ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.08.2005 Справа N 5/2290-12/252
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. –головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Коробенко Г.П.
розглянувши матеріали Державної податкової інспекції у
касаційної скарги Личаківському районі м. Львова
на постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 09.12.2004 р.
у справі господарського суду Львівської області
за позовом Приватного підприємства “Астро”, м. Львів
до Державної податкової інспекції у
Личаківському районі м. Львова
Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
за участю представників сторін
позивача не з’явився,
відповідача не з’явився.
В С Т А Н О В И В
Рішенням господарського суду Львівської області від 30.09.2004р.
у справі № 5/2290-12/252 визнано недійсним податкове
повідомлення-рішення № 0001872320/0/10347 від 02.07.2004р.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
09.12.2004р. рішення господарського суду Львівської області від
30.09.2004р. залишено без змін.
Судові рішення мотивовані п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5; п. 6.1 ст. 6
Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
; ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та
фінансову звітність в Україні” ( 996-14 ) (996-14)
та п. 2.4 Положення
про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку,
затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від
24.05.1995р. № 88 ( z0168-95 ) (z0168-95)
.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду,
відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого
господарського суду України про її скасування та просить
прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, мотивуючи скаргу
тим, що судом порушені норми матеріального права.
Сторони не реалізували процесуальне право на участь у судовому
засіданні суду касаційної інстанції.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оскаржуваного судового рішення, знаходить
необхідним задовольнити касаційну скаргу частково.
Предметом даного спору є податкове повідомлення-рішення №
0001872320/0/10347 від 02.07.2004р., яким позивачу визначено
суму податкового зобов’язання за платежем податок на прибуток у
розмірі 23265,46 грн., в тому числі основний платіж - 15841,32
грн., штрафні санкції - 7424,14 грн.
Спірне податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту
перевірки № 115/23-2/23271196 від 01.07.2004р. у якому
зазначено, що позивач в порушення вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5
Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
у період, що перевірявся, безпідставно включив до
валових витрат суми витрат мобільного зв’язку та послуги ЗАТ
“Утел”, які не підтверджені розшифровкою телефонних розмов, що
надають оператором мобільного зв’язку на загальну суму 24 972,55
грн., а також в порушення п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону
України “Про оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
зайво відніс у 4 кварталі 2002 р. до складу валових витрат
витрати на загальну суму 27831,88 грн. пов’язані із зворотнім
вивезенням повернутого експортованого товару.
Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
, до складу
валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених
(нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою,
організацією, веденням виробництва, реалізацією продукції
(робіт, послуг) і охороною праці, з врахуванням обмежень,
встановлених п. п. 5.3 - 5.8 цієї статті.
Відповідно до пп. 5.З.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
не належать
до валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними
розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов’язковість
ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення
податкового обліку.
Попередніми судами встановлено наявність у позивача всіх
необхідних первинних бухгалтерських документів, копії яких
знаходяться у справі, а саме: договір, рахунки, податкові
накладні на сплату послуг зв’язку, які за своєю формою
відповідають вимогам ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський
облік та фінансову звітність в Україні” ( 996-14 ) (996-14)
та п. 2.4
Положення про документальне забезпечення записів у
бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства
фінансів України від 24.05.1995р. № 88 ( z0168-95 ) (z0168-95)
, з огляду на
що суд першої та другої інстанцій дійшов правильного висновку
щодо правомірності включення позивачем до валових витрат послуг
телефонного зв’язку.
Стосовно висновків попередніх судів щодо правомірності
віднесення позивачем у 4 кварталі 2002 р. до складу валових -
витрати на загальну суму 27831,88 грн., які пов’язані із
зворотнім вивезенням повернутого експортованого товару, то
колегія не погоджується з ними з огляду на таке.
Як встановлено, позивач відніс до валових витрат транспортні
витрати на суму 11478, 00 грн. по поверненню експортованого
металобрухту та відходів чорних металів та додаткові збори по
імпорту на суму 336,00 грн., витрати по збереженню повернутих
вагонів на суму 4525,48 грн., транспортні витрати в розмірі
11070,00 грн., витрати по зворотному вивезенню вантажу та
додаткові збори на суму 422,40 грн.
Таке віднесення попередніми судами визнано правомірним з
посиланням на ст. 1 Закону України “Про підприємництво”
( 698-12 ) (698-12)
та п. 6.1 ст. 6 Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
відповідно до якого, якщо
об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за
результатами звітного (податкового) кварталу має від’ємне
значення (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань),
дозволяється відповідне зменшення об’єкта оподаткування
наступного звітного (податкового) кварталу, а також кожного з
наступних двадцяти звітних (податкових) кварталів до повного
погашення такого від’ємного значення об'єкта оподаткування.
Однак, як вбачається з акту перевірки № 115/23-2/23271196 від
01.07.2004р. за даними платника податку /позивача/ у останнього
за 4 квартал 2002 р. від’ємне значення об'єкта оподаткування
було відсутнє.
Дана обставина попередніми судами не взята до уваги, не
досліджена та належним чином не оцінена.
Крім того, як вбачається з додатку до Контракту № 05/27 від
27.05.2002р., укладеного між позивачем та ТОВ “ Р і К груп”
Республіка Словакія, покупець має право на повернення товару
неналежної якості.
Судами встановлений факт повернення товару, однак доказів
неналежної якості повернутого товару позивачем суду не надано,
судом ця обставина при винесені судових рішень не врахована,
оцінка їй не надана.
Оскільки, відповідно до ч. 2 ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо вирішення
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирання нових доказів або додаткової
перевірки доказів, а господарськими судами порушено вимоги ст.
43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо оцінки доказів на підставі
всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі
всіх обставин справи в їх сукупності, з огляду на що колегія
вважає рішення та постанову господарських судів такими, що
підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до
господарського суду першої інстанції.
При новому розгляді справи місцевому господарському суду слід
взяти до уваги наведене, з’ясувати всі обставини справи і в
залежності від встановленого та у відповідності до діючого
законодавства вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-12 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
09.12.2004р. та рішення господарського суду Львівської області
від 30.09.2004р. у справі № 5/2290-12/252 скасувати.
Справу направити до господарського суду Львівської області на
новий розгляд.
Головуючий В.С. Божок
Судді: Т.Ф. Костенко
Г.П. Коробенко