ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.08.2005 Справа N 2-25/15045-2004
Судова колегія Вищого господарського суду України у складі :
Полякова Б.М., –головуючого
Бур’янової С.С.,
Панова І.Ю.
розглянувши матеріали СТОВ “Злагода”
касаційної скарги
на постанову від 20.01.2005 р. Севастопольського
та рішення апеляційного господарського суду
від 11.11.2004 р. господарського суду
Автономної Республіки Крим
у справі № 2-25/15045-2004 господарського суду
Автономної Республіки Крим
за позовом Кримського республіканського відділення
Фонду соціального захисту інвалідів
до СТОВ “Злагода”
Про стягнення 10 579,32 грн.
представники сторін в судове засідання не з’явилися
В С Т А Н О В И В:
Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту
інвалідів звернулося до господарського суду Автономної
Республіки Крим з позовною заявою до СТОВ “Злагода” про
стягнення 10 579,32 грн. штрафних санкцій за невиконання
нормативу робочих місць, призначених для забезпечення
працевлаштування інвалідів.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
11.11.2004 р. (суддя Маргаритов М.В.) позов задоволено, стягнено
з СТОВ “Злагода” на користь Кримського республіканського
відділення Фонду соціального захисту інвалідів 10 579,32 грн.
штрафу.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 20.01.2005 р. (судді: Маслова З.Д. –головуючий, Латинін
О.А., Заплава Л.М.) залишено апеляційну скаргу СТОВ “Злагода”
без задоволення, а рішення господарського суду Автономної
Республіки Крим від 11.11.2004 р. –без змін.
Не погоджуючись з винесеними судовими рішеннями, СТОВ “Злагода”
звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить скасувати постанову Севастопольського
апеляційного господарського суду від 20.01.2005 р. і рішення
господарського суду АР Крим від 11.11.2004 р. та прийняти нове
рішення.
Касаційна скарга мотивована невірним застосуванням судом першої
та апеляційної інстанцій норм матеріального права, зокрема, ст.
ст. 18, 19, 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності
інвалідів в Україні” ( 875-12 ) (875-12)
.
Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні
матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи
з наступного.
Стаття 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності
інвалідів в Україні” ( 875-12 ) (875-12)
, в редакції чинної на час
спірних правовідносин, (далі –Закон) встановлює для підприємств
(об'єднань), установ і організацій (далі - підприємства)
норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування
інвалідів.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями,
середньооблікова чисельність працівників на підприємстві
відповідача у 2003 р. складала 348 осіб, відповідно норматив
робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів
становив 14 осіб-інвалідів. Однак, фактично на підприємстві
відповідача працювало лише 10 інвалід.
Відповідальність за незабезпечення зазначених нормативів
відповідно до частини другої статті 19 Закону ( 875-12 ) (875-12)
покладається на керівників підприємств. А в разі, коли кількість
працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, то
відповідальність покладається на підприємства у вигляді щорічної
сплати штрафних санкцій, сума яких визначається у розмірі
середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне
робоче місце, не зайняте інвалідом (частина перша статті 20
Закону ( 875-12 ) (875-12)
).
Однак, частиною першою статті 18 Закону ( 875-12 ) (875-12)
передбачено,
що працевлаштування інвалідів здійснюється органами Міністерства
праці України, Міністерства соціального захисту населення
України, місцевими радами, громадськими організаціями інвалідів.
Також пунктом 10 Положення про робоче місце інваліда і про
порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою
Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 р. N 314 ( 314-95-п ) (314-95-п)
,
із змінами та доповненнями, (далі –Положення ( 314-95-п ) (314-95-п)
)
визначено, що працевлаштування інвалідів здійснюється державною
службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими Радами
народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з
урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей
і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Обов’язок з виявлення інвалідів, які бажають працювати і
спроможні реалізувати свої здібності та можливості на підставі
індивідуальних програм реабілітації покладено на місцеві органи
соціального захисту населення (п. 11 Положення ( 314-95-п ) (314-95-п)
), а
державна служба зайнятості відповідно до п. 12 Положення
( 314-95-п ) (314-95-п)
сприяє працевлаштуванню інвалідів.
Отже на підставі вищенаведених положень нормативно-правових
актів, у підприємства виникає обов’язок працевлаштувати інваліда
при наявності відповідної пропозиції органів, вказаних у ст. 18
Закону ( 875-12 ) (875-12)
, чи у разі звернення інваліда самостійно, за
умови, що норматив ще не виконаний.
При цьому, обов’язок такого працевлаштування виникає у
зазначених органів лише після виконання підприємствами приписів
п. 14 Положення ( 314-95-п ) (314-95-п)
, а саме поінформування державної
служби зайнятості та місцевих органів соціального захисту
населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких
може використовуватися праця інвалідів.
Під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено, що
відповідно до відповіді Советського районного центру зайнятості
№ 19/01-475 від 07.06.2004 р. та Советського управління праці та
соціального захисту населення № 2653/01-15 від 04.11.2004 р.
відповідач інформацію про вільні робочі місця для
працевлаштування інвалідів не надавав.
Так, наказом Державного комітету статистики України від
06.07.1998 р. N 244, зареєстрованим в Міністерстві юстиції
України 17.07.1998 р. за N 464/2904 ( z0464-98 ) (z0464-98)
, затверджено
форми державної статистичної звітності з питань працевлаштування
й зайнятості населення та інструкції щодо їх заповнення.
Зокрема, підприємства, установи і організації щомісячно в
повному обсязі подають державній службі зайнятості інформацію
про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) за формою
N 3-ПН “Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних
посад) та потребу в працівниках”.
Як вказував Советський районний центр зайнятості, відповідач у
2003 році інформацію за формою N 3-ПН про наявність вільних
робочих місць, де може бути використана праця інвалідів, не
подавав.
У зв’язку з чим, районним центром зайнятості інваліди для
працевлаштування на підприємство відповідача не направлялися.
Крім того, відповідно до п. 5 Положення ( 314-95-п ) (314-95-п)
підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для
інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують
центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення
та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення
(пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, СТОВ “Злагода”
вказані обов’язки не виконувало.
При цьому, суд апеляційної інстанції також встановив, що
відповідачем при направленні даних про вакантні робочі місця для
працевлаштування інвалідів в 2003 році повідомлялося про їх
відсутність.
Таким чином, жодних заходів щодо створення робочих місць,
призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів, ним не
вживалося.
В той же час, факт відсутності вакансій для працевлаштування
унеможливлює виконання компетентними органами вимог ст. 18
Закону.
Беручи до уваги встановлені попередніми судовими інстанціями
обставини справи та враховуючи те, що відповідач не створив умов
для можливості працевлаштування інвалідів, не виконав норматив
створення робочих місць для забезпечення працевлаштування
інвалідів у 2003р., висновок суду першої інстанції щодо
стягнення штрафних санкцій за нестворені робочі місця у 2003
році, є законним та обґрунтованим.
У зв’язку з чим, відсутні підстави для скасування прийнятих у
справі рішення і постанови та відповідно – для задоволення
касаційної скарги.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 18 –20 Закону України
“Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”
( 875-12 ) (875-12)
, ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу СТОВ “Злагода” залишити без задоволення.
2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду
від 20.01.2005 р. та рішення господарського суду Автономної
Республіки Крим від 11.11.2004 р. у справі № 2-25/15045-2004
залишити без змін.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді С.С. Бур’янова
І.Ю. Панова