ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
16.08.2005                                         Справа N 10/67
 
    Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
                             Н. Волковицької –головуючого
                             Г. Мачульський
                             О. Муравйов
за участю представників:
Позивача                     Евценко Р.І. дов. від 20.09.04 р.
Відповідачів                 не з’явився, про час і місце
                             слухання справи повідомлений
                             належним чином
розглянувши у відкритому     Державної податкової інспекції у
судовому засіданні касаційну Жовтневому районі міста Луганська.
скаргу
на постанову                 від 04.04.2005року Луганського
                             апеляційного господарського суду.
у справі                     № 10/67 господарського суду
                             Луганської області.
за позовом                   Товариства з обмеженою
                             відповідальністю “Зерно Плюс”
до                           - Державної податкової інспекції у
                             Жовтневому районі міста Луганська.
                             - Відділення державного казначейства
                             у Жовтневому районі міста Луганська.
 
про   стягнення 577139,00грн.
 
                       В С Т А Н О В И В:
 
Товариство  з обмеженою відповідальністю “Зерно Плюс” звернулось
до   господарського  суду  Луганської  області  з  позовом   про
стягнення 577139,00грн.
 
Заявою від 10.02.2004. № 99 про уточнення позовних вимог позивач
відповідно  до статті 22 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
         зменшив  розмір
позовних  вимог і просив стягнути з Державного бю джету  України
бюджетної  заборгованості  з  податку  на  додану  вартість   по
податковій де кларації за жовтень 2004 року в сумі 4615258 грн.
 
Рішенням   від  24.02.2005року  господарського  суду  Луганської
області  позовні вимоги задоволено частково, шляхом стягнення  з
Державного бю джету України бюджетної заборгованості  з  податку
на  додану  вартість по податковій де кларації за  жовтень  2004
року  в  сумі  4615258 грн. В решті вимог провадження  у  справі
припинено.
 
Рішення  суду  мотивоване доведеністю факту наявності  бюджетної
заборгованості  з  податку  на  додану  вартість  за  наслідками
господарської  діяльності  позивача  у  жовтні  2004року.   Сума
від’ємного  значення  податку  не  відшкодована  у  встановлений
законом    строк,    що    спричинило    виникнення    бюджетної
заборгованості,  право  стягнення  якої  встановлено  підпунктом
7.7.3  пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
        .
 
За   апеляційною  скаргою  Державної  податкової   інспекції   у
Жовтневому   районі   міста  Луганська  Луганський   апеляційний
господарський   суд   постановою  від   04.04.2005року   рішення
господарського суду Луганської області залишив без змін з тих же
підстав.
 
ДПІ  у  Жовтневому  районі  міста  Луганська  подала  до  Вищого
господарського  суду  України  касаційну  скаргу  на   постанову
Луганського  апеляційного господарського суду,  в  якій  просить
постанову  скасувати  та  прийняти  рішення,  яким  відмовити  у
задоволені  позовних вимог, мотивуючи касаційну скаргу  доводами
про   неправильне  застосування  судом  норм  матеріального   та
процесуального права.
 
Скаржник зауважує на тому, що частиною 5 підпункту 7.7.3  пункту
7.3 статті 7 Закону  України  “Про  податок  на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
         встановлено, що платник податків має право в будь-
який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися
в суд з позовом про стягнення коштів з бюджету. Однак ні на день
подання  позовної  заяви, ні на день розгляду справи  сума,  яка
заявлена до відшкодування згідно декларації за жовтень 2004 року
ще  не стала бюджетною заборгованістю, а тому у позивача не  має
підстав на стягнення спірної суми у судовому порядку, а у ДПІ не
настав  обов'язок  відшкодування ПДВ,  тобто  відсутній  предмет
спору.
 
Заслухавши доповідь судді –доповідача та присутнього в  судовому
засіданні  представника позивача, перевіривши  наявні  матеріали
справи  на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи
та  повноти  їх  встановлення в рішенні  та  постанові  у  даній
справі,  колегія  суддів  вважає, що касаційна  скарга  підлягає
задоволенню частково з наступних підстав.
 
Відповідно   до   вимог   статей   108,   111-7   Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , касаційна  інстанція
рішення  місцевих  господарських судів та постанови  апеляційних
господарських судів переглядає за касаційною скаргою  (поданням)
та  на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування   судом  першої  чи  апеляційної   інстанції   норм
матеріального і процесуального права.
 
Як  встановлено  господарськими  судами  першої  та  апеляційної
інстанцій  та вбачається з матеріалів справи предметом  спору  у
даній  справі є відшкодування бюджетної заборгованості з податку
на  додану  вартість  в  сумі  2853267,00грн.  та  відшкодування
бюджетної  заборгованості  по  експортним  операціям  в  розмірі
1761991,00грн. відображеної у деклараціях за жовтень 2004 року.
 
Приймаючи рішення суди виходили з того, що заявлена позивачем до
відшкодування  за  жовтень  2004 року  сума  податку  на  додану
вартість  обґрунтовано на підставі пункту 7.7.1 статті 7  Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
         визначена
як  різниця  між  загальною  сумою  податкових  зобов'язань,  що
виникли  у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт,  послуг)
протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного
періоду з урахуванням особливостей, передбачених статтею 8 цього
Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
        .
 
