ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.08.2005 Справа N 5/2643-12/352
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого –судді Кривди Д.С. –(доповідача у справі),
суддів : Жаботиної Г.В.,
Муравйова О.В.,
розглянувши у відкритому ДПІ у Галицькому районі м. Львова
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 17.06.2004 року
у справі № 5/2643-12/352 господарського суду
Львівської області
за позовом Спільного українсько-канадського
підприємства “Студія-Лева” у формі ТОВ
до ДПІ у Галицькому районі м. Львова
Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,
за участю представників сторін від:
позивача Хрипта І.М. –за довіреністю від 15.08.2005р.
відповідача не з’явились
Згідно розпорядження Заступника Голови Вищого господарського
суду України Осетинського А.Й. від 16.08.2005р. здійснено заміну
складу суду на колегію суддів: головуючий суддя Кривда Д.С.,
судді Жаботина Г.В., Муравйов О.В.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Львівської області від 20.01.2004р.
(суддя Запотічняк О.Д.), залишеним без змін постановою
Львівського апеляційного господарського суду від 25.05.2004р.
(головуючий суддя Бойко С.М., судді Кузь В.Л., Давид Л.Л.),
позов задоволено; визнано недійсними податкові повідомлення-
рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова № 2088/04-17-
0/04957350/15162/17-2 від 12.08.2003р. та № 2089/04-17-
2/04957350/15162/17-2 від 12.08.2003р.; стягнуто з відповідача
на користь позивача 85грн. державного мита та 118грн. витрат на
оплату вартості інформаційно-технічного забезпечення судового
процесу.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції
виходив з того, що відповідачем не подано доказів, які б
спростовували чинність рішень та ухвал суду, якими постановлено
застосування до позивача державних гарантій захисту іноземних
інвестицій, оскільки частка у статутному фонді позивача
становить 51%, а тому на позивача поширюються пільги,
передбачені для іноземних інвесторів. При цьому суд послався на
рішення Галицького районного суду м. Львова від 08.11.2000 по
справі № 2-2857/00 та інші ухвали суду у справі. Апеляційний
господарський суд погодився з висновком місцевого суду і вказав
на застосування при вирішенні спору ст. 35 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
У поданій касаційній скарзі ДПІ у Галицькому районі м. Львова
просить скасувати прийняті у справі судові рішення та постанову
і прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову,
посилаючись на неповне з’ясування обставин, що мають значення
для справи, та порушення норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні
обставини) справи на предмет правильності застосування судами
норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення
присутнього в судовому засіданні представника позивача,
приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами
проведеної позапланової документальної перевірки СП у формі ТОВ
„Студія Лева" за період з 01.01.2000 року по 01.06.2003 року ДПІ
у Галицькому районі м. Львова прийнято податкові повідомлення
рішення за № 2088/04-17-2/04957350/15162/17-2 від 12.08.2003
року про визначення податкового зобов'язання зі сплати
прибуткового податку з громадян в сумі 248077,2грн. та за №
2089/04-17-2/04957350/15162/17-2 від 12.08.2003 року про
визначення податкового зобов'язання зі сплати податку з
власників транспортних засобів на загальну суму 7453,14грн.
З обставин встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
вбачається, що засновником спільного українсько-канадського
підприємства „Студія Лева" є іноземний інвестор - фірма „Koros
Enterprises Inc" (Канада), якою було здійснено інвестицію на
загальну суму 57000 доларів США, що становить 51% статутного
фонду позивача.
Згідно ст. 1 Закону України “Про усунення дискримінації в
оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з
використанням майна та коштів вітчизняного походження” від
17.02.2000р. № 1457-ІІІ ( 1457-14 ) (1457-14)
із змінами і доповненнями,
внесеними Законом України від 20.12.2001 р. № 2899 ( 2899-14 ) (2899-14)
,
на території України до суб'єктів підприємницької діяльності або
інших юридичних осіб, їх філій, відділень, відокремлених
підрозділів, включаючи постійні представництва, створених за
участю іноземних інвестицій, незалежно від форми та часу їх
внесення, застосовується національний режим валютного
регулювання та справляння податків, зборів (обов'язкових
платежів), встановлених законами України для підприємств,
створених без участі іноземних інвестицій.
