ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.08.2005 Справа N 280/7-04
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Першикова Є.В.
суддів Савенко Г.В., Ходаківської І.П.
розглянувши касаційне подання Прокуратури Київської області
на рішення від 20.12.04
господарського суду Київської області
у справі № 280/7-04
за позовом Чорнобильського міжрайонного природоохоронного
прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету
Міністрів України
до Української міської ради
3-ті особи Обухівський районний відділ земельних ресурсів,
Київське державне лісогосподарське обґєднання «Київліс»,
Верховна Рада України
про визнання недійсним рішення
за участю представників сторін:
Генеральної прокуратури України: Мірошниченко В.С.
позивача: Воронов-Лапицький М.А. (дов. від 14.04.05 № 29-50/716)
відповідача: Лисенко О.П. (дов. від 03.08.05 № 1123)
3-ої особи: Верховної ради України Чичков К.К. (дов. від
10.06.05 № 117)
В зв’язку з поверненням з відпустки судді Першикова Є.В. справа
слухається колегією суддів Вищого господарського суду України у
постійному складі: головуючий –Першиков Є.В., судді Савенко
Г.В., Ходаківська І.П. , утвореною розпорядженням заступника
Голови Вищого господарського суду України від 09.04.04.
За згодою сторін відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
судовому засіданні від 11.08.05 були оголошені лише вступна та
резолютивна частини постанови колегії суддів Вищого
господарського суду України.
Рішенням господарського суду Київської області (суддя Бабенко
К.А.) від 20.12.04 в позові відмовлено з посиланням на
необгрунтованість позовних вимог.
Прокуратура Київської області звернулась до Вищого
господарського суду України із касаційним поданням на рішення
господарського суду Київської області, вважаючи, що дане рішення
прийняте внаслідок неправильного застосування норм матеріального
права, а тому просить його скасувати, справу направити на новий
розгляд.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши
касаційне подання Прокуратури Київської області на рішення
господарського суду Київської області та перевіривши наявні
матеріали справи на предмет правильності їх оцінки судом, а
також правильність застосування норм матеріального і
процесуального права відзначає наступне:
Господарським судом при розгляді справи було встановлено, що
24.10.2002 Рішенням Київської обласної ради двадцять четвертого
скликання № 047-04-XXIV, встановлено межі села Плюти
Обухівського району загальною площею 394 га, у тому числі: 10 га
земель водного фонду, 88 га земель лісового фонду, 96 га земель
житлової та громадської забудови, 96 га сінокосів, 104 га земель
садівничих товариств.
На підставі зазначеного Рішення № 047-XXIV від 24.10.2002р.
відповідач звернувся з листом № 1079 від 26.11.2002 до
Київського державного лісогосподарського об'єднання „Київліс"
(далі - КДЛО „Київліс"), в постійному користуванні якого
знаходились 88 га земель лісового фонду і входили до складу
держлісфонду Козинського лісництва, про надання згоди на
вилучення з його користування земельних ділянок загальною площею
65,2 га. КДЛО „Київліс" своїм листом № 01-596 від 27.11.2002
повідомив відповідача, що не заперечує проти вилучення їх зі
складу держлісфонду Козинського лісництва.
На підставі наведеного вище, Українською міською радою,
28.11.2002 прийнято Рішення, яким припинено користування
земельними ділянками загальною площею 65,2 га Київського
державного лісогосподарського об'єднання „Київліс", що входили
до держлісфонду Козинського лісництва та переведено їх до земель
запасу Української міської ради.
Відповідно до п. а) частини першої ст. 141 Земельного кодексу
України № 2768-111 від 25.10.2001р. ( 2768-14 ) (2768-14)
(далі —ЗК
України ( 2768-14 ) (2768-14)
), підставою припинення права користування
земельною ділянкою є добровільна відмова від нього. А частиною
третьою ст. 142 цього кодексу ( 2768-14 ) (2768-14)
передбачено, що
припинення права постійного користування земельною ділянкою у
разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його
заявою до власника земельної ділянки. Тобто, дана норма закону
визначає добровільну відмову від користування земельною
ділянкою, а не її примусове вилучення.
Згідно частини другої ст. 19 ЗК України ( 2768-14 ) (2768-14)
земельні
ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або
користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у
запасі.
Як встановлено господарським судом першої інстанції, 26.11.2002
Рішенням Української міської ради Обухівського району Київської
області № IX-9/XXIV, затверджено проект відведення з детальною
розбивкою земельної ділянки площею 50 га (в тому числі лісів -
50 га), що раніше була визначена у складі земель лісового фонду
в с. Плюти, та надано дозвіл і згоду на передачу земельних
ділянок у власність для розміщення житлової забудови у межах
зазначеної вище земельної ділянки.
Що стосується посилання касатора на те, що Кабінет Міністрів
України вилучає земельні ділянки державної власності, а саме
ліси першої групи площею понад 10 га, які перебувають у
постійному користуванні, господарський суд обгрунтовано зазначив
наступне.
Відповідно до частини дев'ятої ст. 149 ЗК України ( 2768-14 ) (2768-14)
Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної
власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю,
багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси
першої групи площею понад 10 гектарів. Проте, зазначена вище
норма не може бути застосована в даному випадку, оскільки право
постійного користування КДЛО „Київліс" земельними ділянками
площею 62,5 га за його добровільною згодою припинено Рішенням
Української міської ради від 28.11.2002 та згідно п. 2 цього ж
Рішення, зазначені вище земельні ділянки визнані такими, що
перебувають у комунальній власності територіальної громади міста
Українки та села Плюти.
Відповідно до п. 12 Перехідних положень ЗК України ( 2768-14 ) (2768-14)
до розмежування земель державної і комунальної власності
повноваження щодо розпорядження землями в межах населених
пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють
відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених
пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Враховуючи викладене, господарський суд правомірно дійшов до
висновку про те, що оскаржуване Рішення Української міської ради
від 26.12.2002 № IX-9/XXIV „Про затвердження проекту відведення
земельної ділянки площею 50 га в с. Плюти під розміщення
житлового масиву „Лісовий" для будівництва та обслуговування
житлових будинків, господарських будівель і споруд" було
прийнято відповідно до чинного законодавства України.
Згідно імперативних вимог ст.ст. 111-5, 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція
на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє
рішення місцевого господарського суду чи постанову апеляційного
господарського суду виключно на предмет правильності
застосування згаданими господарськими судами норм матеріального
і процесуального права, тобто, в межах юридичної оцінки
фактичних обставин справи.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення
господарського суду відповідає нормам чинного законодавства і
має бути залишено без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
Вищого Господарського суду України,
ПОСТАНОВИЛА
Касаційне подання Прокуратури Київської області залишити без
задоволення.
Рішення господарського суду Київської області від 20.12.04 у
справі № 280/7-04 залишити без змін.
Головуючий Є.Першиков
Судді : Г.Савенко
І.Ходаківська