ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.08.2005 Справа N 6/252
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. –головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Коробенко Г.П.
розглянувши матеріали ДПІ у Орджонікідзевському районі м.
касаційної скарги Запоріжжя
на постанову Запорізького апеляційного господарського
суду
від 13.04.2005
у справі господарського суду Запорізької області
за позовом ТОВ “Глорія-95”
до ДПІ у Орджонікідзевському районі м.
Запоріжжя
Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: Зібарєв Ю.О.- дов.від 12.08.2005
від відповідача: Шавло Р.О.- дов. № 5324/10-014 від 09.02.2005
Рещук О.М.- дов. № 5333/10-014 від 09.02.2005
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 23.09.2004 господарського суду Запорізької області
задоволено позовні вимоги щодо визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення ДПІ у Орджонікідзевському районі м.
Запоріжжя від 29.07.2004 за № 0001952302/0, яким позивачу
визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у
сумі 2 120 850 грн. та 1 060 425,00 грн. штрафних санкцій.
Постановою від 13.04.2005 Запорізького апеляційного
господарського суду рішення господарського суду Запорізької
області від 23.09.2004 скасовано частково. Позовні вимоги ТОВ
“Глорія-95” задоволено частково.
Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у
Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 29.07.2004 за №
0001952302/0 в частині визначення суми податкового зобов’язання
з податку на додану вартість в розмірі 3 139 695,00 грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Постанова мотивована тим, що Законом України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
під терміном господарської
діяльності відповідно до п. 1.32 ст. 1 розуміється “будь-яка
діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій,
матеріальній або нематеріальній формах...”. Обмеження щодо
пов’язаності витрат з отриманням прибутку, які фактично
встановлені у п. 5.1 ст. 5 цього Закону ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
втрачають
актуальність. Термін “у зв’язку з”, що вживається у п. п. 5.2.1
дозволяє застосовувати цю норму до необмеженого переліку витрат,
оскільки пов’язаність із підготовкою, організацією, веденням
виробництва є не так фактом, що підлягає встановленню, як
елементом аргументації, або оціночною категорією.
Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції, ДПІ у
Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя звернулася до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою і просить її
скасувати, посилаючись на те, що зазначена постанова прийнята
внаслідок неправильного застосування судами норм матеріального
та процесуального права, зокрема ст. 3 Закону України “Про
бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”
( 996-14 ) (996-14)
; п. 1.32 ст. 1, п. 5.1 ст. 5 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
; п. п. 7.4.1,
7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
; ст.ст. 42, 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить
необхідним касаційну скаргу задовольнити частково.
Предметом даного спору є податкове повідомлення - рішення у
Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя № 0001952302/0 від
29.07.2004, яким позивачу нарахований податок на додану вартість
в сумі 2120850 грн. і штрафні ( фінансові санкції в сумі
1060425,00 грн.).
Господарським судом встановлено, що 31.10.2003 позивач
(покупець) уклав договір № ГЛ-МН-ТК купівлі-продажу з ТОВ
“Мінол”(продавець) на умовах товарного кредиту.
30.10.2003 позивач уклав договір № ТК-30/10 купівлі-
продажу з ТОВ “Квек” на умовах товарного кредиту.
При розгляді справи господарськими судами не досліджено той
факт, що позивачем реалізовано придбаний товар в обох випадках у
день придбання підприємствам-покупцям ТОВ “Геоцинт” та ПП
“Експохім” за договорами купівлі-продажу без врахування вартості
послуг за користування товарним кредитом.
За твердженням відповідача позивач не включив суму витрат,
пов'язаних з придбанням послуг товарного кредиту, в ціну
придбаного товару, а списав як адміністративні витрати, що також
залишилось поза увагою суду.
Пункт 18 Положення бухгалтерського обліку 16
“Витрати”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України
від 31.12.1999 за № 318 ( z0027-00 ) (z0027-00)
, містить перелік
загальногосподарських витрат, які відносяться до
адміністративних витрат.
Засади формування у бухгалтерському обліку інформації про запаси
і розкриття її у фінансовій звітності регулюються Положенням
(стандартом) бухгалтерського обліку 9 "Запаси", затвердженим
наказом Міністерства фінансів від 20.10.1999 за № 246
( z0751-99 ) (z0751-99)
.
Пунктами 5, 6 цього Положення ( z0751-99 ) (z0751-99)
визначено, що запаси
визнаються активом, якщо існує ймовірність того, що підприємство
отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх
використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.
Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають:...товари у
вигляді матеріальних цінностей, що придбані (отримані) та
утримуються підприємством з метою подальшого продажу.
Згідно п. п. 8, 9 зазначеного Положення ( z0751-99 ) (z0751-99)
придбані
(отримані) або вироблені запаси зараховуються на баланс
підприємства за первісною вартістю.
Первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість
запасів, яка складається з таких фактичних витрат суми, що
сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за
вирахуванням непрямих податків.
Позивач не пов’язує отримання послуг з користуванням товарним
кредитом з придбання товару, з отриманням у зв'язку з придбанням
цих послуг економічної вигоди та не включав вартість цих послуг
до первісної вартості товару. В іншому разі витрати на придбання
цих послуг необхідно було віднести на субрахунок 902
(собівартість реалізованих товарів).
Відповідно до пп. 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування
прибутку підприємств" № 283/970-ВР від 22.05.1997 р.
( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-
яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній та
нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості
товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються)
таким платником податку для подальшого використання їх у власній
господарській діяльності.
ДПІ в Орджонікідзевському районі стверджує, що послуги товарного
кредиту за описаними операціями не використовувались у власній
господарській діяльності ТОВ “Глорія-95”.
Згідно п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
господарська діяльність - будь-яка
діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій,
матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня
участь такої осипи в організації такої діяльності є регулярною,
постійною та суттєвою.
Частина 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та
фінансову звітність в Україні" ( 996-14 ) (996-14)
визначає, що
бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться
підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види
звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на
даних бухгалтерського обліку.
Таким чином, у податковому обліку позивачем неправомірно
включено до складу валових витрат витрати, не пов'язані у
бухгалтерському обліку позивача з подальшим отриманням
економічної вигоди, отже, не використані у власній господарській
діяльності підприємства.
Діяльність ТОВ "Глорія-95" при отриманні послуг з товарного
кредиту не була направлена на отримання доходу і не може бути
включена до складу валових витрат.
Відповідно до п. п. п. п. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону
України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податковий кредит звітного періоду складається із сум податків,
сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у
зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких
відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та
основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають
амортизації.
У разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість
яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу)
і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з
таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел
і до складу податкового кредиту не включаються.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у пункті 1 постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності
з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до
даних правовідносин.
Таким чином, господарськими судами неповно з’ясовані обставини
справи, що є підставою для скасування судових рішень і
направлення справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи принагідно повно та всебічно вияснити
всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та
постановити законне та обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-
111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову від 13.04.2005 Запорізького апеляційного
господарського суду та рішення від 23.09.2004 господарського
суду Запорізької області зі справи № 6/252 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Запорізької області.
Головуючий В.С.Божок
Судді: Т.Ф. Костенко
Г.П. Коробенко