ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.08.2005 Справа N 22/15-05-1092
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Поляков Б.М., –головуючого
Панової І.Ю.,
Бур’янова С.С.
розглянувши Малого комунального підприємства “Водоканал”
касаційну скаргу
на постанову від 19.04.2005р. Одеського апеляційного
на рішення господарського суду
від 14.03.2005р. господарського суду Одеської
області
у справі № 22/15-05-1092 господарського суду Одеської
області
за позовом Одеського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів
до Малого комунального підприємства “Водоканал”
Про стягнення 7 227,08грн.
в судове засідання представники сторін не з’явились.
В С Т А Н О В И В:
Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів
звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до
Малого комунального підприємства “Водоканал” про стягнення 7
227, 08 грн. штрафних санкцій за недотримання передбаченого
законодавством нормативу робочих місць для забезпечення
працевлаштування інвалідів.
Рішенням господарського суду Одеської області від 14.03.2005 р.
(суддя Торчинська Л.О.) позов задоволений, з Малого комунального
підприємства “Водоканал” на користь Одеського обласного
відділення Фонду соціального захисту інвалідів стягнуто 7 227,08
грн.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
19.04.2005 р. (судді: Лашина В.В.–головуючий, Єрмілова Г.А.,
Воронюк О.Л.) апеляційну скаргу Малого комунального підприємства
“Водоканал” залишено без задоволення, рішення господарського
суду Одеської області від 14.03.2005 р. по справі № 22/15-05-
1092 змінено, стягнуто з Малого комунального підприємства
“Водоканал” на користь Одеського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів 7 227,08 грн. штрафних санкцій.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, МКП “Водоканал”
звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить скасувати постанову Одеського
апеляційного господарського суду від 19.04.2005 р. та рішення
господарського суду Одеської області від 14.03.2005 р.,
провадження у справі припинити.
Касаційна скарга мотивована неправильним застосуванням судами
Положення “Про робоче місце інваліда і про порядок
працевлаштування інвалідів”, затвердженого постановою Кабінету
Міністрів України від 13.05.1995 р. № 314 ( 314-95-п ) (314-95-п)
, ст. 18
Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів”
( 875-12 ) (875-12)
.
Від Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту
інвалідів надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він проти
її доводів заперечує та просить залишити постанову Одеського
апеляційного господарського суду від 19.04.2005 р. та рішення
господарського суду Одеської області від 14.03.2005 р. без змін.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, заслухавши
доповідь суді Панової І.Ю., розглянувши наявні матеріали справи,
обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну
оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування судом апеляційної та першої інстанції
норм процесуального та матеріального права дійшла висновку, про
часткове задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного:
Стаття 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності
інвалідів в Україні” ( 875-12 ) (875-12)
, в редакції чинної на час
сп?рних правовідносин, (далі –Закон ( 875-12 ) (875-12)
) встановлює для
підприємств (об'єднань), установ і організацій (далі
–підприємства) норматив робочих місць для забезпечення
працевлаштування інвалідів.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями,
середньооблікова чисельність працівників на підприємстві
відповідача у 2003 р. складала 48 осіб, відповідно норматив
робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів
становив 2 осіби-інваліда, про що відповідач зазначив у
статистичній звітності (форма № 10ПІ). Однак фактично на
підприємстві відповідача за звітний період працювала тільки одна
особа-інвалід.
Частиною першою статті 18 названого Закону ( 875-12 ) (875-12)
передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами
Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту
населення України, місцевими радами, громадськими організаціями
інвалідів (далі —органи працевлаштування інвалідів).
Робоче місце інваліда, згідно з п. 1 Положення про робоче місце
інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (далі
—Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
від 03.05.1995 року, № 314 ( 314-95-п ) (314-95-п)
зі змінами та
доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України
від 10.01.2002 року, № 19 ( 19-2002-п ) (19-2002-п)
, - це окреме робоче
місце, або ділянка виробничої площі на підприємстві
(об'єднанні), в установі та організації, незалежно від форм
власності та господарювання, де створено необхідні умови для
праці інваліда.
Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає
встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної
нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за
участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці,
громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом
працевлаштування на ньому інваліда (п. 3). Підприємства
розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів і
включають їх до колективного договору (п. 5).
Таким чином, створеним робочим місцем є те, яке введено в дію
шляхом працевлаштування інваліда. Закон ( 875-12 ) (875-12)
зобов'язує
відповідача, відповідно до 4-х відсоткового нормативу, створити
робочі місця для праці інвалідів, зазначити їх у колективному
договорі і інформувати центри зайнятості, місцеві органи
соціального захисту населення та відділення Фонду соціального
захисту інвалідів, а органи працевлаштування —підібрати робоче
місце і працевлаштувати інваліда.
Обов’язок з виявлення інвалідів, які бажають працювати і
спроможні реалізувати свої здібності та можливості на підставі
індивідуальних програм реабілітації покладено на місцеві органи
соціального захисту населення (п. 11 Положення ( 314-95-п ) (314-95-п)
), а
державна служба зайнятості відповідно до п. 12 Положення
( 314-95-п ) (314-95-п)
сприяє працевлаштуванню інвалідів.
Отже, на підприємство не може бути покладена відповідальність за
ненаправлення уповноваженими органами необхідної кількості
інвалідів для працевлаштування або відсутність інвалідів, які
бажають працевлаштуватись.
Господарські суди не з'ясували чи приймались заходи органами
працевлаштування, визначених в ст. 18 Закону ( 875-12 ) (875-12)
, щодо
працевлаштування інвалідів на робочі місця в МКП “Водоканал” їх
чисельність, з чиєї вини направлені інваліди не були
працевлаштовані, або їм було відмовлено у працевлаштуванні на
вакантні посади.
Висновок суду апеляційної інстанції, що з вини відповідача, яка
виникла у зв’язку з невиконанням його обов’язків та неналежним
інформуванням органів працевлаштування інвалідів, відповідні
органи не мали можливості направити інвалідів для
працевлаштування, спростовується матеріалами справи.
Таким чином, судом апеляційної інстанції винесено постанову без
урахування всіх обставин справи, що мають істотне значення для
правильного вирішення спору.
В силу вимог ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд
всебічно, повно і об'єктивно розглядає в судовому процесі всі
обставини справи в їх сукупності.
Враховуючи межі перегляду справи в суді касаційної інстанції,
колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції
та рішення місцевого господарського суду не відповідає
вищезазначеним вимогам, тому підлягає скасуванню, а справа
–направленню на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене та
вирішити спір відповідно до положень чинного законодавства.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9
- 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд
України
П О С Т А Н О В И В:
1.Касаційну скаргу Малого комунального підприємства “Водоканал”
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від
19.04.2005р. та рішення господарського суду Одеської області від
14.03.2005р. у справі № 22/15-05-1092 задовольнити частково.
2.Постанову Одеського апеляційного господарського суду від
19.04.2005р. та рішення господарського суду Одеської області від
14.03.2005р. у справі № 22/15-05-1092 скасувати. Справу передати
на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді І.Ю. Панова
С.С. Бур’янова