ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.08.2005 Справа N 6/240
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кравчука Г.А.
суддів : Грейц К.В.
Мачульського Г.М.
розглянувши касаційну Центральної МДПІ у місті Миколаєві
скаргу
на постанову від 02.02.2005
Одеського апеляційного господарського суду
у справі № 6/240 господарського суду Миколаївської області
за позовом ПП “Техноторг-Дон”
До ДПІ у Центральному районі міста
Миколаєва
Про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень
за участю представників: Цюпа В.П. , Березовська І.Є
- позивача
- відповідача Радчич О.А.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Миколаївської області від
04.11.2004, (суддя О.В. Ткаченко) позовні вимоги задоволені
частково, визнані недійсними податкові повідомлення-рішення ДП1
у Центральному районі від 14.05.2004р. № 00013452301/0 в частині
визначення позивачеві податкових зобов'язань з ПДВ за вересень
2002р., січень, березень, жовтень, грудень 2003р. на загальну
суму 273543,33грн., штрафним санкціям на загальну суму
273804грн. та № 00013462301/0 в частині визначення позивачеві
податкових зобов'язань з ПДВ за травень, жовтень 2002р., січень,
березень, вересень 2003р. на загальну суму 135308,26грн. та
штрафних санкцій на суму 137132,46грн.
Рішення мотивовано тим, що податковою інспекцією не надано
доказів у який спосіб було здійснено висновок про продаж товарів
пов’язаній особі за цінами, нижчими за звичайні, а також не
доведено неправомірність віднесення до податкового кредиту сум
ПДВ по передплаті за сільгосптехніку по події, що відбулась
першою, тому у податкового органу відсутні будь-які підстави
збільшувати податкові зобов'язання по ПДВ внаслідок
донарахування податкових зобов'язань при визначенні звичайних
цін та зменшувати суми бюджетного відшкодування.
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду (у
складі головуючого судді Бандури Л.І., суддів Л.В.Поліщук,
В.Б.Туренко), здійснюючи апеляційну перевірку в зв’язку зі
скаргою Центральної МДПІ у місті Миколаєві, постановою від
02.02.2005 рішення господарського суду Миколаївської області від
4.11.2004р. у справі № 6/240 змінене, визнане недійсним
податкове повідомлення-рішення ДП1 у Центральному районі м.
Миколаєва від 14.05.2004р. № 00013452301/0 в частині визначення
податкового зобов’язання з ПДВ в загальній сумі 165885,33грн. та
штрафних санкцій в сумі 273804грн., визнане недійсним податкове
повідомлення-рішення ДШ у Центральному районі м. Миколаєва від
14.05.2004р. № 00013462301/0 в частині виявлення завищення
бюджетного відшкодування з ПДВ в загальній сумі 135308,26грн. та
штрафних санкцій в сумі 137132,46грн. В решті позову відмовлено.
Постанова у справі мотивована тим, що при прийнятті рішення
господарським судом не було враховано від'ємне значення по
податковим зобов'язанням за лютий та квітень 2003р. в сумах - 21
843 грн. та - 85 815грн., що призвело до визнання недійсним
податкового повідомлення-рішення № 00013452301/0 від
14.05.2004р. на загальну суму 547 347,33грн, тоді як за вказаним
податковим повідомленням-рішенням загальна сума податкових
зобов'язань та штрафних санкцій становить 440 071грн. З рештою
висновків суду першої інстанції в рішенні від 04.11.2004 суд
апеляційної інстанції повністю погодився.
Судом апеляційної інстанції також зазначено, що донарахування
податкових зобов'язань платника податку податковим органом
внаслідок визнання звичайних цін здійснюється за процедурою,
встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за
непрямими методами. Якщо платник відмовляється узгодити
податкове зобов'язання, нараховане податковим органом внаслідок
визначення звичайних цін, з використанням непрямого методу,
податковий орган зобов'язаний звернутись до суду з позовом про
визначення такої суми податкового зобов'язання. При цьому,
обов'язок доведення того, що таке нарахування було зроблено
належним чином покладається на податковий орган, згідно з пп.
1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
та пп. 19.3.6 п. 19.3 ст. 19 Закону
України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
. Із
акту перевірки від 11.05.2004р. не вбачається якими саме
положеннями, визначеними у пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 Закону
України „Про оподаткування прибутку підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
керувалась податкова служба, коли дійшла висновку про здійснення
продажу товару за ціною нижчою за звичайну, тоді як за
договорами, укладеними ТОВ „Техноторг-Дон" із постачальниками,
що були надані податковій службі при перевірці, продаж товарів
здійснювався за звичайними цінами, зазначеними в договорах, які
в установленому порядку не визнані недійсними.
Центральна МДПІ у м. Миколаєві, яка є правонаступником ДПІ у
Центральному районі, не погодившись з рішенням та постановою у
справі, звернулася з касаційною скаргою, просить їх скасувати, в
задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на
порушення та неправильне застосування судами норм матеріального
права, зокрема, п. 4.5, п. 4.7 ст. 4, пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п.
7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, п. 1.20 ст. 1 Закону України
“Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, пп.
19.3.6 п. 19.3 ст. 19 Закону України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність
їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського
суду, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла
висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з
наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій і вбачається з
матеріалів справи, 11.05.2004р. ДПІ у Центральному районі м.
Миколаєва здійснила документальну перевірку з питань дотримання
вимог податкового та валютного законодавства ТОВ „Техноторг-Дон"
за період з 28.11.2001р. по 31.12.2003р., за її результатами
складено акт від 11.05.2004 № 110/23-150/31764816.
