ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.08.2005 Справа N 5/2869-19/339
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. –головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Коробенко Г.П. ,
розглянувши матеріали
касаційної скарги ДПІ у Личаківському районі м. Львова
на постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 19.04.2005 р.
у справі господарського суду Львівської області
за позовом ДПІ у Личаківському районі м. Львова
до ЗАТ “Львівський виноробний завод”
Про звернення стягнення на кошти,
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: Задорожний І.В. (дов. від 28.01.05 № 1301),
відповідача: Кордонець М.Г. (дов. від 16.08.05),
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 28.12.04 господарського суду Львівської області в
задоволенні позову про звернення стягнення на кошти в сумі
1883589, 20 грн. відмовлено з посиланням на те, що позивачем
пропущено строк давності по стягненню податкового боргу, який
виник з підстав викладених в позовній заяві.
Постановою від 19.04.05 Львівського апеляційного господарського
суду згадане вище рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, ДПІ у Личаківському районі
м. Львова звернулась до Вищого господарського суду України із
касаційною скаргою і просить їх скасувати, прийняти нове
рішення, яким позов задовольнити, оскільки судами невірно
застосовано пп. 15.2.1 ст. 15 Закону України “Про порядок
погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та
державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
№ 2181-ІІІ
( 2181-14 ) (2181-14)
, ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального та
процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту,
дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню з наступних підстав.
Як було встановлено судовими інстанціями, які приймали рішення у
даній справі, 01.10.2004 року ДПІ у Личаківському районі м.
Львова звернулась до господарського суду Львівської області з
позовною заявою до ЗАТ „Львівський виноробний завод" про
звернення стягнення на кошти в сумі 1883589 грн. 20 коп.
На підтвердження існування податкового боргу позивач послався на
першу податкову вимогу від 05.10.2001 року за № 1/45 на суму
Є169 гри. 69 коп. та другу податкову вимогу від 13.11.2001 року
№ 2/274 на суму 125764 грн. 35 коп. , копії корінців яких були
додані до позовної заяви.
Судами також враховано, що позивачем на виконання вимог суду
було подано розрахунок суми вимог з зазначенням податків, по
яких виникла заборгованість та нарахованої пені, згідно якого
заборгованість складає 1912604, 92 грн. і виникла протягом 2003-
2004 років, котра не співпадає з сумою позову, нарахована
наростаючим підсумком без конкретизації періодів та сум.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
судові рішення прийнято без з’ясування усіх фактичних обставин
справи.
Так, судами не витребувані, а податковою інспекцією самостійно
не надані та не досліджені докази узгодження спірних сум
податкових зобов’язань (декларацій, розрахунків), а також не
з’ясовано, за які періоди та в яких сумах виникла податкова
заборгованість та за яких обставин. Висновок судів базується на
припущеннях, а не досліджених обставинах та доказах у справі.
З огляду на викладене вказані судові рішення підлягають
скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
Керуючись ст. 107, ст. 111-5, ст. 111-9, ст. 111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення від 28.12.04 господарського суду Львівської області та
постанову від 19.04.05 Львівського апеляційного господарського
суду у справі № 5/2869-19/339 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Львівської області.
Головуючий: Божок В.С.
Судді: Костенко Т. Ф.
Коробенко Г.П.