ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.08.2005 Справа N 11/3на
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Н. Волковицької –головуючого
Г. Мачульський
О. Муравйов
за участю представників:
Позивача Селіванова Л.В. - директора
Удовенко М.Ф. дов. від 20.07.05 р.
Відповідачів Похилько О.С. дов. від 15.08.05 р.
розглянувши у відкритому Коростенської об’єднаної державної
судовому засіданні касаційну податкової інспекції.
скаргу
на постанову від 12.04.2005року Житомирського
апеляційного господарського суду.
у справі № 11/3 “НА” господарського суду
Житомирської області.
за позовом Товариства з обмеженою
відповідальністю “Крістал 96”
до Коростенської об’єднаної державної
податкової інспекції.
про визнання недійсним податкового повідомлення –рішення №
0000562301/0/1292 від 01.02.2005року.
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Крістал 96” звернулось
з позовом до господарського суду Житомирської області про
визнання недійсним податкового повідомлення –рішення №
0000562301/0/1292 від 01.02.2005року, яким позивачу визначено
завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість
в сумі 179297,00грн., прийнятого на підставі акта № 55/23-
01/25309508 від 30.07.2004року про результати позапланової
перевірки з питання правильності визначення суми податку на
додану вартість, заявленої до відшкодування із бюджету ТОВ
“Крістал 96” за жовтень 2001року (доповнення до акта 18/23-
01/25309508 від 20.02.2002 ) та про зобов’язання Коростенської
ОДПІ оформити облігації внутрішньої державної позики на суму
179297,00грн., згідно вимог постанови Кабінету Міністрів України
№ 2014 від 25.12.2003року “Про випуск облігацій внутрішньої
державної позики для погашення простроченої бюджетної
заборгованості з податку на додану вартість” ( 2014-2003-п ) (2014-2003-п)
.
Перевіркою встановлено, що за жовтень –листопад 2001року
позивачем включено до складу податкового кредиту суми податку на
додану вартість по придбаних корпусах букс у СП ВКФ “Агровест”,
а саме:
в жовтні 2001року на суму 1886396,76грн., в тому числі ПДВ
314399,46грн.
в листопаді 2001року на суму 10180449,28грн., в тому числі ПДВ
169674,88грн.
Згідно довідки про результати позапланової перевірки СП ВКФ
“Агровест” з питання взаємовідносин з позивачем, проведеної
працівниками податкової міліції, продукція реалізована на адресу
позивача СП ВКФ “Агровест” була придбана у ТОВ “Лугаторг”, МПП
“Новинка”, НВ ПП “Укрхімторг”.
В результаті зустрічних перевірок зазначених підприємств
відповідачем встановлено, що ТОВ “Лугаторг” –ліквідовано
рішенням власника від 20.06.2003року, знято з обліку ДПІ
02.07.2003року; МПП “Новинка” –згідно рішення засновника було
знято з податкового обліку 27.06.2003року; НВ ПП “Укрхімторг” не
звітує податковому органу, у зв’язку з цим позивач в порушення
підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок
на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
безпідставно відніс суму
податку на додану вартість в розмірі 179297,00грн. до складу
податкового кредиту, оскільки дану суму неможливо перевірити по
ланцюгу до товаровиробника.
Рішенням від 25.01.2005року господарського суду Житомирської
області позовні вимоги задоволено в повному обсязі, шляхом
визнання недійсним податкового повідомлення –рішення №
0000562301/0/1292 від 01.02.2005року та зобов’язання
Коростенську ОДПІ оформити облігації внутрішньої державної
позики для погашення простроченої бюджетної заборгованості з
податку на додану вартість на суму 179297,00грн.
Мотивуючи рішення суд виходив з того, що сума податку на додану
вартість по взаємовідносинах з СП ВКФ “Агровест”, яку позивач
відповідно до вимог статті 7 Закону України “Про податок на
додану вартість ” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
правомірно включив до складу
податкового кредиту за жовтень 2001року, склала 314400,00грн.,
що підтверджується договором поставки продукції від
07.08.2001року № 2, додатковою угодою № 1 від 10.08.2001року,
прибутковими та податковими накладними, іншими матеріалами
справи.
