ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.08.2005 Справа N 5/903-17/110
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. –головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Коробенко Г.П.
розглянувши Заступника прокурора Львівської області
матеріали
касаційного
подання
на постанову Львівського апеляційного господарського суду від
24.06.2003 р.
у справі господарського суду Львівської області
за позовом Приватного підприємства “Папірус 2002” м. Львів
до 1) Державної податкової інспекції у Шевченківському
районі м. Львова та
2) Управління державного казначейства у Львівській
області
третя особа Відділ державного казначейства у Шевченківському
районі м. Львова
Про стягнення 6 477 762, 00 грн.
за участю представників сторін
позивача Городецький Н.О. –розп. № 3 від 06.09.2002р.,
відповідача 1 не з’явився,
відповідача 2: не з’явився,
третя особа: не з’явився,
від прокуратури Мірошниченко В.С. –посв. № 178.
В С Т А Н О В И В
Рішенням господарського суду Львівської області від 01.04.-
03.04. 2003р. позов задоволено. Відшкодовано з державного
бюджету України на користь позивача бюджетну заборгованість за
листопад та грудень 2002р. в сумі 6585665, 37 грн.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
24.06.2003р. у даній справі рішення господарського суду
Львівської області від 01.04.- 03.04. 2003р. залишено без змін.
Судові рішення мотивовані п. п. 7.7.1, 7.7.3 п. 7.7 ст. 7; п.
8.1 ст. 8 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Не погоджуючись з постановою Львівського апеляційного
господарського суду заступник прокурора Львівської області
звернувся з касаційним поданням до Вищого господарського суду
України, в якому просить постанову та рішення місцевого суду
скасувати, а справу направити до місцевого суду на новий
розгляд, мотивуючи подання невірним застосуванням судами норм
матеріального та процесуального права, а саме: п. 1.3, 1.8 ст. 1
Закону України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
У відзиві на касаційне подання позивач просить залишити судові
рішення в силі, а подання без задоволення.
Відповідач та третя особа не реалізували своє процесуальне право
на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оскаржуваного судового рішення, знаходить
необхідним задовольнити касаційне подання повністю.
Як встановлено попередніми судами, позивач 20.12.2002р. подав до
ДПІ у Шевченківському районі м. Львова податкову декларацію з
податку на додану вартість за листопад 2002 р. у якій рядком 25
відображено, що залишок суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню
після погашення податкових зобов'язань платника протягом трьох
звітних періодів склав 1 413 839,00 грн.. На день розгляду
справи в суді бюджетне відшкодування здійснено частково, в
зв’язку з чим бюджетне відшкодування за листопад 2002р.
становить 1 201 665,37грн., про що свідчить акт звірки
розрахунків та довідка Державної податкової інспекції у
Шевченківському районі м. Львова (далі - ДПІ у Шевченківському
районі м. Львова) про заборгованість Приватного підприємства
"Папарус –2002” (далі - ПП “Папірус –2002”).
20.01.2003р. позивач подав до ДПІ у Шевченківського районі м.
Львова декларацію з податку на додану вартість за грудень
2002р., у якій рядком 23 відображено, що сума бюджетного
відшкодування, яка підлягає відшкодуванню платнику податку
становить 5 384 000,00 грн..
Застосувавши пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 та п. 8.1 ст. 8 Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суди
дійшли висновку, що копії податкових декларацій з податку на
додану вартість за листопад та грудень 2002р. та копії
розрахунків експертного відшкодування за листопад, грудень
2002р., з відмітками про їх отримання відповідачем-1 свідчать
про наявність бюджетної заборгованості з податку на додану
вартість перед позивачем та підтверджують те, що вони були
визнані відповідачем - 1 такими, що відповідають вимогам
законодавства, і на підставі наведеного задовольнили позов.
Однак судами не взято до уваги приписи п. 1.8. ст1. Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
,
відповідно до яких бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає
поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною
сплатою податку у випадках, визначених цим Законом
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Відповідно до п. п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми ПДВ зараховуються
до Державного бюджету України та використовуються у першу чергу
для бюджетного відшкодування ПДВ згідно з цим Законом.
За змістом Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
право на відшкодування виникає лише при фактичному
надходженні ПДВ до Державного бюджету України від продавця, а не
з самого факту здійснення відповідної операції та сплати
покупцем податку в ціні товару.
Оскільки законодавець передбачив, що однією з обов’язкових
підстав для включення сум до податкового кредиту з ПДВ є сплата
цих сум до Державного бюджету України, встановленню підлягає і
факт сплати контрагентами позивача податкових зобов’язань по ПДВ
до бюджету по здійснених операціях продажу останньому товару,
який потім був експортований позивачем.
Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим
порушенням ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та виключає можливість
висновку касаційної інстанції щодо правильності застосування
судом норм матеріального права при вирішенні спору.
У зв’язку з цим постановлені у справі судові рішення підлягають
скасуванню з передачею справи на новий розгляд. Під час нового
розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги
наведене в цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби
для всебічного, повного і об’єктивного встановлення обставин
справи, прав і обов’язків сторін і в залежності від
встановленого та у відповідності з чинним законодавством
вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ч. 1 ст. 111-9, ч. 1 ст. 111-
10, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (
1798-12 ), Вищий господарський суд України,-
П О С Т А Н О В И В
Касаційне подання задовольнити
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
24.06.2003р. та рішення господарського суду Львівської області
від 01.04.- 03.04. 2003р. у справі № 5-/903-17/110 скасувати.
Справу направити до господарського суду Львівської області на
новий розгляд.
Головуючий В.С. Божок
Судді: Т.Ф. Костенко
Г.П. Коробенко