ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.08.2005 Справа N А03/394-04
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Н. Волковицької –головуючого
Г. Мачульського
О. Муравйова
за участю представників:
Позивача не з’явився, про час і місце слухання
справи повідомлений належним чином
Відповідачів не з’явився, про час і місце слухання
справи повідомлений належним чином
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні Київському районі міста Харкова.
касаційну скаргу
на постанову від 22.04.2005року Харківського
апеляційного господарського суду.
у справі № А-03/394-04 господарського суду
Харківської області.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
”Харківські геоінформаційні системи”
до Державної податкової інспекції у
Київському районі міста Харкова.
про визнання недійсними податкових повідомлень –рішень від
06.082004 року № 0003452600/0 та № 0000822330/0.
В С Т А Н О В И В:
ТОВ ”Харківські геоінформаційні системи” звернулось до
господарського суду Харківської області з позовом про визнання
недійсними податкових повідомлень –рішень від 06.082004 року №
0003452600/0, яким позивачу виявлено завищення сум бюджетного
відшкодування з податку на додану вартість в розмірі
333093,50грн. та № 0000822330/0 від 06.082004року, яким позивачу
виявлено завищення сум бюджетного відшкодування з податку на
додану вартість в розмірі 333093,50грн., прийнятих на підстав
акта № 23-304/3286 від 06.08.2004року виходу за юридичною
адресою ТОВ „Харківські геоінформаційні системи" м. Харків, вул.
Мироносицька 99, А-3,к.З.
Перевіркою встановлено, що за вказаною адресою знаходиться ОДО
"Міжнародна страхова компанія", код 31061655. До огляду
приміщення співробітники ДПІ не були допущені, у зв’язку з чим
встановити фактичне місцезнаходження підприємства не має
можливості, здійснити перевірку правомірності суми ПДВ, яка
задекларована до відшкодування з бюджету та рахується в картці
облікових рахунків з ПДВ в сумі 687019,0 грн. не має можливості.
З посиланням на статтю 11 Закону України "Про державну податкову
службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
не було підтверджено відшкодування
ПДВ у розмірі 678019,0 грн.
Рішенням від 20.01.2005року господарського суду Харківської
області позовні вимоги задоволено в повному обсязі, шляхом
визнання недійсними податкових повідомлень –рішень від 06.082004
року № 0003452600/0 та № 0000822330/0.
Задовольняючи позовні вимоги, суд зазначає, що твердження
відповідача у відзиві про те, що суми, задекларовані до
відшкодування з бюджету не є підтвердженими, оскільки податковий
кредит залишився документально не підтвердженим з посиланням на
підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок
на додану вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
безпідставні, оскільки
перевірка взагалі не проводилась, первинні документи не
перевірялись та не досліджувались, твердження в акті про не
підтвердження відшкодування у розмірі 678019,0 грн. не
відповідає даним, відображеним в деклараціях, Суд також
зазначив, що взагалі акт перевірки складений не у відношенні
підприємства позивача, який має код 31061655, а не код 31061653,
який є кодом ТДВ "Міжнародна страхова компанія", працівники якої
не допустили до огляду приміщення працівників відповідача.
Крім того, суд вказав, що нормою пункту 4.3 статті 4 Закону
України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
,
передбачено визначення суми податкових зобов'язань платника
податків за непрямим методом у разі не встановлення фактичного
місцезнаходження підприємства, а також у випадках, коли
декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що
проводиться контролюючим органом, платник податків не
підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними
документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.
Використання вказаної норми було б можливим з боку відповідача у
разі бажання діяти лише на підставі, в межах повноважень та у
спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а не з
перевищенням повноважень, наданих Законом України "Про державну
податкову службу в Україні" ( 509-12 ) (509-12)
про що свідчить і акт
перевірки и два однакових податкових повідомлення-рішення, якими
двічі встановлюється завищення бюджетного відшкодування за ті ж
періоди і на ті є суми.
За апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у
Київському районі міста Харкова Харківський апеляційний
господарський суд постановою від 22.04.2005року рішення
господарського суду Харківської області залишив без змін з тих
же підстав.
