ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.08.2005 Справа N 36/302
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Н. Волковицької –головуючого
Г. Мачульський
О. Муравйов
за участю представників:
Позивача Купістянського М.Г. дов. Від 10.01.05
р.
Відповідачів Охоти О.М. дов. від 10.01.03 р.
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у місті
судовому засіданні Дніпродзержинську.
касаційну скаргу
на постанову від 23.03.2005року Дніпропетровського
апеляційного господарського суду.
у справі № 36/302 господарського суду
Дніпропетровської області.
за позовом Приватного підприємства “Анкер”
до Державної податкової інспекції у місті
Дніпродзержинську.
про визнання недійсним податкового повідомлення –рішення №
0001832301/317895 від 31.08.2004року.
В С Т А Н О В И В:
Приватне підприємство Анкер” звернулось до господарського суду
Дніпропетровської області з позовом про визнання недійсним
податкового повідомлення –рішення № 0001832301/317895 від
31.08.2004року, яким позивачу визначено податкове зобов’язання в
сумі 6400,00грн. штрафних санкції за порушення підпункту17.1.7
пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
у вигляді затримки на 99
календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми
податкового зобов’язання, прийнятого на підставі акта № 103/23-
30740475 про результати комплексної документальної позапланової
перевірки дотримання вимог податкового та валютного
законодавства
Рішенням від 16.12.2004року господарського суду
Дніпропетровської області у задоволені позовних вимог
відмовлено, з огляду на те, що строк сплати податкового
зобов'язання з податку на прибуток за 4 квартал 2001р.
встановлений до 19.02.2002р., а кошти фактично надійшли лише
21.05.2002р., після того, як позивач листом № 2 від 11.05.02 р.
звернувся до ДПІ у м. Дніпродзержинську з вимогою про
перезарахування податку на прибуток в сумі 13200 грн. на код
бюджетної класифікації 11020000.
За апеляційною скаргою Приватного підприємства “Анкер”
Дніпропетровський апеляційний господарський суд постановою від
23.03.2005року рішення господарського суду Дніпропетровської
області скасував, з огляду на те, що пункт 13 Інструкції про
порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами
державної податкової служби, затв. Наказом Державної податкової
адміністрації України 17.03.2001 N110 ( z0268-01 ) (z0268-01)
, зареєстр. в
Міністерстві юстиції України 23.03.2001р. за N268/5459 вимагає,
що факти порушень податкового та іншого законодавства посадова
особа органу державної податкової служби оформляє актом
перевірки, в якому чітко викладається зміст порушення з
обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів та вказуються
конкретні їх пункти і статті.
В даному випадку посадовою особою не дотримано цієї вимоги, а
саме, не визначено на який термін та за яким платіжним
дорученням порушено термін сплати податку, яку норму
законодавства підприємством порушено, тощо. З огляду на
викладене неможливо використати акт перевірки як доказ наявності
правових підстав для застосування штрафних санкцій, а отже
правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-
рішення.
З наданої підприємством декларації про прибуток за 4 квартал
2002р. (порушення за актом перевірки) вбачається, що в 4
кварталі 2002р. приватним підприємством "Анкер" понесені збитки,
отже, податок на прибуток взагалі не підлягав сплаті. Таким
чином, до підприємства застосовані штрафні санкції при
відсутності факту порушення.
ДПІ у місті Дніпродзержинську подала до Вищого господарського
суду України касаційну скаргу на постанову Дніпропетровського
апеляційного господарського суду, в якій просить постанову у
справі скасувати, мотивуючи касаційну скаргу доводами про
порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Згідно з пунктом 3 розділу II Інструкції про безготівкові
розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої
постановою Правління національного банку України від
29.03.2001р. за № 135 ( z0368-01 ) (z0368-01)
та зареєстрованої в
Міністерстві юстиції України 25.04.2001р. за № 368/5559,
відповідальність за правильність заповнення реквізитів
розрахункового документа, у тому числі номерів рахунків, кодів
банків і кодів бюджетної класифікації несе особа, яка оформила
цей документ і подала його до обслуговуючого банку.
Заслухавши доповідь судді - доповідача та присутніх в судовому
засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали
справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи
та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній
справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню
не підлягає з наступних підстав.
Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної
інстанцій та вбачається з матеріалів справи предметом спору у
даній справі є визнання недійсним податкового повідомлення
–рішення № 0001832301/317895 від 31.08.2004року, яким позивачу
визначено податкове зобов’язання в сумі 6400,00грн. штрафних
санкцій за кодом платежу: податок на прибуток, за порушення
підпункту17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України „Про
порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами
та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Зазначеним підпунктом передбачено, що у разі коли платник
податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання
протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий
платник податків зобов’язаний сплатити штраф при затримці, що є
більшою за 90 календарних днів, наступних за останнім днем
граничного строку сплати узгодженої суми податкового
зобов’язання, - у розмірі п’ятдесяти відсотків погашеної суми
податкового боргу.
Судами встановлено, що платіжним дорученням № 173 від 18.01.01
року ПП „Анкер” сплатило податок на прибуток за 4 квартал 2002
року в сумі 13200 грн. на розрахунковий рахунок № 3131036900013
по коду бюджетної класифікації 11020800, про що не заперечує
відповідач.
Приймаючи постанову про задоволення позовних вимог апеляційний
суд виходив з того, що відповідно пункту 5 статті 50 Бюджетного
Кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
податки, збори /обов’язкові платежі/
та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими в
доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний
казначейський рахунок державного бюджету.
При цьому касаційна інстанція зазначає, що рахунки, які
відкриваються в органах Державного казначейства, згідно Порядку
відкриття рахунків у національній валюті в органах Державного
казначейства затвердженого наказом Державного казначейства
України 02.12.2002 N 221 ( z0976-02 ) (z0976-02)
, зареєстрованого в
Міністерстві юстиції України 17.12.2002 р. за N 976/7264
відповідно до порядку їх функціонування та призначення коштів,
поділяються на бюджетні та небюджетні.
Пунктом 2.2 цього Порядку ( z0976-02 ) (z0976-02)
передбачено, що бюджетні
рахунки це рахунки, які відкриваються в органах Державного
казначейства для зарахування надходжень, здійснення операцій
клієнтів з бюджетними коштами та здійснення операцій, пов'язаних
з обслуговуванням зовнішніх і внутрішніх боргових зобов'язань,
загальнодержавних видатків, а також рахунки для обліку операцій
із фінансування бюджетів.
Пунктом 22.4 статті 22 Закону України “Про державний
матеріальний резерв” ( 51/97-ВР ) (51/97-ВР)
( 2346-14 ) (2346-14)
передбачено, що
при використанні розрахункового документа ініціювання переказу
вважається завершеним з моменту прийняття банком платника
розрахункового документа на виконання, в зв’язку з чим
апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку що
позивачем у передбачений законом термін сума податку сплачена до
бюджету.
Твердження заявника про порушення і неправильне застосування
судами норм матеріального права при прийнятті рішення та
постанови не знайшли свого підтвердження та суперечать
матеріалам справи, в зв’язку з чим підстав для зміни чи
скасування зазначеної постанови Дніпропетровського апеляційного
господарського суду не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7,
пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11, Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову від 23.03.2005року Дніпропетровського апеляційного
господарського суду у справі № 36/302 господарського суду
Дніпропетровської області залишити без змін, а касаційну скаргу
Державної податкової інспекції у місті Дніпродзержинську - без
задоволення.
Головуючий Н.Волковицька
Судді Г.Мачульський
О.Муравйов