Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Щотки С.О.

суддів : Мележик Н.І.,

Подоляк О.А.,

розглянувши у відкритому Київської міської ради та

судовому засіданні КП “Київпастранс”

касаційні скарги

на постанову від 14.06.2005 р. Київського апеляційного господарського суду

у справі № 3/84

за позовом КП “Київпастранс” (надалі –Підприємство)

до ТОВ “Альфа-Мед” (надалі –Товариство)

третя особа, яка не Київська міська рада

заявляє (надалі –Рада)

самостійних вимог на

предмет спору

Про розірвання договору оренди та виселення

за участю представників:

від позивача - Крижанівська О.М., Сєдова Н.П.

від відповідача - не з’явились

від третьої особи - Глобенко Л.В., Онисимчук О.О.

В С Т А Н О В И В:

В січні 2005 р. Підприємство звернулось до суду з позовом про розірвання договору оренди № 15/13-97 від 02.02.1999 р. та про виселення Товариства із займаних приміщень.

В процесі розгляду справи позивачем в порядку ст. 22 ГПК України (1798-12) подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої Підприємство просило суд прийняти рішення про виселення Товариства із раніше орендованих приміщень.

В обґрунтування позовних вимог, Підприємство посилалось на припинення договору оренди за наслідком закінчення строку, на який його було укладено (ст. 26 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”), що в силу п. 8.8 договору оренди № 15/13-97 від 02.02.1999 р. та ст. 27 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” (2269-12) зумовлює виникнення у Товариства обов’язку по поверненню об’єкту оренди.

Товариство проти пред’явлених вимог заперечувало посилаючись на їх необґрунтованість, а також на те, що у зв’язку із відсутністю заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну його дії він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором (ч. 2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” (2269-12) ).

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.03.2005 р. (суддя Хілінська В.В.) позов задоволено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2005 р. (судді: Губенко Н.М., Барицька Т.Л., Ропій Л.М.) рішення господарського суду міста Києва від 17.03.2005 р. скасовано, в позові відмовлено.

Не погоджуючись з постановою, Підприємство та Рада звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, мотивуючи скарги порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України (1798-12) касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Приймаючи рішення місцевий господарський суд виходив з того, що укладений сторонами договір оренди припинився за наслідком закінчення строку, на який його було укладено, а тому відповідач безпідставно займає раніше орендовані приміщення.

Апеляційний господарський суд правомірно не погодився з помилковим висновком місцевого господарського суду.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 02.02.1999 р. між КП “Київелектротранс” (орендодавець), правонаступником якого є Підприємство, та Товариством (орендар) укладено договір № 15/13-97 про оренду нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. П. Сагайдачного, 3 (надалі –Договір оренди), строком дії до 09.02.2004 р. (п. 8.1 Договору оренди).

Відповідно до п. 8.6 Договору оренди сторона, що зацікавлена у продовженні терміну договору, повинна повідомити про свій намір другу сторону письмово не менш ніж за один місяць до закінчення терміну дії договору.

Як досліджено судом апеляційної інстанції, на виконання п. 8.6 Договору оренди відповідачем було надіслано позивачу лист за № 1 від 05.01.2004 р. про продовження терміну дії Договору оренди, на якому є напис керівника фунікулера від 09.01.2004 р. про те, що інша сторона не заперечує проти пропозиції відповідача (а. с. 43). Положенням про фунікулер, затвердженого наказом Підприємства від 26.12.2001 р. № 59 (а. с. 99), та довіреністю від 30.12.2003 р. № 190 (а. с. 94) підтверджені повноваження керівника фунікулера.

Таким чином, в силу ст. 174 ГК України (436-15) , ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України (435-15) за місяць до закінчення строку дії Договору оренди сторони продовжили його дію на майбутнє.

Посилання місцевого господарського суду на лист № 6 від 31.01.2004 р. позивача в обґрунтування припинення дії Договору оренди за наслідком закінчення строку, на який його було укладено, спростовується матеріалами справи.

Як досліджено судами, 31.01.2004 р. позивач надіслав відповідачу лист за № 6, в якому у зв’язку із закінченням строку дії Договору оренди відповідачу вказано на необхідність подати документи на продовження дії Договору оренди або звільнити приміщення.

Частиною 6 ст. 283 ГК України (436-15) передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (435-15) з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 764 ЦК України (435-15) якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” (2269-12) у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно п. 8.9 Договору оренди взаємовідносини сторін, що не врегульовані договором, регулюються чинним законодавством.

Водночас, чинне законодавство про оренду та Договір оренди не ставлять продовження дії Договору оренди за наслідком закінчення його дії в залежність від подання орендарем будь-яких документів.

Тому, викладені в листі № 6 від 31.01.2004 р. вимоги Підприємства про подання документів на продовження дії договору суперечили положенням Договору оренди, вимогам законодавства та раніше досягнутої домовленості сторін, якою термін дії Договору оренди сторонами було продовжено, що правомірно враховано апеляційним господарським судом.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України (1798-12) юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний господарський суд в порядку ст. ст. 43, 99, 101 ГПК України (1798-12) всебічно, повно і об’єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; правомірно поставив під сумнів помилкові висновки місцевого господарського суду; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін.

На підставі встановлених фактичних обставин апеляційним господарським судом з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, підставно скасовано рішення місцевого господарського суду, обґрунтовано відмовлено в позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України (1798-12) , повторно розглядаючи справу, суд повно з’ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої Товариством апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду, якими спростовано помилкові висновки місцевого господарського суду та обставини, на які посилався позивач в обґрунтування своїх вимог і заперечень, ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України (1798-12) та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” (v0011700-76) зі змінами та доповненнями.

Посилання оскаржувачів на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 111-7 ГПК України (1798-12) та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувачів про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України (1798-12) , суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Київської міської ради та КП “Київпастранс” залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2005 р. у справі № 3/84 залишити без змін.