ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.08.2005 Справа N 4/3462-13/449
Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:
головуючого Невдашенко Л.П.
суддів: Шульги О.Ф.
Рибака В.В.
розглянувши у відкритому Суб'єкта підприємницької діяльності
судовому засіданні –фізичної особи Барщовського Т.Я., с.
касаційну скаргу Братковичі
на постанову від 24.05.2005
Львівського апеляційного господарського
суду
у справі № 4/3462-13/449
господарського суду Львівської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Акант”, с. Великі Гаї
До Суб'єкта підприємницької діяльності
–фізичної особи Барщовського Т.Я., с.
Братковичі
Про стягнення 21 535,60 грн.
за участю представників сторін:
від позивача – не з'явилися
від відповідача – не з'явилися
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Львівської області від 06.01.2005,
яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного
господарського суду від 24.05.2005, задоволено позов Товариства
з обмеженою відповідальністю “Акант” до Приватного підприємця
Барщовського Т.Я. про стягнення 21 535,60 грн. Стягнуто з
відповідача на користь позивача 21 535,65 грн. боргу, 215,35
грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-
технічне забезпечення судового процесу.
Суд мотивував своє рішення тим, що відповідно до ст.ст. 161, 162
Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання повинні
виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до
вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності
таких вказівок –відповідно до вимог, що звичайно ставляться;
одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння
зміна умов договору не допускається.
Позивач, зазначає суд, свої договірні зобов'язання виконав
належним чином, але відповідач зобов'язання за договором виконав
частково.
Оскаржуючи постанову апеляційного суду скаржник просить її
скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського
суду першої інстанції посилаючись на те, що при винесенні
постанови апеляційним судом порушено норми процесуального права.
Скаржник зазначає, що його не було повідомлено належним чином
про час та місце розгляду позовної заяви, чим позбавлено
можливості подати зустрічний позов для спільного розгляду з
первісним.
Крім того, між відповідачем та позивачем була усна домовленість,
що відповідач відшкодовує понесені позивачем затрати у розмірі 5
000 грн., а договір буде вважатися розірваним.
Дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку
встановлених судом фактичних обставин справи та її повноту,
колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Між Приватним підприємцем Барщовським Т.Я. та Відкритим
акціонерним товариством “Коверст”
укладено 12.03.2003 договір № 10 на виконання робіт по монтажу,
наладці і технічному обслуговуванні обладнання організацій і
підприємств відповідно до умов якого позивач зобов’язувався
якісно і своєчасно виконати роботи по відновленню технологічного
обладнання котельні з котлом і проведенню пусконалагоджувальних
робіт, а відповідач зобов’язувався забезпечити позивачу
відповідні умови для виконання робіт.
Пунктом 2.4.2 передбачено, що відповідач зобов'язується
проводити щомісячно розрахунки за виконані роботи при
представленні акту форми № 2В за фактично виконану роботу на
протязі п’яти діб.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено та
підтверджено матеріалами справи, що позивач свої договірні
зобов'язання виконав належним чином, що підтверджується актами
виконаних робіт, які підписані обома сторонами.
Відповідач за виконані роботи розрахувався частково на суму 5
000 грн., заборгованість за договором складає 21 535,60 грн.
Відповідно до ст.ст. 161, 162 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в
установлений строк відповідно до вказівок закону, акту
планування, договору, а при відсутності таких вказівок
–відповідно до вимог, що звичайно ставляться; одностороння
відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов
договору не допускається.
Посилання скаржника на те, його не було повідомлено належним
чином про час та місце розгляду позовної заяви, чим позбавлено
можливості подати зустрічний позов для спільного розгляду з
первісним перевірено судом апеляційної інстанції та відхилено як
необґрунтоване, оскільки з повідомлення про вручення поштового
відправлення вбачається, що ухвалу про призначення справи до
розгляду на 06.01.2005 вручено відповідачу особисто 05.01.2005
р.
Суд першої та апеляційної інстанції, при винесенні оскаржуваних
рішень повно і всебічно з’ясували фактичні обставини справи,
дослідили та надали оцінку як доводам позивача так і
запереченням відповідача.
Посилання скаржника в касаційній скарзі на порушення
господарським судом інших норм матеріального права також не
знайшли свого підтвердження.
В решті касаційна скарга стосується спростування обставин
справи, встановлених судом апеляційної інстанції, а також
заперечень щодо оцінки судом наявних у справі доказів, тому
судом касаційної інстанції до уваги не приймаються з огляду на
вимоги ч. 2 ст. 111-5 та ч. 1, 2 ст. 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду.
З огляду на викладене, Вищий господарський суд України вважає
юридичну оцінку, дану Львівським апеляційним господарським судом
обставинам справи такою, що ґрунтується на матеріалах справи та
чинному законодавстві і підстав для задоволення касаційної
скарги не вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ
СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
24.05.2005 у справі № 4/3462-13/449 залишити без змін, а
касаційну скаргу без задоволення.
Головуючий: Л.Невдашенко
Судді: О.Шульга
В.Рибак