ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.08.2005 Справа N 6/151НА
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді Кривди Д.С.,
суддів Жаботиної Г.В., Грека Б.М.
у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін:
від позивача: Жуков А.М., Дзюбан В.В.
від відповідача: Лівшун В.П.
розглянувши касаційну скаргу Житомирської об’єднаної державної
податкової інспекції
на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від
19.01.2005р.
у справі № 6/151 “НА” Господарського суду Житомирської області
за позовом Приватного підприємця Орлінської С.В.
до Житомирської об’єднаної державної податкової інспекції
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Приватний підприємець Орлінська С.В. звернулася до
Господарського суду Житомирської області з позовом до
Житомирської об’єднаної державної податкової інспекції про
визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Житомирської
об’єднаної державної податкової інспекції від 20.07.2004р. №
3730/0/44901/23-02 та № 3731/0/44900/23-02.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від
03.09.2004р. (суддя Н.Я.Терлецька), залишеним без змін
постановою Житомирського апеляційного господарського суду від
19.01.2005р. (судді: Г.К.Голубєва, Н.Ф.Горшкова, Г.І.Майор),
позовні вимоги приватного підприємця Орлінської С.В. задоволено,
визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Житомирської
об’єднаної державної податкової інспекції від 20.07.2004р. №
3730/0/44901/23-02 та № 3731/0/44900/23-02, стягнуто з
Житомирської об’єднаної державної податкової інспекції на
користь приватного підприємця Орлінської С.В. витрати по сплаті
держмита у розмірі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-
технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.
Не погодившись з прийнятими у даній справі судовими рішеннями,
Житомирська об’єднана державна податкова інспекція подала
касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову
Житомирського апеляційного господарського суду від 19.01.2005р.
Свою вимогу Житомирська об’єднана державна податкова інспекція
мотивує тим, що апеляційним господарським судом неправильно
застосовано норми матеріального права, а саме Закону України
“Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, Закону
України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у
сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
, Закону України “Про патентування деяких видів
підприємницької діяльності” ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
.
Розглянувши касаційну скаргу, заслухавши представників сторін,
які з’явились в господарське засідання суду касаційної
інстанції, перевіривши правильність застосування господарським
судом норм матеріального та процесуального права, Вищий
господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга
Житомирської об’єднаної державної податкової інспекції підлягає
задоволенню частково.
Відповідно до вимог статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція виходить з
встановлених у даній справі обставин.
Відповідачем проведено перевірку позивача щодо контролю за
здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та
безготівкового обігу, про що 16.07.2004р. було складено акт.
Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п. п. 1, 2, 5
ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
та ст. 7 Закону України “Про
патентування деяких видів підприємницької діяльності”
( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
, оскільки позивачем здійснюється діяльність у сфері
грального бізнесу з використанням грального автомату з виграшем
у вигляді м’яких іграшок без використання РРО, книги обліку
розрахункових операцій (КОРО) та без придбання торгового
патенту. За результатами перевірки відповідачем прийнято
податкові повідомлення-рішення від 20.07.2004р., а саме: №
3730/0/44901/23-02, яким до позивача на підставі ст. 8 Закону
України “Про патентування деяких видів підприємницької
діяльності” ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
застосовано штрафні санкції у розмірі
2570,50грн. та № 3731/0/44900/23-02, яким до позивача на
підставі п. 3 ст. 17 Закону України “Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
застосовано
штрафні санкції у розмірі 340грн.
Господарським судом встановлено:
-Позивач є платником єдиного податку.
-Позивач має торговий автомат, який відповідно до Технічних умов
ТУ У29.2-2405010394-001-2003, зареєстрованих Полтавським
державним центром стандартизації, метрології та сертифікації від
26.05.2003 № 096/002626, об’єкт перевірки є автоматом для
торгівлі іграшками з елементами гри.
-Вищезгаданий автомат не включений до Державного реєстру
реєстраторів розрахункових операцій.
Відповідно до п. 6 Указу Президента України “Про спрощену
систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого
підприємництва” ( 727/98 ) (727/98)
суб'єкт малого підприємництва, який
сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і
зборів (обов'язкових платежів): податку на додану вартість, крім
випадку, коли юридична особа обрала спосіб оподаткування доходів
за єдиним податком за ставкою 6 відсотків; податку на прибуток
підприємств; податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб
- суб'єктів малого підприємництва); плати (податку) за землю;
збору на спеціальне використання природних ресурсів; збору до
Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків
Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;
збору до Державного інноваційного фонду; збору на обов'язкове
соціальне страхування; відрахувань та зборів на будівництво,
реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального
користування України; комунального податку; податку на промисел;
збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; збору за
видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг;
внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів; внесків
до Державного фонду сприяння зайнятості населення; плати за
патенти згідно із Законом України “Про патентування деяких видів
підприємницької діяльності” ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
. Таким чином, як
випливає з приписів вищенаведеної норми, суб’єкт малого
підприємництва, який сплачує єдиний податок, платником плати за
патенти не є. Оскільки позивач є платником єдиного податку, то
він не є платником плати за патент.
Як вже було зазначено, позивач має торговий автомат для торгівлі
іграшками з елементами гри. Господарським судом встановлено, що
за допомогою автомата проводиться продаж м’якої іграшки з
застосуванням спецефектів та електронного обладнання. Основною
відмінністю даного автомата від зовнішньо подібних гральних
автоматів є відсутність поняття виграшу грошового або майнового.
Позивачем розміщені на гральному автоматі відомості про дії, які
необхідно робити покупцю для отримання товару і про всі істотні
умови, притаманні договору купівлі-продажу (предмет договору,
ціна, порядок розрахунків).
