ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.08.2005 Справа N 4/441н
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С.- головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Коробенко Г.П.
розглянувши матеріали ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська
касаційної скарги
на постанову Луганського апеляційного господарського
суду від 21.12.2004
у справі господарського суду Луганської області
за позовом Фірми “Токімпекс К.ф.т.”, Угорська
республіка, в особі Представництва
“Токімпекс К.ф.т.”, м. Луганськ
до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська
Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: Гладишева І.В. –дов. від 02.08.2005
від відповідача: не з’явились
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 08.11.2004 господарського суду Луганської області
задоволено позовні вимоги щодо визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська від
19.07.2004 за № 0000832340/0, яким позивачу зменшено суму
бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень
2004 року на 313445,00 грн., за березень 2004 року на 219,00
грн., за квітень 2004 року на 109867,00 грн., за травень 2004
року на 58868 грн., за червень 2004 року на 16881,00 грн.
Постановою від 21.12.2004 Луганського апеляційного
господарського суду рішення господарського суду Луганської
області від 08.11.2004 залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що нерезиденти –юридичні особи і
суб’єкти господарської діяльності, які не мають статусу
юридичної особи з місцезнаходженням за містами України, можуть
мати постійні представництва, через які здійснювати господарську
діяльність на території України.
Представництво “Токімпекс К.ф.т.” зареєстровано відповідачем у
справі як платник податку на додану вартість на час прийняття
останнім податкового повідомлення-рішення від 19.07. 2004 за №
0000832340/0 Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі
м. Луганська.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, ДПІ у Жовтневому районі м.
Луганська звернулася до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою і просить їх скасувати, посилаючись на те, що
зазначені судові рішення прийняті внаслідок неправильного
застосування судами норм матеріального та процесуального права,
зокрема, абз. “д” п. 3 Указу Президента України “Про деякі
заходи з дерегулювання підприємницької діяльності” ( 817/98 ) (817/98)
від 23.07.1998 за № 817/98; п. 1.2, п. 1.3 ст. 1, ст. 2 Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
; ст.ст.
42, 43, 33 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить
необхідним касаційну скаргу задовольнити частково.
Предметом даного спору є податкове повідомлення - рішення ДПІ у
Жовтневому районі м. Луганська № 0000832340/0 від 19.07.2004 про
зменшення у картці особового рахунку представництва “Токімпекс
К.Ф.Т.” виявленого завищення суми бюджетного відшкодування
податку на додану вартість.
Пунктами п. 1.2, 1.3 ст. 1 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
визначено, що
особа –це будь-яка з наведених нижче осіб, незалежно від того,
чи є така особа резидентом чи ні:
- суб’єкт підприємницької діяльності в тому числі підприємство з
іноземними інвестиціями, незалежно від форми та часу внесення
цих інвестицій;
- інша юридична особа, що не є суб'єктом підприємницької
діяльності;
- фізична особа (громадяни, іноземний громадянин та особа без
громадянства), яка здійснює діяльність, віднесену до
підприємницької згідно з законодавством, або ввозить (
пересилає) товари на митну територію України.
Платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана
здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що
сплачується покупцем або особа, яка ввозить товари
на митну територію України.
Отже, Законом не було передбачено віднесення до вищевказаного
переліку представництв, що залишилися поза увагою судів
апеляційної та першої інстанцій.
Господарським судом встановлено, що позивач надавав до ДПІ у
Жовтневому районі м. Луганська податкові декларації з податку на
додану вартість, в яких відображено від'ємне значення податку за
січень 2004 року та березень –червень 2004 року.
При перевірці встановлено, що від'ємне значення у податкових
деклараціях з ПДВ склалося з причин того, що обсяг придбаних
товарів перевищив обсяг реалізації. Позивач у перевіряємому
періоді займався зовнішньоекономічною діяльністю, посередницькою
діяльністю при закупівлі-продажу шкур великої рогатої худоби.
Приймаючи судові рішення господарські суди зробили висновок про
те, що для відшкодування ПДВ достатньо такої підстави. як
здійснення операції з придбання товарів та те, що позивач був
зареєстрований як платник податку.
Задовольняючи позовні вимоги позивача, суди не дослідили те, чи
була сплачена сума ПДВ продавцям при придбанні товару, вартість
товару, та чи був факт надмірної сплати податку.
Відповідно до п. п. 7.7.5 п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
суми податку на додану
вартість зараховуються до Державного бюджету України, а
зараховані суми використовуються для бюджетного відшкодування
податку на додану вартість згідно з цим Законом ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Тобто, законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових
підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану
вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у пункті 1 постанови від 29.12.1976 № 11 “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності
з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до
даних правовідносин.
Таким чином, господарськими судами неповно з’ясовані обставини
справи, що є підставою для скасування судових рішень і
направлення справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи принагідно повно та всебічно вияснити
всі обставини справи, дати їм належну правову оцінку та
постановити законне та обґрунтоване рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-
111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову від 21.12.2004 Луганського апеляційного господарського
суду та рішення від 08.11.2004 господарського суду Луганської
області зі справи № 4/441н скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Луганської області.
Головуючий В.С.Божок
Судді: Т.Ф. Костенко
Г.П. Коробенко