ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16.08.2005 Справа N 2/5а
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Н. Волковицької –головуючого
Г. Мачульського
О. Муравйова
за участю представників:
Позивача Лемехової Т.І. дов. від 12.08.05 р.
Фєтісової Н.І. дов. від 12.08.05 р.
Відповідачів не з’явився, про час і місце
слухання справи повідомлений
належним чином
розглянувши у відкритому Державної податкової інспекції у
судовому засіданні касаційну місті Дружківка.
скаргу
на постанову від 31.03.2005року Донецького
апеляційного господарського суду.
у справі № 2/5а господарського суду Донецької
області.
за позовом Українсько –Російського відкритого
акціонерного товариства
“Дружківський завод газової
апаратури.”
до Державної податкової інспекції у
місті Дружківка.
третя особа Донбаська регіональна митниця
про визнання недійсним податкового повідомлення –рішення №
0003322340/0 від 25.11.2003року.
В С Т А Н О В И В:
Українсько –Російське відкрите акціонерне товариство
“Дружківський завод газової апаратури” звернулось до
господарського суду Донецької області з позовом про визнання
недійсним податкового повідомлення –рішення № 0003322340/0 від
25.11.2003року, яким позивачу донараховано податок на додану
вартість в сумі 9701,33грн. та застосовано штрафну санкцію в
сумі 4723,29грн., на підставі акта від 21.11.2003року №
108/23/00153488 перевірки про результати дотримання вимог
податкового та валютного законодавства Українсько –Російського
відкритого акціонерного товариства “Дружківський завод газової
апаратури”.
Зазначеним актом встановлено, що підприємством в листопаді 2002
року була відвантажена продукція (балони газові) і відображена в
книзі продажу товарів (робіт, послуг) та декларації з податку на
додану вартість в рядку 2.1 “Експортні операції”, що
оподатковуються за ставкою 0% у сумі 48506,54грн. Листом № 11-
24/9120 від 13.10.2003року Державної митної служби України
Донбаської регіональної митниці було повідомлено, що вантаж по
вищевказаній ВМД був затриманий та згідно центральної бази даних
ДМСУ митну територію України не перетинав, тобто експортна
операція не відбулася і підприємство не має права на
застосування нульової ставки, а відтак порушено вимоги підпункту
6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України “Про податок на додану
вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
в результаті чого сума заниження податку
на додану вартість за листопад 2002року складає –9701,33грн., в
зв’язку з чим до позивача застосована відповідальність,
передбачена підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону
України “Про порядок погашення зобов’язання платників податків
перед бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
.
Рішенням від 02.03.2004року господарського суду Донецької
області позов задоволено повністю, шляхом визнання недійсним
податкового повідомлення –рішення № 0003322340/0 від
25.11.2003року.
Донецький апеляційний господарський суд за апеляційною скаргою
Державної податкової інспекції у місті Дружківка переглянувши
рішення господарського суду Донецької області постановою від
08.06.2004року залишив його без змін з тих же підстав.
Постановою від 26.10.2004року Вищого господарського суду України
рішення та постанову скасовано. Справу направлено до
господарського суду Донецької області на новий розгляд, з огляду
на те, що для розгляду цього спору по суті, необхідно було
встановити факт вивезення товару за межі митної території
України.
При новому розгляді рішенням від 09.02.2005року господарського
суду Донецької області позов задоволено повністю, шляхом
визнання недійсним податкового повідомлення –рішення №
0003322340/0 від 25.11.2003року.
В оскарженому рішенні місцевий господарський суд, враховуючи
норми підпункту 6.2.1 статті 6 Закону України «Про податок на
додану вартість» ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, пункту 2, п. 12, п. 23 ст. 1,
статті 72, 86, 90 Митного кодексу України ( 92-15 ) (92-15)
дійшов
висновку, що вантажно-митна декларація № 70002/2/2035-87 від
19.11.02р., яка була наявна у позивача на момент формування
даних декларацій з ПДВ за листопад 2002р. є документом, що
засвідчує факти, які мали юридичне значення, в тому числі і для
спірних правовідносин, пов’язаних з оподаткуванням. При цьому,
судом враховано, що вантажно-митна декларація була належно
оформленою, не була анульованою і на час розгляду справи також є
чинною. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що в
момент формування даних декларацій з ПДВ за листопад 2002р. у
позивача були як правові так і документальні підстави для
включення зазначеної операції до даних рядку 2.1 «експортні
операції», що оподатковуються за нульовою ставкою, тому
заниження податкового зобов’язання з податку на додану вартість
позивач у даному звітному періоді не допустив.