Крім того, суд зазначив, що згідно пункту 1.9 Закону України
“Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
податкове
повідомлення це письмове повідомлення контролюючого органу про
обов’язок платника податків сплатити суму податкового
зобов’язання, визначену контролюючим органом у випадках
передбачених цим Законом ( 2181-14 ) (2181-14)
, тобто податковим
повідомленням –рішенням може визначатись лише податкове
зобов’язання, а не, зокрема, завищення бюджетного відшкодування
з податку на додану вартість.
За апеляційною скаргою Коростенської об’єднаної державної
податкової інспекції Житомирський апеляційний господарський суд
постановою від 12.04.2005року рішення господарського суду
Житомирської області залишив без змін з тих же підстав.
Коростенська ОДПІ подала до Вищого господарського суду України
касаційну скаргу на постанову Житомирського апеляційного
господарського суду, в якій просить постанову у справі скасувати
та прийняти нове рішення, мотивуючи касаційну скаргу доводами
про неправильне застосування судом норм матеріального права, а
саме: підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про
податок на додану вартість ” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Заслухавши доповідь судді –доповідача та присутніх в судовому
засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали
справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи
та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній
справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню частково з наступних підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна інстанція
рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних
господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням)
та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної
інстанцій та вбачається з матеріалів справи предметом спору у
даній справі є визнання недійсним податкового повідомлення
–рішення № 0000562301/0/1292 від 01.02.2005року, яким позивачу
визначено завищення бюджетного відшкодування з податку на додану
вартість в суму 179297,00грн. за жовтень 2001року, прийнятого на
підставі акта № 55/23-01/25309508 від 30.07.2004року про
результати позапланової перевірки з питання правильності
визначення суми податку на додану вартість, заявленої до
відшкодування із бюджету ТОВ “Крістал 96” за жовтень 2001року
(доповнення до акта 18/23-01/25309508 від 20.02.2002 ) та про
зобов’язання Коростенської ОДПІ оформити облігації внутрішньої
державної позики на суму 179297,00грн., згідно вимог постанови
Кабінету Міністрів України № 2014 від 25.12.2003року “Про випуск
облігацій внутрішньої державної позики для погашення
простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану
вартість” ( 2014-2003-п ) (2014-2003-п)
.
Приймаючи рішення про задоволення позову, господарські суди
виходили з тих підстав, що правильність формування позивачем
податкового кредиту з податку на додану вартість та, відповідно,
право бюджетного відшкодування задекларованої суми податку на
додану вартість підтверджується договором поставки продукції від
07.08.2001року № 2, додатковою угодою № 1 від 10.08.2001року,
прибутковими та податковими накладними іншими матеріалами
справи, які стосуються господарських операцій позивача з
контрагентом –СП ВКФ “Агровест”.
Однак, зазначені висновки господарських судів не є такими, що
ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в
судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись
законом, як це передбачено статтею 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
з огляду на наступне.
В порушення зазначеної норми Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, господарські суди не встановили
всіх обставин справи, з якими закон пов’язує право платника
податку на бюджетне відшкодування, з огляду на наступне.
Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що при вирішенні
даного спору судами не взято до уваги те, що відповідно до
пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану
вартість" ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
бюджетне відшкодування - це сума, яка
підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з
надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом, а
також те, що приписи підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7
вказаного Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
передбачають крім визначених
судом обов'язкових підстав виникнення у платника податку права
на податковий кредит, наявність і такої підстави, як сплата
платником податку у звітному періоді відповідних сум податку.
У той же час, відповідно до підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7
цього Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, суми податку на додану вартість
зараховуються до Державного бюджету України та використовуються
у першу чергу для бюджетного відшкодування податку на додану
вартість згідно з цим Законом ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Тобто законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових
підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану
вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.
Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми, які були
сплачені до бюджету, випливає з самої суті поняття податку, його
основної функції - формування доходів Державного бюджету України
(пункт 19 статті 1, стаття 9 Бюджетного Кодексу України
( 2542-14 ) (2542-14)
), а також з поняття платника податку на додану
вартість, як особи, яка зобов'язана здійснювати утримання та
внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем визначеного
у пункті 1.3 статті 1 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Системний аналіз вказаних норм свідчить, що приписами Закону
“Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
встановлено
прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету
податку на додану вартість та відшкодуванням цього податку. При
цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата
податку, а потім включення відповідних сум до податкового
кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на
додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді
податку.
За змістом вказаного Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
право на відшкодування
виникає лише при фактичному надходженні податку на додану
вартість до Державного бюджету України від платника податку -
продавця, а не з самого факту здійснення відповідної операції та
сплати покупцем податку в ціні товару.
В акті № 55/23-01/25309508 від 30.07.2004року про результати
позапланової перевірки з питання правильності визначення суми
податку на додану вартість, заявленої до відшкодування із
бюджету ТОВ “Крістал 96” за жовтень 2001року (доповнення до акта
18/23-01/25309508 від 20.02.2002) зазначено, що СП ВКФ
“Агровест”, у якого позивач придбав товар, є посередником при
постачанні продукції реалізованої позивачу, а постачальником
цього товару є підприємства ТОВ “Лугаторг”, МПП “Новинка”, НВ ПП
“Укрхімторг”. Чи надходили суми податку на додану вартість по
ланцюгу від постачальників СП ВКФ “Агровест” до кінцевого
споживача ТОВ “Крістал 96” до бюджету не має можливості
перевірити, оскільки в результаті зустрічних перевірок
зазначених підприємств відповідачем встановлено, що ТОВ
“Лугаторг” –ліквідовано рішенням власника від 20.06.2003року,
знято з обліку ДПІ 02.07.2003року, МПП “Новинка” –згідно рішення
заставника було знято з податкового обліку 27.06.2003року, НВ ПП
“Укрхімторг” не звітує податковому органу.
Вказані обставини повною мірою досліджені не були.
При цьому, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що,
вирішуючи даний спір, суди зобов’язані були, насамперед
встановити наявність або відсутність надмірної сплати податку на
додану вартість за звітній період та, надавши належну правову
оцінку доводам відповідача, викладеним в акті перевірки з цього
приводу, вирішити спір у відповідності з викладеними вище
законодавчими приписами.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими
судами першої та апеляційної інстанції при розгляді справи в цій
частині та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не
надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх
сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не
з’ясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для
правильного вирішення господарського спору щодо правомірності чи
навпаки віднесення позивачем спірної сумі податку на додану
вартість до податкового кредиту.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976р. № 11 “Про
судове рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним і
обґрунтованим, тоді коли суд, виконавши всі вимоги
процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини
справи, вирішив справу у відповідності до норм матеріального
права, що підлягають застосуванню до цих правовідносин.
За таких обставин та враховуючи передбачені процесуальним
законом межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не
дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини,
що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним,
вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про
перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або
додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі
підлягають скасуванню, справу слід направити на новий розгляд до
господарського суду Житомирської області.
При новому розгляді справи суду необхідно всебічно та повно
з’ясувати обставини справи в їх сукупності та вирішити спір
відповідно до закону.
Керуючись статтями 43, 111-5, 111-7, пунктом 3 статті 111-9,
статтями 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В
Рішення від 25.01.2005року господарського суду Житомирської
області та постанову від 12.04.2005року Житомирського
апеляційного господарського суду у справі № 11/3 “НА”
господарського суду Житомирської області скасувати, справу
направити до господарського суду Житомирської області на новий
розгляд.
Касаційну скаргу Коростенської об’єднаної державної податкової
інспекції задовольнити частково.
Головуючий Н. Волковицька
Судді Г. Мачульський
О. Муравйов