ДПІ у Київському районі міста Харкова подала до Вищого
господарського суду України касаційну скаргу на постанову
Харківського апеляційного господарського суду, в якій просить
постанову у справі скасувати, мотивуючи касаційну скаргу
доводами про неправильне застосування судом норм матеріального
права, а саме: пункту 1.8 статті 1 Закону України “Про податок
на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Заслухавши доповідь судді –доповідача та перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки
обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та
постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна інстанція
рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних
господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням)
та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної
інстанцій та вбачається з матеріалів справи предметом спору у
даній справі є визнання недійсними податкових повідомлень
–рішень від 06.082004 року № 0003452600/0, та № 0000822330/0 від
06.082004року.
Поняття податкового повідомлення запроваджене Законом України
“Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
як
письмового повідомлення контролюючого органу про обов’язок
платника податків сплатити суму визначену контролюючим органом.
Відповідно до вимог пункту 6.1 статті 6 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
, у разі коли сума
податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом
відповідно до статті 4 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
, такий
контролюючий орган надсилає платнику податків податкове
повідомлення, в якому зазначаються підстава для такого
нарахування, посилання на норму податкового закону, відповідно
до якої був зроблений розрахунок або перерахунок податкових
зобов'язань, сума податку чи збору (обов'язкового платежу),
належного до сплати, та штрафних санкцій за їх наявності,
граничні строки їх погашення, а також попередження про наслідки
їх несплати в установлений строк та граничні строки, передбачені
законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання
(штрафних санкцій за їх наявності).
Відповідно до підпункту 4.2.2. пункту 4.2 статті 4 цього Закону
( 2181-14 ) (2181-14)
, контролюючий орган зобов'язаний самостійно
визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі
якщо:
а) платник податків не подає у встановлені строки податкову
декларацію;
б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника
податків свідчать про заниження або завищення суми його
податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;
в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки
виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій
платником податків податковій декларації, які призвели до
заниження або завищення суми податкового зобов'язання.
г) згідно з законами з питань оподаткування особою,
відповідальною за нарахування окремого податку або збору
(обов'язкового платежу), є контролюючий орган.
Особливість актів податкових органів полягає в тому, що вони
складаються з двох документів, оскільки припис, який породжує
правовідносини, міститься в рішенні (податковому повідомленні)
податкового органу, а фактичні підстави для прийняття цього
рішення –в акті перевірки дотримання податкового законодавства.
Сам по собі акт перевірки фіксує певні обставини, порушення
платником податку податкового законодавства.
Порядком оформлення результатів документальних перевірок щодо
дотримання податкового та валютного законодавства суб’єктами
підприємницької діяльності –юридичними особами, їх філіями,
відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженим
наказом ДПА України від 16.09.2002 № 429 ( z1023-02 ) (z1023-02)
,
визначено, що у складеному за результатами перевірки акті
викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської
діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, які мають
відношення до фактів виявлених порушень податкового та валютного
законодавства (далі - суттєві обставини). Факти виявлених
порушень податкового та валютного законодавства викладаються в
акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній
мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які
зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що
підтверджують наявність зазначених фактів.
У частині II розділу 2 цього Порядку ( z1023-02 ) (z1023-02)
містяться
вимоги щодо належного оформлення акта документальної перевірки,
зокрема: - за кожним відображеним в акті фактом порушення
податкового та валютного законодавства необхідно: висвітлити
показники, які відображаються підприємством у податковій
звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на
підставі первинних документів податкового та бухгалтерського
обліку підприємства у розрізі періодів;
- у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з
посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових
актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць,
квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника
податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до
акта письмові пояснення посадових осіб підприємства щодо
встановлених порушень;
- зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи
у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію
рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують
наявність факту порушення.
Судами встановлено, що в акті № 23-304/3286 від 06.08.2004року
виходу за юридичною адресою, на підставі якого прийняті
оспорювані податкові повідомлення-рішення відповідачем
документально не доведено завищення сум бюджетного відшкодування
та взагалі не вказано за який період виникла бюджетна
заборгованість з ПДВ у розмірі 678019,0 грн. та яким чином
перевіряючі дійшли такого висновку.
Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що рішення та
постанова у справі прийняті у відповідності з нормами
матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи
скасування не вбачається.
З огляду на викладене та керуючись статтями 1, 111-5, 111-7,
пунктом 5 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення від 20.01.2005року господарського суду Харківської
області та постанову від 22.04.2005року Харківського
апеляційного господарського суду у справі № А-03/394-04
господарського суду Харківської області залишити без змін.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському
районі міста Харкова – без задоволення.
Головуючий Н.Волковицька
Судді Г.Мачульський
О.Муравйов