За цим Законом ( 1457-14 ) (1457-14)
спеціальне законодавство України про
іноземні інвестиції, а також державні гарантії захисту іноземних
інвестицій, визначені законодавством України, не регулюють
питання валютного, митного та податкового законодавства, чинного
на території України, якщо інше не передбачено міжнародними
договорами України, згода на обов'язковість яких надана
Верховною Радою України (стаття 3).
Як зазначено у частині 1 статті 5 Закону України “Про усунення
дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької
діяльності, створених з використанням майна та коштів
вітчизняного походження” ( 1457-14 ) (1457-14)
, цей Закон ( 1457-14 ) (1457-14)
поширюється на підприємства з іноземними інвестиціями незалежно
від часу внесення іноземних інвестицій та їх реєстрації, у тому
числі до введення в дію та протягом дії Закону про іноземні
інвестиції.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від
29.01.2002 року № 1-рп/2002 ( v001p710-02 ) (v001p710-02)
та ухвали
Конституційного Суду України від 14.03.2002 року № 3-уп/2002
( va03u710-02 ) (va03u710-02)
(справа про оподаткування підприємств з
іноземними інвестиціями) положення частини 1 статті 5 Закону
України від 17.02.2000р. № 1457–ІІІ ( 1457-14 ) (1457-14)
є підставою як
для відмови у наданні, так і для припинення раніше наданих пільг
у сфері валютного і митного регулювання та справляння податків,
зборів (обов'язкових платежів) підприємствам з іноземними
інвестиціями, їх дочірнім підприємствам, а також філіям,
відділенням, іншим відокремленим підрозділам, включаючи постійні
представництва нерезидентів, незалежно від часу внесення
іноземних інвестицій та їх реєстрації.
Згідно зі статтею 150 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
до
повноважень Конституційного Суду України належить, зокрема,
офіційне тлумачення законів України. Рішення Конституційного
Суду України, ухвалені з питань, що передбачені цією статтею, є
обов'язковими до виконання на території України, остаточними і
не можуть бути оскаржені.
Таким чином, з дня набрання чинності Закону України від
17.02.2000р. № 1457–ІІІ ( 1457-14 ) (1457-14)
припинено пільговий режим
валютного регулювання, оподаткування та митного оформлення для
підприємств, створених із залученням іноземних інвестицій,
незалежно від форми та часу їх внесення.
Вищевикладене залишилося поза увагою господарських судів
попередніх інстанцій, а тому висновок цих судів про застосування
до позивача гарантій захисту інвестицій і поширенню на нього
пільг по справлянню податків є передчасним.
Відповідно до частини другої ст. 7 Закону України “Про усунення
дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької
діяльності, створених з використанням майна та коштів
вітчизняного походження” ( 1457-14 ) (1457-14)
судові рішення про
застосування до підприємств з іноземними інвестиціями, їхніх
дочірніх підприємств, а також філій, відділень та інших
відокремлених підрозділів державних гарантій захисту інвестицій,
винесених на підставі законодавчих актів, зазначених у статті 4
цього Закону (серед них зазначено і Закон ( 1457-14 ) (1457-14)
) про
іноземні інвестиції), підлягають виконанню виключно в частині,
що не суперечить цьому Закону ( 1457-14 ) (1457-14)
.
При цьому судами не дано належної юридичної оцінки обставині
щодо припинення правозахисної дії рішення Галицького районного
суду м. Львова від 08.11.2000 по справі № 2-2857/00 та ухвали
цього суду у справі, виходячи з припису вказаної правової норми
з моменту набрання чинності Законом України від 20.12.2001 р. №
2899-ІІІ ( 2899-14 ) (2899-14)
, в редакції якого діє ця норма.
Вищенаведене свідчить про те, що судами зроблено висновки при
неповно встановлених обставинах справи, що є суттєвим порушенням
ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
. У зв’язку з цим постановлені у
справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи
на новий розгляд. Під час нового розгляду справи суду першої
інстанції слід взяти до уваги наведене в цій постанові, вжити
всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і
об’єктивного встановлення обставин справи, прав і обов’язків
сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з
чинним законодавством вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, ст.ст. 111-10,
111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу ДПІ у Галицькому районі м. Львова задовольнити
частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
17.06.2004р. та рішення господарського суду Львівської області
від 20.01.2004р. у справі № 5/2643-12/352 скасувати, а справу
направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий - суддя Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
О.Муравйов