ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.08.2005 Справа N 38/289(37/141)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Н. Волковицької –головуючого
Г. Мачульського
О. Муравйова
за участю представників:
Позивача не з’явився, про час і місце слухання
справи повідомлений належним чином
Відповідачів Білана О.В. дов. від 24.06.05 р.
Середи Ю.М. дов. від 26.07.05 р.
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні Ленінському районі міста
касаційну скаргу Дніпропетровська.
на постанову від 28.02.2005року Дніпропетровського
апеляційного господарського суду.
у справі № 38/289(37/141) господарського суду
Дніпропетровської області.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Аксон”
до - Державної податкової інспекції у
Ленінському районі міста
Дніпропетровська.
- Відділення державного казначейства у
Ленінському районі міста
Дніпропетровська.
Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №
0001322306/0 від 16.09.03р. та першу податкову вимогу № 1/1479
від 21.10.03р., стягнення 3510 грн.
В С Т А Н О В И В:
Товариством з обмеженою відповідальністю „Аксон” до
господарського суду Дніпропетровської області був заявлений
позов про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення №
0001322306/0 від 16.09.03року, першої податкової вимоги № 1/1479
від 21.10.03року та стягнення 3510 грн.
Оспорювані податкова вимога та податкове повідомлення-рішення,
прийняті на підставі акта перевірки від 06.08.2003року щодо
контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері
готівкового і безготівкового обігу суб’єктами підприємницької
діяльності. Згідно податкового повідомлення-рішення до позивача
застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 3510,00грн.
відповідно до пункту 1 статті 17, статті 22 Закону України „Про
застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
Листом від 16.10.2003року № 468 позивач надіслав скаргу на
спірне податкове повідомлення-рішення, яка була повернута
23.10.03року за № 17460/10/23-3-27 у зв’язку з порушенням
позивачем 10-денного строку для подачі скарги.
21.10.03р. ДПІ у Ленінському районі направила на адресу позивача
першу податкову вимогу № 1/1479 на суму податкового боргу
–3510грн.
Платіжним дорученням від 07.11.2003року № 4000 позивач сплатив
вказану суму до бюджету з метою уникнути негативних наслідків.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
12.12.2003року позовні вимоги задоволено частково: визнано
недійсною першу податкову вимогу ДПІ у Ленінському районі м.
Дніпропетровська від 21.10.2003року № 1/1479; в решті позову
відмовлено.
Перша податкова вимога визнана судом недійсною з огляду на те,
що застосовані до позивача фінансові санкції не пов’язані із
порушенням податкового законодавства. При цьому суд зазначив,
що, в зв’язку з тим, що штрафні санкції позивачем сплачені
добровільно, його вимоги про стягнення цієї суми задоволенню не
підлягають.
За апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю
„Аксон” Дніпропетровський апеляційний господарський суд,
переглнувши рішення господарського суду Дніпропетровської
області в апеляційному порядку, постановою від 05.04.2004року
апеляційну скаргу залишив без задоволення, рішення
господарського суду Дніпропетровської області від 12.12.2003р. у
справі № 37/141 скасовано; провадження по справі припинено.
Постанова мотивована підпунктом 6.4.1 пункту 6.4. статті 6
Закону України „Про порядок погашення податкових зобов’язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, згідно якого податкове повідомлення або
податкова вимога вважаються відкликаними, якщо сума податкового
зобов’язання або податкового боргу, а також пені та штрафних
санкцій (за їх наявністю) самостійно погашається платником
податків. Оскільки позивач в добровільному порядку сплатив
заборгованість по оспорюваному податковому рішенню, то
відповідно до вимог пункту 1-1 статті 80 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
провадження по справі судом припиняється, в зв’язку з
відсутністю предмету спору.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Аксон” подало до Вищого
господарського суду України касаційну скаргу на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду, в якій
просило рішення господарського суду Дніпропетровської області
скасувати частково, постанову Дніпропетровського апеляційного
суду скасувати повністю і прийняти нове рішення, яким
задовольнити позовні вимоги ТОВ „Аксон”.
Постановою Вищого господарського суду України від 06.07.2004року
рішення та постанову скасовано. Справу направлено на новий
розгляд до господарського суду Дніпропетровської області, з
огляду на те, що господарським судом першої інстанції при
розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та
не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх
сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не
з’ясування судом всіх обставин, які мають значення для
правильного вирішення господарського спору.
При новому розгляді рішенням від 26.10.2004року господарського
суду Дніпропетровської області позовні вимоги задоволено шляхом
визнання недійсним податкового повідомлення –рішення №
0001322306/0 від 16.09.03року та першої податкової вимоги №
1/1479 від 21.10.03року, а також стягнуто на користь позивача
3510 грн. та судові витрати.
Мотивуючи рішення суд виходив з того, що застосована до позивача
відповідальність у вигляді штрафних санкцій встановлена Законом
України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у
сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
. Оскільки вказаний закон не є спеціальним з питань
оподаткування, то штрафні санкції, передбачені ним, не можуть
ототожнюватись зі штрафними санкціями, які справляються в
зв’язку з порушенням платником податку правил оподаткування та
нараховуватись на підставі статті 4 Закону України „Про порядок
погашення податкових зобов’язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
За апеляційною скаргою ДПІ у Ленінському районі м.
Дніпропетровська Дніпропетровський апеляційний господарський суд
постановою від 28.02.2005року рішення господарського суду
Дніпропетровської області залишив без змін.
