповідача не було законних підстав для
визначення їх як податкового зобов’язання з поширенням на них
вимог Закону України “Про порядок погашення зобов’язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
щодо граничного строку сплати та положень
щодо наслідків несплати.
Однак, попередні судові інстанції встановивши, що податкові
органи не мають право визначати штрафні санкції за порушення
вимог вищевказаного Указу як податкове зобов’язання, не звернули
уваги на те, що вказана обставина не є підставою для визнання
недійсним оспорюваного податкового повідомлення-рішення в
цілому, оскільки судами не було з’ясовано чи мали місце
порушення викладені в акті перевірки (перевищення встановлених
строків використання виданої під звіт готівки; видача готівки
під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів;
витрачання готівки з виручки від реалізації продукції (робіт,
послуг) та інших касових надходжень на виплати, що пов’язані з
оплатою праці (за винятком. ..) за наявності податкової
заборгованості) та чи правомірно Южноукраїнська ОДПІ вирішила
стягнути з позивача штрафні санкції за порушення вимог Указу
Президента України „Про застосування штрафних санкцій за
порушення норм з регулювання обігу готівки” ( 436/95 ) (436/95)
.
Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим
порушенням ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та виключає можливість
висновку касаційної інстанції щодо правильності застосування
судом норм матеріального права при вирішенні спору. У зв’язку з
цим постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню з
передачею справи на новий розгляд. Під час нового розгляду
справи суду першої інстанції слід взяти до уваги наведене в цій
постанові, вжити всі передбачені законом засоби для всебічного,
повного і об’єктивного встановлення обставин справи, прав і
обов’язків сторін і в залежності від встановленого та у
відповідності з чинним законодавством вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, ст.ст. 111-10,
111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Южноукраїнської ОДПІ Миколаївської області
задовольнити частково.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
22.02.2005р. та рішення господарського суду Миколаївської
області від 13.01.2005р. у справі № 7/434 скасувати, а справу
направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий - суддя Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
О.Муравйов