ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.08.2005 Справа N 9/193
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., –головуючого
Панової І.Ю.,
Бур’янової С.С.
розглянувши матеріали Малого приватного підприємства редакція
касаційної скарги газети “Чернівці-Сіті-Плюс”
на постанову від 12.04.2005р. Львівського апеляційного
на рішення господарського суду
від 01.12.2004р. господарського суду
Чернівецької області
у справі № 9/193 господарського суду Чернівецької
області
за позовом Чернівецького обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів України
До Малого приватного підприємства редакція
газети “Чернівці-Сіті-Плюс”
Про стягнення 3 203,85грн. штрафних санкцій
в судове засідання представники сторін не з’явились
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Чернівецької області від
01.12.2004р. у справі № 9/193 (суддя Чорногуз М.Г.) позов
Чернівецького обласного відділення Фонду соціального захисту
інвалідів до Малого приватного підприємства редакція газети
“Чернівці-Сіті-Плюс” про стягнення 3 203,85 грн. штрафних
санкцій задоволений. Стягнуто з Малого приватного підприємства
редакція газети “Чернівці-Сіті-Плюс” на користь відділення
Чернівецького обласного Фонду соціального захисту інвалідів 3
203,85 грн. штрафних санкцій. Стягнуто з Малого приватного
підприємства редакція газети “Чернівці-Сіті-Плюс” в дохід
державного бюджету України 51грн. державного мита, а на користь
ДП “Судовий інформаційний центр” 118,00грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погодившись з даним рішенням відповідач подав апеляційну
скаргу в якій просив рішення господарського суду Чернівецької
області від 01.12.2004р. у справі № 9/193 скасувати.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
12.04.2005р. (судді: Скуратовський П. Д.; Онишкевич В.В.;Слука
М.Г.) рішення господарського суду Чернівецької області від
01.12.2004р. залишено без змін, а апеляційна скарга Малого
приватного підприємства редакція газети “Чернівці-Сіті-Плюс”
залишена без задоволення.
Не погоджуючись з даною постановою відповідач подав до Вищого
господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить
скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 12.04.2005р. по даній справі, а справу направити на новий
розгляд.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді Панової І.Ю.,
розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального
права дійшла висновку, про наявність правових підстав для
задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Стаття 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності
інвалідів в Україні” ( 875-12 ) (875-12)
встановлює для підприємств
(об'єднань), установ і організацій (далі —підприємства)
нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування
інвалідів.
Частиною першою статті 18 названого Закону ( 875-12 ) (875-12)
передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами
Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту
населення України, місцевими радами, громадськими організаціями
інвалідів (далі —органи працевлаштування інвалідів).
Робоче місце інваліда, згідно з п. 1 Положення про робоче місце
інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (далі
—Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
від 03.05.1995 року, № 314 ( 314-95-п ) (314-95-п)
зі змінами та
доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України
від 10.01.2002 року, № 19, - це окреме робоче місце, або ділянка
виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та
організації, незалежно від форм власності та господарювання, де
створено необхідні умови для праці інваліда.
Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає
встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної
нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за
участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці,
громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом
працевлаштування на ньому інваліда (п. 3). Підприємства
розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів і
включають їх до колективного договору (п. 5).
Таким чином, створеним робочим місцем є те, яке введено в дію
шляхом працевлаштування інваліда. Закон зобов'язує відповідача,
відповідно до 4-х відсоткового нормативу, створити робочі місця
для праці інвалідів, зазначити їх у колективному договорі і
інформувати центри зайнятості, місцеві органи соціального
захисту населення та відділення Фонду соціального захисту
інвалідів, а органи працевлаштування —підібрати робоче місце і
працевлаштувати інваліда.
За ст. 19 Закону ( 875-12 ) (875-12)
керівники підприємств (об'єднань),
установ і організацій, незалежно від форми власності і
господарювання у разі незабезпечення зазначених нормативів
несуть відповідальність у встановленому законом порядку.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, середньооблікова
кількість працівників відповідача за 2003р. склала 26 чоловік.
Отже норматив числа інвалідів, яких необхідно було
працевлаштувати, складає 1 особу. Фактично підприємством не було
створено робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Господарські суди не звернули увагу на те, що обов'язок
відповідача створити робочі місця для інвалідів не
супроводжується його обов'язком їх працевлаштувати і не
з'ясували чи приймались заходи органами працевлаштування,
визначених в ст. 18 Закону ( 875-12 ) (875-12)
, щодо працевлаштування
інвалідів на робочі місця в МПП редакція газети “Чернівці-Сіті-
Плюс” їх чисельність, з чиєї вини направлені інваліди не були
працевлаштовані, або їм було відмовлено у працевлаштуванні на
вакантні посади.
Відповідно до ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд,
керуючись законом, всебічно, повно і об'єктивно розглядає в
судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності.
Згідно з ст. 47 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
судове рішення
приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин
справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції
виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та
повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського
суду. Вищенаведене свідчить про неповноту дослідження
господарським судом апеляційної інстанції обставин справи, що
мають суттєве значення для розгляду справи.
Положеннями ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
передбачено, що
касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові
докази або додатково перевіряти докази.
На підставі наведеного та враховуючи межі перегляду справи в
суді касаційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про
необхідність скасування оскаржуваної постанови та рішення
господарського суду, направлення справи на новий розгляд до суду
першої інстанції.
За таких обставин, Колегія суддів Вищого господарського суду
України дійшла до висновку, що постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 12.04.2005р. та рішення
господарського суду Чернівецької області від 01.12.2004р. у
справі № 9/193 необхідно скасувати, справу передати на новий
розгляд до господарського суду Чернівецької області.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9
- 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
1.Касаційну скаргу Малого приватного підприємства редакція
газети “Чернівці-Сіті-Плюс” на постанову Львівського
апеляційного господарського суду від 12.04.2005р. у справі №
9/193 задовольнити.
2.Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
12.04.2005р. та рішення господарського суду Чернівецької області
від 01.12.2004р. у справі № 9/193 скасувати. Справу передати на
новий розгляд до господарського суду Чернівецької області.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді І.Ю. Панова
С.С. Бур’янова