ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.08.2005 Справа N 2/259
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. –головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Коробенко Г.П.
розглянувши ДПІ у Виноградівському районі
матеріали
касаційної скарги
на постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 23.03.2005
у справі господарського суду Закарпатської області
за позовом ПП Лендєл Г.М.
до ДПІ у Виноградівському районі
Про визнання недійсними рішень та податкових повідомлень-рішень
ДПІ у Виноградівському районі
в судовому засіданні взяли участь представники:
від позивача: не з’явилися
від відповідача: не з’явилися
В С Т А Н О В И В:
Рішенням від 07.12.2004 господарського суду Закарпатської
області частково задоволено позовні вимоги щодо визнання
недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Виноградівському
районі від 20.02.2004 за 0000512352/0-192/23-22946111-80/1738 та
від 19.03.2004 за № 0000722352/0-278/23-22046111-80/3271 про
визначення суми податкового зобов’язання за платежем штрафні
санкції в розмірі 1035,00 грн. та 947,50 грн.
Решту позовних вимог залишено без розгляду.
Постановою від 23.03.2005 Львівського апеляційного
господарського суду рішення господарського суду Закарпатської
області від 07.12.2004 залишено без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що встановлене податковою
інспекцією в акті перевірки порушення Закону України “Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
не
відноситься до порушень податкового законодавства, а визначені
до сплати штрафні санкції не є податковим зобов’язанням, а отже,
не можуть стягуватись в порядку, визначеному Законом України
“Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, ДПІ у Виноградівському
районі звернулася до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою і просить їх скасувати, мотивуючи тим, що
зазначені судові рішення прийняті внаслідок неправильного
застосування судами норм матеріального права, зокрема не
застосовано положення п. 7 ч. 1 ст. 11Закону України “Про
державну податкову службу” ( 509-12 ) (509-12)
, Закону України “Про
порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, Інструкції про
порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових)
санкцій органами державної податкової служби, затвердженої
Наказом ДПА України від 17.03.2001 за № 110 ( z0268-01 ) (z0268-01)
.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в
касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних
обставин справи застосування норм матеріального і процесуального
права при винесенні оспорюваного судового акта, знаходить
необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити.
Предметом даного спору є податкові повідомлення-рішення ДПІ у
Вишгородському районі № 0000512352/0-192/23-22946111-80/1738 від
20.02.2004, яким позивачу визначено штрафні санкції в сумі 1035
грн. та № 0000722352/0-278/23-22046111-80/3271 від 19.03.2004
про визначення суми податкового зобов’язання за платежем штрафні
санкції в розмірі 947,50 грн., за порушення вимог Закону України
"Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
на
підставі Закону України “Про порядок погашення зобов’язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Відповідно до преамбули Закону України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
цей Закон ( 2181-14 ) (2181-14)
є
спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює
порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед
бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів
(обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних
санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими
органами, в тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної
діяльності та визначено порядок оскарження дій органів
стягнення.
Статею 1 вказаного Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
визначено, що податкове
зобов’язання –зобов’язання платника податків сплатити до
бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у
порядку та у строки, визначені цим Законом ( 2181-14 ) (2181-14)
або іншими
законами України.
Штрафна санкція –плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків
від суми податкового зобов’язання (без урахування пені та
штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у
зв’язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених
відповідними законами.
Отже, господарські суди правомірно дійшли висновку, що
відповідачем безпідставно застосована процедура порядку
погашення зобов’язань, передбаченого приписами Закону України
“Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, оскільки
фінансові санкції за порушення реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування не є
податковим зобов’язанням у розумінні вказаного Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
.
Крім того, Законом України “Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
передбачено, що фінансові санкції
застосовуються на підставі рішення відповідного органу.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що господарськими
судами дана правильна юридична оцінка обставинам справи, тому
судові рішення відповідають чинному законодавству України та
обставинам справи і підстав для їх скасування немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 111-5, п. 1 ст. 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову від 23.03.2005 Львівського апеляційного господарського
суду зі справи № 2/259 залишити без змін.
Головуючий В.С. Божок
Судді: Т.Ф. Костенко
Г.П. Коробенко