При  цьому,  касаційна інстанція зазначає, що  підпунктом  7.4.1
статті  7  цього Закону ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
         податковий кредит звітного
періоду  складається  із  сум податків, сплачених  (нарахованих)
платником  податку  у  звітному періоді у зв'язку  з  придбанням
товарів  (робіт,  послуг), вартість яких відноситься  до  складу
валових  витрат  виробництва  (обігу)  та  основних  фондів   чи
нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
 
Відповідно  підпункту 7.7.5 статті 7 Закону ( 168/97-ВР  ) (168/97-ВР)
          суми
податку  на додану вартість зараховуються до Державного  бюджету
України,  а зараховані суми використовуються у першу  чергу  для
бюджетного відшкодування податку на додану вартість згідно з цим
Законом.
 
Тобто,  законодавцем чітко передбачено, що однією з обов'язкових
підстав включення сум до податкового кредиту з податку на додану
вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України.
 
Висновок про те, що відшкодуванню підлягають лише суми які  були
сплачені до бюджету випливає з самої суті поняття податку,  його
основної функції - формування доходів Державного бюджету України
(п.  19 ст. 1, ст. 9 Бюджетного Кодексу України ( 2542-14 ) (2542-14)
        ),  а
також  з  поняття платника податку, як особи, яка згідно  Закону
України   “Про  податок  на  додану  вартість”  ( 168/97-ВР   ) (168/97-ВР)
        
зобов'язана  здійснювати  утримання  та  внесення   до   бюджету
податку, що сплачується покупцем (п. 1.3 ст. 1 Закону).
 
Тобто,  як видно з системного аналізу вищевказаних норм, Законом
України   “Про  податок  на  додану  вартість”  ( 168/97-ВР   ) (168/97-ВР)
        
встановлений  прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням  до
бюджету  податку  на  додану вартість та  відшкодуванням  такого
податку.  При  цьому  зазначені етапи нерозривно  пов'язані  між
собою:  сплата  податку, а потім включення  відповідних  сум  до
податкового   кредиту   з   податку  на   додану   вартість   та
відшкодування податку на додану вартість за рахунок  коштів,  що
були сплачені у вигляді податку.
 
За змістом Закону  України  “Про  податок  на  додану  вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
        , право на відшкодування виникає лише при фактичній
надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту
існування  зобов'язання по сплаті податку на додану  вартість  в
ціні товару.
 
Відсутність  надмірної  сплати податку  на  додану  вартість  за
звітний період не досліджувалась та не спростована судами першої
та апеляційної інстанцій.
 
Частина   1  статті  32  Господарського  процесуального  кодексу
України  ( 1798-12 ) (1798-12)
         встановлює, що доказами у справі є будь-які
фактичні  дані, на підставі яких господарський суд у визначеному
законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на
яких  ґрунтуються  вимоги і заперечення  сторін,  а  також  інші
обставини,   які   мають  значення  для  правильного   вирішення
господарського спору.
 
Таким  чином,  з матеріалів справи вбачається, що господарськими
судами  першої та апеляційної інстанції при розгляді  справи  та
прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної
правової  оцінки  всім  доказам у справі в  їх  сукупності,  що,
враховуючи  суть  спору, свідчить про не з’ясування  судом  всіх
обставин,  які мають суттєве значення для правильного  вирішення
господарського   спору.   Відповідно   до   роз’яснень   Пленуму
Верховного  суду  України, викладених у пункті 1  Постанови  від
29.12.1976 № 11 “Про судове рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
        , рішення  є
законним  тоді,  коли  суд, виконавши всі вимоги  процесуального
законодавства  і  всебічно  перевіривши  всі  обставини  справи,
вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що
підлягають застосуванню до даних правовідносин.
 
Неповне з’ясування всіх обставин справи, які мають значення  для
справи,  дає підстави для скасування ухвалених у справі  судових
рішень та передачі справи на новий розгляд.
 
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду
справи  в  касаційній інстанції не дають їй права  встановлювати
або   вважати  доведеними  обставини,  що  не  були  встановлені
попередніми  судовими інстанціями чи відхилені ними,  вирішувати
питання  про  достовірність того чи іншого доказу, про  перевагу
одних  доказів  над  іншими, збирати нові докази  або  додатково
перевіряти  докази,  рішення та постанова  у  справі  підлягають
скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського
суду   першої   інстанції.  Під  час  нового   розгляду   справи
господарському  суду необхідно врахувати викладене,  всебічно  і
повно  з’ясувати  і  перевірити всі фактичні  обставини  справи,
об’єктивно  оцінити докази, що мають юридичне  значення  для  її
розгляду  і  вирішення  спору  по  суті,  і  в  залежності   від
встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що
підлягають  застосуванню до спірних правовідносин,  та  прийняти
обґрунтоване і законне судове рішення.
 
Керуючись статтями 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями  111-
10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України
 
                      П О С Т А Н О В И В :
 
Рішення   від  24.02.2005року  господарського  суду   Луганської
області та постанову від 04.04.2005року Луганського апеляційного
господарського  суду  у  справі  №  10/67  господарського   суду
Луганської області скасувати.
 
Справу  направити  на  новий  розгляд  до  господарського   суду
Луганської області
 
Касаційну  скаргу  Державної податкової інспекції  у  Жовтневому
районі міста Луганська задовольнити частково.
 
Головуючий    Н. Волковицька
 
Судді         Г. Мачульський
 
              О. Муравйов