ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.08.2005 Справа N 2/56а
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. –головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Коробенко Г.П.
розглянувши матеріали Торезької об’єднаної державної податкової
касаційної скарги інспекції м. Торез
на постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 16.05.2005 р.
у справі господарського суду Донецької області
за позовом Державного відкритого акціонерного
товариства “Торезьке шахтопрохідницьке
управління по бурінню стволів і
свердловин” Дочірнього підприємства
Державної холдінгової компанії
“Спецшахтобуріння” м. Торез
до Торезької об’єднаної державної податкової
інспекції м. Торез
Про визнання частково недійсним податкового повідомлення-
рішення від 20.07.2004р. № 0001032341/0
за участю представників сторін
позивача не з’явився,
відповідача не з’явився
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Донецької області (суддя Ханова
Р.Ф.) від 16.03.2005р. позовні вимоги задоволені частково.
Визнано частково недійсним податкове повідомлення –рішення
Торезької ОДПІ від 20.07.2004р. № 0001032341/0. щодо
донарахування податку на прибуток у сумі 9048,70 грн. та
застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4524,35грн.
В іншій частині позову відмовлено.
Постановою від 16.05.2005р. Донецького апеляційного
господарського суду (у складі головуючого судді Бондарева Г.Г.,
суддів Агапов О.Л., Величко Н.Л.) у даній справі рішення від
16.03.2005р. господарського суду Донецької області залишено без
змін.
Судові рішення мотивовані тим, що відповідачем неправомірно при
обчисленні приросту (убутку) балансової вартості запасів на
початок звітного періоду
враховувалася їх вартість, виходячи з матеріальної складової, а
на кінець - виходячи із загальної балансової вартості запасів.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, Торезька ОДПІ звернулась з
касаційною скаргою до Вищого господарського суду України в якій
просить їх скасувати, мотивуючи касаційну скаргу тим, що судами
невірно застосовані норми матеріального права, а саме, п. 5.9
ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
.
Позивачем був направлений відзив на касаційну скаргу, в якому
він просить касаційну скаргу Торезької ОДПІ залишити без
задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 16.05.2005р. - без змін.
Сторони не реалізували своє процесуальне право на участь у
судовому засіданні суду касаційної інстанції.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального та
процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту,
знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.
Предметом даного спору є податкове повідомлення-рішення
Торезької ОДПІ № 0001032341 від 20.07.2004р. щодо визнання суми
податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток
загальною сумою 132488,30грн., у тому числі: 66 244грн. -
основного платежу, 66 244,00грн. - штрафних (фінансових)
санкцій.
Оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі
акту № 163/23-111 від 19.07.2004р., складеного за результатами
комплексної планової документальної перевірки дотримання
позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період
з 01.04.2001 р. по 31.03.2004р., в якому відображено порушення
щодо заниження позивачем валового доходу у рядку 01.2 декларації
з податку на прибуток підприємства за 2003 р. у сумі 69
157,00грн..
Спір виник в зв’язку з тим, що податковий орган вважає, що
позивачем внаслідок невірного розрахунку приросту (убутку)
балансової вартості запасів занижено валові доходи у 2003 р. на
суму 69157,00 грн., що призвело до донарахування податкового
зобов’язання по податку на прибуток підприємства на суму 25
561,50грн.
Відповідно до п. 5.9 ст. 5 Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
від 28.12.1994р. № 334/94
ВР (далі –Закон № 334/94 ВР ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
) платник податку веде
податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів
(крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів),
сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів,
малоцінних предметів (далі –запасів) на складах, у незавершеному
виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання
та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до
складу валових витрат згідно з цим Законом ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
(за
винятком тих, що отримані безкоштовно).
У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного
періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж
звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів
платника податку у такому звітному періоді.
У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного
періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж
звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат
платника податку у такому звітному періоді.
Згідно п. 11.1 ст. 11, п. 16.4 ст. 16 Закону № 334/94 ВР
( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
звітними періодами при оподаткуванні прибутку
підприємств є: календарний квартал, півріччя, три квартали, рік.
Податковий період починається з першого календарного дня
податкового періоду і закінчується останнім календарним днем
податкового періоду.
Проаналізувавши зазначені норми Закону № 334/94 ВР ( 334/94-ВР ) (334/94-ВР)
попередні суди дійшли правильного висновку, що інший засіб
обчислення ніж балансова вартість для визначення приросту
(убутку) балансової вартості запасів чинним законодавством не
передбачений, а для визначення приросту (убутку) балансової
вартості запасів за звітний період необхідно порівнювати їх
вартість на початок і кінець звітного періоду, а не на кінець
попереднього звітного періоду і на початок наступного звітного
періоду
Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом при
обчисленні приросту (убутку) балансової вартості запасів на
початок звітного періоду враховувалася їх
вартість, виходячи з матеріальної складової, а на кінець (
грудень 2002р.) –виходячи із загальної балансової вартості
запасів, внаслідок чого є наявною невідповідність зазначеного
обчислення стану фінансово-господарської діяльності
підприємства.
Отже, господарським судом першої та другої інстанцій правомірно
визнано безпідставним донарахування позивачеві податку на
прибуток у сумі 9 048,70грн. та застосування штрафних
(фінансових) санкцій у розмірі 4 524, 35 грн. за спірним
повідомленням - рішенням.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими
судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи,
порушень норм матеріального та процесуального права не
вбачається, тому судові рішення відповідають чинному
законодавству України та обставинам справи і підстави для їх
скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п. 1 ст. 111-9 –111-11
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України, -
П О С Т А Н О В И В
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від
16.05.2005р. у справі № 2/56а залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді: Т.Ф. Костенко
Г.П. Коробенко