Крім того, господарським судом в рішенні встановлено, що із
наявних у матеріалах справи документів вбачається, що вантаж,
задекларований у ВМД № 70002/2/203587 від 19.11.02р. був
вилучений працівниками податкового органу та Управляння служби
безпеки України без відома позивача і в подальшому реалізований
за межі митної території України за іншими підставами, тому у
позивача наявні підстави для анулювання ВМД в установленому
порядку шляхом звернення до митного органу з відповідною заявою
з подальшим внесенням змін до податкового обліку у відповідному
податковому періоді з донарахуванням ПДВ за ставкою 20%.
За апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у місті
Дружківка Донецький апеляційний господарський суд постановою від
31.03.2005року рішення господарського суду Донецької області
залишив без змін.
ДПІ у місті Дружківка до Вищого господарського суду України
касаційну скаргу на постанову Донецького апеляційного
господарського суду, в який просить рішення та постанову
скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволені позову
відмовити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення
господарськими судами норм матеріального права, а саме підпункту
3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 6.1; підпункту 6.2.1 пункту
6.2 статті 6 Закону України “Про податок на додану вартість”
( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Скаржник зазначає, що в судовому засіданні було встановлено
відсутність факту перетину вантажу митного кордону України. Це
підтверджується даними, наданими Донбаською регіональною
митницею від 13.10.2003року та від 04.12.2003року, згідно яких
вантаж по ВМД № 70002/2/203587 від 19.11.02р. за межи митної
території України не вивозився, а відмітка про фактичне
вивезення вантажу на 5 аркуші вказаної ВМД вважається недійсною.
Даний факт також підтверджується повідомленням Управління СБУ в
Вінницькій області від 04.06.2004року № сл/1594нт. Вантаж,
задекларований позивачем у вказаній ВМД, був вивезений іншою
фізичною особою та з інших підстав. Тобто, експортна операція з
продажу позивачем газових балонів компанії Ірландії по договору
№ 47 від 15.05.2002року не відбулась.
Заслухавши доповідь судді –доповідача та присутніх в судовому
засіданні представників позивача, перевіривши наявні матеріали
справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи
та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній
справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог статей 108, 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, касаційна інстанція
рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного
господарського суду переглядає за касаційною скаргою (поданням)
та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм
матеріального і процесуального права.
Відповідно до статті 2 Митного кодексу України ( 92-15 ) (92-15)
, під
вивезенням товарів і транспортних засобів за межі митної
території України розуміється сукупність дій, пов'язаних із
переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон
України у відповідному напрямку.
Відповідно до пункту 23 статті 1 Митного кодексу України
( 92-15 ) (92-15)
, переміщення товарів через митний кордон України у
вантажних відправленнях - переміщення товарів через митний
кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а
також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну
територію України, вивезенням товарів за межі митної території
України або переміщенням їх митною територією України транзитом.
При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних
відправленнях оформляється вантажна митна декларація;
Відповідно до вимог підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
, об'єктом
оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та
послуг, місце надання яких знаходиться на митній території
України, в тому числі операції з передачі права власності на
об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення
заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта
фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю);
Відповідно до вимог підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону
України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
податок
за нульовою ставкою обчислюється щодо операцій з продажу
товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за
межі митної території України.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та
вбачається з матеріалів справи предметом спору у даній справі є
позовні вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-
рішення № 0003322340/0 від 25.11.2003року, яким позивачу
донараховано податок на додану вартість в сумі 9701,33грн. та
застосовано штрафну санкцію в сумі 4723,29грн.
Приводом для донарахування, як зазначено в акті перевірки та
доведено судами, став факт не перетину кордону України товаром,
відвантаженим позивачем на адресу покупця по договору № 47 від
15.05.02 р. на суму 448506,64 грн. / митна вартість 51491,66
грн./ на підставі вантажно-митної декларації № 70002/2/203587, в
зв’язку з цим до операції, зазначеній у цій декларації
застосована 20% ставка податку на додану вартість.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та
вбачається з матеріалів справи між позивачем (продавець) та
Ірландською фірмою “Beckwood internаtional LTD” (покупець) був
укладений договір купівлі –продажу № 47 від 15.05.2002року,
згідно якого продавець зобов’язується виготовити та
відвантажити, а покупець (нерезидент) прийняти та оплатити
балони сталеві в кількості 10000штук.
На виконання умов договору по вантажно –митній декларації №
70002/2/203587 від 19.11.2002року позивач відвантажив сталеві
газові балони вартістю 48506,64грн., які були попередньо
оплачені покупцем. Згідно графи 50 ВМД товар був отриманий
довірителем покупця Петровим Петрь Колев.
