ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.08.2005 Справа N 5/305
Судова колегія Вищого господарського суду України у складі :
Полякова Б.М., –головуючого
Бур’янової С.С.
Панової І.Ю.
розглянувши матеріали ТОВ “Надбузьке”
касаційної скарги
на постанову від 08.02.2005 р. Одеського апеляційного
господарського суду
у справі № 5/305 господарського суду Миколаївської
області
за позовом ВАТ “Південнобузьке”
до ТОВ “Надбузьке”
Про визнання недійсним правочину
за участю представників сторін:
від позивача – Ханенко А.П. , ліквідатор;
Остапенко Н.М., довір.;
від відповідача – Філевський Р.М., довір.
В С Т А Н О В И В:
ВАТ “Південнобузьке” звернулося до господарського суду
Миколаївської області з позовною заявою до ТОВ “Надбузьке” про
визнання недійсним правочину щодо відчуження основних засобів
ВАТ “Південнобузьке” на користь ТОВ “Надбузьке” за накладною №
107 від 30.09.2002 р.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від
19.10.2004 р. у справі № 5/305 (суддя Міщенко В.І.) у задоволені
позову відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
08.02.2005 р. (судді: Мацюра П. Ф. –головуючий, Андрєєва Е.І.,
Ліпчанська Н.В.) апеляційну скаргу ВАТ “Південнобузьке” залишено
без задоволення, рішення господарського суду Миколаївської
області від 19.10.2004 р. скасовано та визнано недійсним
правочин (угоду) з відчуження основних засобів ВАТ
“Південнобузьке” на користь ТОВ “Надбузьке” за накладною № 107
від 30.09.2002 р. на суму 103 190,40 грн.
Не погоджуючись з винесеною постановою, ТОВ “Надбузьке”
звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського
апеляційного господарського суду від 08.02.2005 р., а рішення
господарського суду Миколаївської області від 19.10.2004 р.
залишити без змін.
Касаційна скарга мотивована невірним застосуванням судом
апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема ч. 10
ст. 17, ч. 1 ст. 25 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи,
проаналізувавши застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що
касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з
наступного.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, ліквідатор ВАТ
“Південнобузьке” оспорює правомірність укладання правочину з
відчуження основних засобів ВАТ “Південнобузьке” на користь ТОВ
“Надбузьке” за накладною № 107 від 30.09.2002 р. на суму 103
190,40 грн.
При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив, зокрема, з
того, що загальна сума на яку відчужено майно складає 103 190,40
грн., що менше ніж 2000 мінімальних заробітних плат на момент
відчуження –330 000, 00 грн., тому ніяких узгоджень укладання
угоди головою правління з іншими органами управління ВАТ
“Південнобузьке” не потрібно.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те,
що відповідно до п. 8.4.2, 8.4.5 Статуту ВАТ “Південнобузьке”
голова правління має право від імені товариства керувати
поточними справами, вести переговори та укладати угоди від імені
товариства, а ті, що не перевищують суму в розмірі 2000
мінімальних заробітних плат, у розмірі чинному на момент
продажу, затверджувати на правлінні товариства.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п. 8.4.2
Статуту ВАТ “Південнобузьке” до компетенції правління належить
затвердження договорів, укладених на суму, що не перевищує суму
еквівалентну 2000 мінімальним заробітним платам, виходячи з
ставки мінімальної заробітної плати, діючої на момент продажу.
Таким чином, в розумінні постанови та буквального тлумачення
положень Статуту всі угоди, вартістю до 2000 мінімальних
заробітних плат, підлягають затвердженню правлінням товариства.
Тобто, навіть, незначні, дрібні угоди підлягають попередньому
затвердженню правлінням.
Згідно п. 8.4.6 Статуту ВАТ “Південнобузьке” правління приймає
рішення з питань, що входять до його компетенції, на своїх
засіданнях, які скликаються за необхідністю, але не менше ніж
один раз на місяць.
Отже, за твердженням суду апеляційної інстанції, для укладання
будь-якої угоди на суму меншою за 2000 мінімальних заробітних
плат, необхідно кожного разу скликати засідання правління або
укладати угоди тільки на тих засіданнях, які проходять один раз
на місяць, що перешкоджає здійсненню поточної діяльності
керівником товариства.
Отже, п. 8.4.2 Статуту суперечить п. 8.4.5 Статуту.
У зв’язку з тим, що засідання правління не можуть завжди
співпадати з часом вчиненням правочинів, така редакція п. 8.4.2
Статуту товариства викликає сумнів.
Вищезазначене свідчить про те, що в Статуті ВАТ “Південнобузьке”
мають місце редакційні неточності.
В той же час, відповідно до п. 8.3.6 Статуту спостережна рада
погоджує проведення операцій з розпорядження нерухомим майном
товариства, балансова вартість якого перевищує суму еквівалентну
2000 мінімальним заробітним платам.
Колегія суддів зазначає, що органи управління товариства можуть
діяти паралельно та мати певні однакові повноваження.
Таким чином, суд касаційної інстанції вважає, що судом
апеляційної інстанції не повно встановлені обставини справи, що
мають істотне значення для вирішення спору. Зокрема, судом не
встановлено, що саме мали на увазі засновники при затверджені
статуту, а також дійсні умови, встановлені статутом, за яких
угода підлягає затвердженню правлінням.
Тому суду необхідно з’ясувати, чи мають місце в Статуті ВАТ
“Південнобузьке” редакційні неточності, чи вказаний дійсний
порядок укладання угод.
Разом з тим, необґрунтованим визнається висновок суду
апеляційної інстанції про те, що спірна угода завідомо
суперечить інтересам держави і суспільства, тобто порушує
основні принципи існуючого суспільного ладу, оскільки в даних
правовідносинах відсутній будь-який публічний елемент.
Враховуючи встановлені межі перегляду справи в суді касаційної
інстанції та повноваження останнього, відповідно до яких суд
касаційної інстанції позбавлений права встановлювати обставини
справи та досліджувати докази у справі, постанова суду
апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а справа –направленню
на новий апеляційний розгляд.
При новому розгляді справи суду апеляційної інстанції необхідно
всебічно та повно дослідити всі обставини справи та вирішити
спір відповідно до вимог чинного на час спірних правовідносин
законодавства.
З урахуванням викладеного та керуючись ст. ст. 43, 111-5, 111-7,
111-9 –111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу ТОВ “Надбузьке” задовольнити частково.
2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
08.02.2005 р. у справі № 5/305 скасувати.
3. Справу № 5/305 передати на новий апеляційний розгляд до
Одеського апеляційного господарського суду.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді С.С. Бур’янова
І.Ю. Панова