ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.08.2005 Справа N 5/3531-23/255
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого –судді Кривди Д.С. –(доповідача у справі),
суддів : Жаботиної Г.В.,
Муравйова О.В.,
розглянувши у відкритому ДПІ у Галицькому районі м. Львова
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову Львівського апеляційного господарського
суду від 25.05.2004 року
у справі № 5/3531-23/255 господарського суду
Львівської області
за позовом Спільного українсько-канадського
підприємства “Студія-Лева” у формі ТОВ
до ДПІ у Галицькому районі м. Львова
Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,
за участю представників сторін від:
позивача Хрипта І.М. –за довіреністю від 15.08.2005р.
відповідача не з’явились
Згідно розпорядження Заступника Голови Вищого господарського
суду України Осетинського А.Й. від 16.08.2005р. здійснено заміну
складу суду на колегію суддів: головуючий суддя Кривда Д.С.,
судді Жаботина Г.В., Муравйов О.В.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Львівської області від 16.03.2004р.
(суддя Поліщук В.Ю.) позов задоволено; визнано недійсним
податкове повідомлення-рішення ДПІ у Галицькому районі м. Львова
№ 2818/04-15-0/04957350/20395 від 27.10.2003р.; стягнуто з
відповідача на користь позивача 203грн. судових витрат. Місцевий
господарський суд, задовольняючи позов виходив з того, що в
спірному податковому повідомленні-рішенні відсутні реквізити,
визначені п. 6.1 ст. 6 Закону України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, зокрема, граничні строки сплати
податкового зобов’язання. Також суд зазначив, що в акті
перевірки, на підставі якого прийняте спірне податкове
повідомлення-рішення, не зазначено первинних документів, на
підставі яких відповідач зробив висновок про порушення позивачем
норм чинного законодавства, що є порушенням п. 1.7 Порядку
оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання
податкового та валютного законодавства суб’єктами
підприємницької діяльності, юридичними особами, їх філіями,
відділеннями та іншими відокремленими підрозділами,
затвердженого Наказом ДПА України № 429 від 16.09.2002р.
( z1023-02 ) (z1023-02)
На думку суду, ці порушення процедури прийняття
відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення дає
підстави визнати його недійсним.
Одночасно, доводи позивача про поширення на нього державних
гарантій захисту іноземних інвестицій, у тому числі передбачених
у ст. 9 Закону України "Про іноземні інвестиції" ( 2198-12 ) (2198-12)
гарантій від зміни законодавства, судом першої інстанції
відхилені, зважаючи на приписи Закону України "Про усунення
дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької
діяльності, створених з використанням майна та коштів
вітчизняного походження" ( 1457-14 ) (1457-14)
та рішення Конституційного
суду України від 29.01.2002.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
25.05.2004р. (головуючий суддя Галушко Н.А., судді Процик Т.С.,
Юрченко Я.О.) рішення господарського суду Львівської області від
16.03.2004р. залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду
про недотримання відповідачем вимог законодавства при прийнятті
оспорюваного повідомлення-рішення.
При цьому апеляційна інстанція не погодилася з висновком суду
першої інстанції щодо припинення права позивача на податкову
пільгу як підприємства з іноземною інвестицією, пославшись на
рішення Галицького районного суду м. Львова від 08.11.2000 по
справі № 2-2857/00 та інші ухвали суду, якими позивача визнано
звільненим від оподаткування на території України відповідно до
ст. 9 Закону України “Про іноземні інвестиції” ( 2198-12 ) (2198-12)
і
незастосування до спірних відносин при розгляді справи ст.
35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
У поданій касаційній скарзі ДПІ у Галицькому районі м. Львова
просить скасувати прийняті у справі судові рішення та постанову
і прийняти нове рішення, посилаючись на порушення норм діючого
законодавства.
Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні
обставини) справи на предмет правильності застосування судами
норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення
присутнього в судовому засіданні представника позивача,
приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Галицькому
районі м. Львова було проведено тематичну перевірку по питанню
дотримання вимог пп. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про
оподаткування прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
за І півріччя
2003р. СП ТОВ “Студія Лева”, за результатами якої складено акт №
42/15-0 від 22.10.2003р.
На підставі даного акту перевірки відповідач прийняв спірне
податкове повідомлення-рішення № 2818/04-15-0/04957350/20395 від
27.10.2003р., яким позивачу визначено податкове зобов’язання з
податку на прибуток в розмірі 15741грн., в тому числі 14310грн.
основного платежу та 1431грн. штрафних (фінансових) санкцій.
З обставин встановлених судами першої та апеляційної інстанції
вбачається, що СП “Студія Лева” у формі ТОВ є підприємством з
іноземними інвестиціями.
Згідно ст. 1 Закону України “Про усунення дискримінації в
оподаткуванні суб'єктів підприємницької діяльності, створених з
використанням майна та коштів вітчизняного походження” від
17.02.2000р. № 1457-ІІІ ( 1457-14 ) (1457-14)
із змінами і доповненнями,
внесеними Законом України від 20.12.2001 р. № 2899
( 2899-14 ) (2899-14)
, на території України до суб'єктів підприємницької
діяльності або інших юридичних осіб, їх філій, відділень,
відокремлених підрозділів, включаючи постійні представництва,
створених за участю іноземних інвестицій, незалежно від форми та
часу їх внесення, застосовується національний режим валютного
регулювання та справляння податків, зборів (обов'язкових
платежів), встановлених законами України для підприємств,
створених без участі іноземних інвестицій.