Згідно ст. 5 Закону України “Про патентування деяких видів
підприємницької діяльності” ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
патентуванню підлягають
операції з надання послуг у сфері грального бізнесу, які
здійснюються суб'єктами підприємницької діяльності або їх
структурними (відокремленими) підрозділами. Під гральним
бізнесом в цьому Законі слід розуміти діяльність, пов'язану з
влаштуванням казино, інших гральних місць (домів), гральних
автоматів з грошовим або майновим виграшем, проведенням лотерей
(крім державних) та розиграшів з видачею грошових виграшів у
готівковій або майновій формі. Таким чином, відповідно до
приписів вищенаведеної правової норми, патентуванню підлягають
операції з надання послуг у сфері грального бізнесу, а саме
діяльність, зокрема, з влаштування гральних автоматів з грошовим
або майновим виграшем. Оскільки торговий автомат, що належить
позивачу, не є автоматом, який передбачає грошовий або майновий
виграш, то підстави вважати, що позивач здійснює надання послуг
в сфері грального бізнесу правові підстави відсутні.
Крім того, штрафні санкції, нараховані відповідно до Закону
України “Про патентування деяких видів підприємницької
діяльності” ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
, не можуть бути визначені податковим
зобов’язанням та погашатись в порядку визначеному Законом
України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Враховуючи наведене, колегія суддів Вищого господарського суду
України погоджується з висновком господарського суду першої та
апеляційної інстанції про те, що оскільки торгівля м’якими
іграшками з елементами гри через пристосований для цього автомат
не може розцінюватися як діяльність у сфері грального бізнесу,
то штрафні санкції до позивача застосовано неправомірно в
порушення п. 6 Указу Президента України “Про спрощену систему
оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого
підприємництва” ( 727/98 ) (727/98)
та Закону України “Про патентування
деяких видів підприємницької діяльності” ( 98/96-ВР ) (98/96-ВР)
.
Згідно п. 6 Указу Президента України “Про спрощену систему
оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого
підприємництва” ( 727/98 ) (727/98)
суб'єкти підприємницької діяльності -
фізичні особи - платники єдиного податку мають право не
застосовувати електронні контрольно-касові апарати для
проведення розрахунків із споживачами.
Проте, відповідно до ст. 1 Закону України “Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
встановлення
норм щодо застосування або незастосування реєстраторів
розрахункових операцій в інших законах не допускається.
Правила щодо незастосування реєстратора розрахункових операцій
та розрахункової книжки визначені п. б ст. 9 Закону України “Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
,
згідно якої реєстратори розрахункових операцій та розрахункові
книжки не застосовуються при продажу товарів (наданні послуг)
суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами,
оподаткування доходів яких здійснюється відповідно до
законодавства з питань оподаткування суб'єктів малого
підприємництва (в тому числі шляхом отримання свідоцтва про
сплату єдиного податку), якщо такі суб'єкти не здійснюють продаж
підакцизних товарів (крім пива на розлив), за умови ведення
такими особами книг обліку доходів і витрат у порядку,
визначеному Кабінетом Міністрів України за поданням державного
органу, уповноваженого провадити державну регуляторну політику.
Отже, як випливає з приписів даної правової норми, реєстратори
розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються,
якщо продаж здійснюють суб’єкти малого підприємництва, що мають
свідоцтво платника єдиного податку, але тільки у тому випадку,
якщо такі суб’єкти не здійснюють продаж підакцизних товарів
(крім пива на розлив), за умови ведення такими особами книг
обліку доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом
Міністрів України за поданням державного органу, уповноваженого
провадити державну регуляторну політику. Проте, господарським
судом не було встановлено обставин щодо того, чи здійснювала
позивач продаж підакцизних товарів та чи вела книгу обліку
доходів і витрат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів
України за поданням державного органу, уповноваженого провадити
державну регуляторну політику, що свідчить про неповне
з’ясування обставин, які необхідні для правильного вирішення
спору у частині визнання недійсним податкового повідомлення-
рішення від 20.07.2004р. № 3731/0/44900/23-02, якими до позивача
на підставі до п. 3 ст. 17 Закону України “Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
застосовано
штрафні санкції у розмірі 340,00 грн.
Наведене порушення судами попередніх інстанцій частини 1 ст. 43
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, згідно якої оцінка господарським судом
доказів повинна грунтуватися на всебічному, повному і
об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в
їх сукупності, відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
є підставою для скасування постановлених у справі
судових рішень в частині задоволення позову щодо визнання
недійсним податкового повідомлення-рішення від 20.07.2004р. №
3731/0/44900/23-02, яким до позивача застосовано штрафні санкції
у розмірі 340грн. з передачею справи на новий розгляд в цій
частині позовних вимог.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти
до уваги наведене в цій постанові, встановити обставини справи
відповідно до вимог ч. 1 ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та
вирішити спір згідно закону.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. п. 1, 3 ст. 111-9 –111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Житомирської об’єднаної державної податкової
інспекції задовольнити частково.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від
03.09.2004р. та постанову Житомирського апеляційного
господарського суду від 19.01.2005р. у справі № 6/151 “НА”
скасувати у частині задоволення позову щодо визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення від 20.07.2004р. №
3731/0/44900/23-02 з направленням справи в цій частині на новий
розгляд до Господарського суду Житомирської області.
В іншій частині постанову Житомирського апеляційного
господарського суду від 19.01.2005р. у справі № 6/151 “НА”
залишити без змін.
Головуючий - суддя Кривда Д.С.
судді Жаботина Г.В.
Грек Б.М.