В ході перевірки виявлено порушення вимог пп. 4.1.1 п. 4.1 ст.
4, пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7, пп. 11.2.1, 11.2.3 п. 11.2 ст. 11
Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств"
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, п. 4.1, п. 4.2, п. 4.5, п. 4.7 ст. 4, пп. 7.2.3,
пп. 7.2.6, п. 7.2, пп. 7.3.1, пп. 7.3.6 п. 7.3, пп. 7.5.1 п. 7.5
ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
На підставі акту перевірки, 14.05.2004р. ДПІ у Центральному
районі м. Миколаєва прийняла податкові повідомлення-рішення:
№ 00013452301/0 про визначення податкового зобов'язання по ПДВ
на суму 166 097грн. та штрафним санкціям по цьому податку в сумі
273 974грн.;
№ 00013462301/0 про завищення сум бюджетного відшкодування з ПДВ
в сумі 139 085грн., та стягнення штрафних санкцій у розмірі 139
085грн.
Позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання
недійсними вказаних податкових повідомлень-рішень. В подальшому,
в порядку ст. 22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
позивач просив визнати
недійсними податкові повідомлення-рішення:
№ 00013452301/0 в частині визначення податкового зобов'язання в
сумі 439 859,33грн.;
№ 00013462301/0 в частині нарахування завищення суми бюджетного
відшкодування на 135 308,26грн. та штрафних санкцій в сумі 139
085грн.
З акту перевірки вбачається, що донарахування податку на додану
вартість в сумі 166097грн. здійснено податковою службою, в
зв'язку з порушенням позивачем вимог п. 4.2 ст. 4, пп. 7.3.1,
пп. 7.3.6 п. 7.3, п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на
додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, яке полягало у не віднесенні до
складу податкових зобов'язань сум ПДВ по події, що відбулася
першою, а також продажем товарів пов’язаній особі за цінами
нижче за звичайні.
Крім того, податковою службою встановлено порушення вимог пп.
7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України „Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, в частині віднесення до складу
податкового кредиту суми ПДВ по передплаті, а не по документам,
підтверджуючим поставку товару, що призвело до завищення сум
бюджетного відшкодування з ПДВ в сумі 139 085грн.
Суди попередніх інстанцій, встановлюючи недоведеність вчинення
позивачем зазначених порушень, не звернули увагу, що актом
перевірки від 11.05.2004 були встановлені і інші порушення у
визначенні позивачем бази оподаткування, зокрема, вимог п. 4.5,
4.7 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість"
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
щодо незбільшення позивачем суми податкового
зобов’язання на суму 155 грн. при зменшенні суми компенсації
продавцю та незбільшення податкових зобов’язань на дату
отримання коштів (компенсації вартості товару) від комісіонера,
однак, в постанові Одеського апеляційного господарського суду та
рішенні господарського суду Миколаївської області зазначеним
порушенням не надано належної правової оцінки і не застосовані
норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій не визначились
у який спосіб податковий орган дійшов висновку про продаж
товарів пов’язаній особі за цінами, нижчими за звичайні, при
цьому судом помилково застосовані положення пп. 1.20.2 та пп.
1.20.8 п. 1.20 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку
підприємств" ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
зі змінами та доповненнями, у т. ч.
внесеними Законом України від 24.12.2002 № 349-IV ( 349-15 ) (349-15)
,
відповідно до якого звичайною вважається ціна товарів (робіт,
послуг) визначена сторонами договору, однак, в періоді, в якому
виявлені порушення, зокрема, продаж товару пов'язаній особі -
ТОВ "Техногорг", яке згідно установчих документів є засновником
ТОВ „Техногорг - Дон", за ціною нижче звичайної у вересні (сума
порушення - 3174,40 грн.) та жовтні (сума порушення - 1666,00
грн.) 2002року, Закон України від 22.05.1997 № 283/97-ВР "Про
оподаткування прибутку підприємств" ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
із змінами і
доповненнями, діяв в редакції без змін і доповнень внесених
Законом України від 24.12.2002 № 349-IV ( 349-15 ) (349-15)
, і згідно п.
1.20 ст. 1 звичайна ціна - ціна продажу товарів (робіт, послуг),
яка може бути отримана у випадку їх продажу особам, які не
зв'язані з продавцем.
З огляду на що залишилась невстановленою обставина визначення
податковим органом звичайної ціни продажу товару пов’язаній
особі, зокрема, за цінами придбання позивачем цього ж товару у
фізичних осіб.
Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим
порушенням ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та виключає можливість
висновку касаційної інстанції щодо правильності застосування
судами норм матеріального права при вирішенні спору, що
відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
є
підставою для скасування прийнятих у справі судових рішень з
передачею справи на новій розгляд до суду першої інстанції.
Останнє обумовлено межами перегляду справи судом касаційної
інстанції, встановленими нормою ст. 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України,
викладених у пункті першому постанови від 29.12.1976р. № 11 "Про
судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення е законним тоді, коли
суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і
всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у
відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти
до уваги викладене в цій постанові, вжити всі передбачені чинним
законодавством засоби для всебічного, повного і об’єктивного
встановлення обставин справи, прав і обов’язків сторін та
вирішити спір згідно закону.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, ст. ст. 111-10,
111-11, ч. 1 ст. 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
02.02.2005 у справі господарського суду Миколаївської області №
6/240 та рішення господарського суду Миколаївської області від
04.11.2004 у цій справі скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду першої
інстанції.
Касаційну скаргу Центральної МДПІ задовольнити частково.
Головуючий Г.Кравчук
Судді К.Грейц
Г.Мачульський