За цим Законом ( 1457-14 ) (1457-14)
спеціальне законодавство України про
іноземні інвестиції, а також державні гарантії захисту іноземних
інвестицій, визначені законодавством України, не регулюють
питання валютного, митного та податкового законодавства, чинного
на території України, якщо інше не передбачено міжнародними
договорами України, згода на обов'язковість яких надана
Верховною Радою України (стаття 3).
Як зазначено у частині 1 статті 5 Закону України “Про усунення
дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької
діяльності, створених з використанням майна та коштів
вітчизняного походження” ( 1457-14 ) (1457-14)
, цей Закон ( 1457-14 ) (1457-14)
поширюється на підприємства з іноземними інвестиціями незалежно
від часу внесення іноземних інвестицій та їх реєстрації, у тому
числі до введення в дію та протягом дії Закону ( 1457-14 ) (1457-14)
про
іноземні інвестиції.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від
29.01.2002 року № 1-рп/2002 ( v001p710-02 ) (v001p710-02)
та ухвали
Конституційного Суду України від 14.03.2002 року № 3-уп/2002
( va03u710-02 ) (va03u710-02)
(справа про оподаткування підприємств з
іноземними інвестиціями) положення частини 1 статті 5 Закону
України від 17.02.2000р. № 1457–ІІІ ( 1457-14 ) (1457-14)
є підставою як
для відмови у наданні, так і для припинення раніше наданих пільг
у сфері валютного і митного регулювання та справляння податків,
зборів (обов'язкових платежів) підприємствам з іноземними
інвестиціями, їх дочірнім підприємствам, а також філіям,
відділенням, іншим відокремленим підрозділам, включаючи постійні
представництва нерезидентів, незалежно від часу внесення
іноземних інвестицій та їх реєстрації.
Згідно зі статтею 150 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
до
повноважень Конституційного Суду України належить, зокрема,
офіційне тлумачення законів України. Рішення Конституційного
Суду України, ухвалені з питань, що передбачені цією статтею, є
обов'язковими до виконання на території України, остаточними і
не можуть бути оскаржені.
Таким чином, з дня набрання чинності Закону України від
17.02.2000р. № 1457–ІІІ ( 1457-14 ) (1457-14)
припинено пільговий режим
валютного регулювання, оподаткування та митного оформлення для
підприємств, створених із залученням іноземних інвестицій,
незалежно від форми та часу їх внесення.
Вищевикладене залишилося поза увагою апеляційного господарського
суду, а тому висновок цього суду про застосування до позивача
гарантій захисту інвестицій і поширенню на нього пільг по
справлянню податків є передчасним.
Відповідно до частини другої ст. 7 Закону України “Про усунення
дискримінації в оподаткуванні суб'єктів підприємницької
діяльності, створених з використанням майна та коштів
вітчизняного походження” ( 1457-14 ) (1457-14)
судові рішення про
застосування до підприємств з іноземними інвестиціями, їхніх
дочірніх підприємств, а також філій, відділень та інших
відокремлених підрозділів державних гарантій захисту інвестицій,
винесених на підставі законодавчих актів, зазначених у статті 4
цього Закону (серед них зазначено і Закон ( 1457-14 ) (1457-14)
) про
іноземні інвестиції), підлягають виконанню виключно в частині,
що не суперечить цьому Закону ( 1457-14 ) (1457-14)
.
При цьому судами не дано належної юридичної оцінки обставині
щодо припинення правозахисної дії рішення Галицького районного
суду м. Львова від 08.11.2000 по справі № 2-2857/00 та ухвали
цього суду у справі, виходячи з припису вказаної правової норми
з моменту набрання чинності Законом України від 20.12.2001 р. №
2899-ІІІ, в редакції якого діє ця норма.
Також колегія зазначає, що місцевий господарський суд, визнаючи
недійсним спірне податкове повідомлення-рішення, виходив лише з
формальних підстав, без врахування фактичних обставин справи.
Вищенаведене свідчить про те, що судами зроблено висновки при
неповно встановлених обставинах справи, що є суттєвим порушенням
ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
. У зв’язку з цим постановлені у
справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи
на новий розгляд. Під час нового розгляду справи суду першої
інстанції слід взяти до уваги наведене в цій постанові, вжити
всі передбачені законом засоби для всебічного, повного і
об’єктивного встановлення обставин справи, прав і обов’язків
сторін і в залежності від встановленого та у відповідності з
чинним законодавством вирішити спір.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, п. 3 ст. 111-9, ст.ст. 111-10,
111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу ДПІ у Галицькому районі м. Львова задовольнити
частково.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
25.05.2004р. та рішення господарського суду Львівської області
від 16.03.2004р. у справі № 5/3531-23/255 скасувати, а справу
направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий - суддя Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
О.Муравйов