Вантаж був прийнятий довірителем Петровим Петрь Колев (Болгарія)
для доставки задекларованого товару в митницю призначення. На
зворотній сторінці 5 екземпляру ВМД наявна відмітка відділу
контролю за доставкою вантажів Донбаської регіональної митниці
про те, що задекларовані в даній ВМД товари вивезені за межі
митної території України 19.11.2002року в повному обсязі, а
також печатка і підпис начальника відділу Денисова В.О.
Також судами було встановлено, що листом № 11-24/9120 від
13.10.2003року Донбаська регіональна митниця повідомила ДПА в
Донецькій області про те, що 21.12.2002року на автошляху Вінниця
–Хмельницькму співробітниками ДПІ у місті Вінниця спільно з
співробітниками УДАІ УМВС України у Вінницькій області був
затриманий вантаж (балони сталеві для зрідженого газу у
кількості 13000штук), відправник Українсько –Російське відкрите
акціонерне товариство “Дружківський завод газової апаратури” по
ВМД № 70002/2/203587 від 19.11.2002року і що згідно центральної
бази даних ДМСУ вказаний вантаж митну територію України не
перетинав.
04.12.2003року Донбаська регіональна митниця звернулась з листом
(вих. № 11-24/11109) до ДПІ у місті Дружківка, в якому просила
вважати відмітку щодо фактичного вивезення вантажу на 5 –му
примірнику ВМД№ 70002/2/203587 від 19.11.2002року недійсною і що
дана ВМД не є підставою для використання нульової ставки ПДВ при
здійсненні експортних операцій.
Крім того, при новому розгляді господарськими судами
встановлено, що позивач передав вантаж, який задекларований у
ВМД № 70002/2/203587 від 19.11.2002р, перевізнику нерезидента -
Петрову Петьр Колев, Болгарія, який діяв за довіреністю
нерезидента (том 1 арк.справи 59), що свідчить про вибуття
вантажу з власності позивача та не повернення його позивачу. Як
вбачається з листа СВ УСБУ у Вінницької обл. № 53/6/56нт від
11.01.05р., (том 2, арк. справи 40) та матеріалів справи,
реалізація газових балонів здійснена приватним підприємством
„Посредсервіс-2", який на підставі договору комісії від
19.10.2004р, укладеного з управлінням УСБ України у Вінницькій
області (том 2, арк. справи 4), за контрактом № 1 від
04.11.2004р. з Мехмед Раіф Акіф, жителем Болгарії, на продаж
газових балонів (том 2, арк. справи 6).
За повідомленням Вадул - Сіретської митниці товар - балони
газові в кількості 1300 штук - прослідував через митний пост
„Порубне" Вакул - Сіретської митниці 06.11.2004р в Болгарію по
книжці МДП № ХН № 44286033 транспортним засобом № Х3244АС/ХІ808
ЕЕ" (том 2, арк. справи 23). Згідно наданих копій документів
(митної декларації від 06.11.2004р, довідки - сертифікату №
102524 від 04.11.2004р, міжнародної товарної накладної від
06.11.2004р, рахунку - фактуру № 51 від 04.11.2004р) вивезення
за межі території здійснено Мехмедом Раіф Акіф (том 2, арк.
справи 24,25,26,27-29), а кошти перераховані на депозитний
рахунок УСБ України.
Отже для вирішення даного спору по суті судам необхідно було
встановити яким чином стосується вивезення 1300 штук газових
балонів, яке здійснене 06.11.04 року правовідносин, які виникли
між позивачем (продавець) та Ірландською фірмою “Beckwood
internаtional LTD” (покупець) на підставі договору купівлі
–продажу № 47 від 15.05.2002року, та чи може вважатись факт
вивезення балонів, здійснений 06.11.04 року доказом вивезення
позивачем товарів за межі митної території України у розумінні
пункту 23 статті 1, статті 2 Митного кодексу України ( 92-15 ) (92-15)
та підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України “Про
податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи
в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того
чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та
постанова у справі підлягають скасуванню, а справа в цій частині
–направленню на новий розгляд до господарського суду Донецької
області.
При новому розгляді справи суду необхідно всебічно та повно
з’ясувати обставини справи в їх сукупності та вирішити спір
відповідно до закону.
Керуючись статтями 43, 111-7, пунктом 3 статті 111-9, статтями
111-10, 111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Рішення від 09.02.2005року господарського суду Донецької області
та постанову від 31.03.2005року Донецького апеляційного
господарського суду у справі № 2/5а господарського суду
Донецької області скасувати, справу направити до господарського
суду Донецької області на новий розгляд.
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті
Дружківка задовольнити частково.
Головуючий Н.Волковицька
Судді Г.Мачульський
О.Муравйов