При цьому апеляційний суд зазначив, що ДПІ не доведено порушення
позивачем Закону України „Про застосування реєстраторів
розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування
та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
.
ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська подала до Вищого
господарського суду України касаційну скаргу на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду, в якій
просило рішення та постанову у справі скасувати і прийняти нове
рішення, яким відмовити у задоволені позовних вимог, мотивуючи
касаційну скаргу доводами про порушення судом норм матеріального
та процесуального права, а саме: статті 17, 22 Законом України
„Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері
торгівлі, громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
,
підпункту 6.4.1 пункту 6.4. статті 6 Закону України „Про порядок
погашення податкових зобов’язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
та
приписів статті 43 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Заявник вважає, що господарськими судами при прийнятті рішення у
даній справі віддана перевага доказам, наданим позивачем.
Крім того, відповідач заперечує проти висновків судів з приводу
неможливості застосування штрафних санкцій, передбачених Законом
України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у
сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
як податкових зобов’язань в порядку, передбаченому Законом
України „Про порядок погашення податкових зобов’язань платників
податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”
( 2181-14 ) (2181-14)
.
Заслухавши доповідь судді –доповідача та присутніх в судовому
засіданні представників відповідача, перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки
обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні у даній
справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна інстанція
рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних
господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням)
та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної
інстанцій та вбачається з матеріалів справи предметом спору у
даній справі є визнання недійсними податкового повідомлення-
рішення № 0001322306/0 від 16.09.03року, якими до позивача
застосована відповідальність у вигляді штрафної санкції у
розмірі 3510 грн., передбачена пунктом 1 статті 17 та статтею 22
Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових
операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"
( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
за невідповідність суми готівкових коштів на місці
проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в “х” звіті та
непроведення через реєстратор розрахункових операцій операції на
суму 580 грн., а також визнання недійсною першої податкової
вимоги № 1/1479 від 21.10.03року та стягнення з відділу
Державного казначейства 3510 грн., сплачених позивачем у
добровільному порядку на підставі зазначеного податкового
повідомлення-рішення.
Приймаючи рішення та постанову у справі господарські суди першої
та апеляційної інстанції виходили з того, що виявлений під час
перевірки факт невідповідності суми готівкових коштів на місці
проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в поточному
звіті РРО спростовується прибутковим касовим ордером від
06.08.03 року № 181 / а.с.126 т.1/, згідно з яким до каси
позивача внесено 122 грн. готівкових коштів в рахунок погашення
позики за липень 2003 року. Надходження готівки враховано
позивачем у касовій книзі / а.с. 127 т.1/
Судами, при розгляді справи також встановлено, що факт отримання
позивачем коштів в сумі 580 грн. та надання послуг на цю суму
гр. Чмихалову Д.І. по виготовленню грат відповідач не довів,
оскільки ніяких бухгалтерських або інших документів на
підтвердження цього факту перевіряючі в акті не зазначили, а
позивач цей факт заперечує.
За таких обставин Дніпропетровський апеляційний господарський
суд правомірно залишив в силі рішення господарського суду
Дніпропетровської області про визнання недійсним податкового
повідомлення-рішення № 0001322306/0 від 16.09.03року та першої
податкової вимоги № 1/1479 від 21.10.03року, а також повернення
позивачу суми сплаченої штрафної санкції на підставі вказаного
податкового повідомлення-рішення.
Крім того, господарські суди зазначили, що застосовувати до
підприємств, установ, організацій фінансові санкції в порядку і
розмірах, передбачених Законом України "Про застосування
реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,
громадського харчування та послуг" ( 265/95-ВР ) (265/95-ВР)
податкові
органи мають право шляхом винесення податкового повідомлення-
рішення, але без застосування наслідків, передбачених Законом
України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
для
штрафних санкцій, які визначаються податковими зобов’язаннями.
Касаційна інстанція цілком погоджується з таким висновком,
оскільки відповідно до ввідної частини Закону України “Про
порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, цей Закон
( 2181-14 ) (2181-14)
є спеціальним законом з питань оподаткування, який
установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних
осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків
і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та
штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків
контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері
зовнішньоекономічної діяльності.
Саме цим Законом ( 2181-14 ) (2181-14)
і запроваджене поняття податкового
повідомлення як письмового повідомлення контролюючого органу про
обов’язок платника податків сплатити суму визначену контролюючим
органом.
У відповідності з підпунктом 1.5 статті 1 Закону України "Про
порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами
і державними цільовими фондами" ( 2181-14 ) (2181-14)
положення цього
Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
розповсюджується лише на штрафні санкції, які
застосовуються до платника податків у зв'язку з порушенням ним
правил оподаткування, визначених відповідними законами.
Твердження заявника про порушення і неправильне застосування
судами норм матеріального права при прийнятті постанови не
знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в
зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначених судових
рішень колегія суддів не вбачає.
Крім того, касаційна інстанція не приймає до уваги посилання
відповідача на порушення судами процесуальних норм в частині
оцінки доказів, оскільки касаційна інстанція не має права
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про
перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або
додатково перевіряти докази.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11, Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Рішення від 26.10.2004року господарського суду Дніпропетровської
області та постанову від 28.02.2005року Дніпропетровського
апеляційного господарського суду у справі № 38/289(37/141)
господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін,
а касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському
районі міста Дніпропетровська - без задоволення.
Головуючий Н.Волковицька
Судді Г.Мачульський
О.Муравйов