ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.08.2005 Справа N 27/34-40/486-14/130
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого: Першикова Є.В.,
суддів: Савенко Г.В.,
Ходаківської І.П. ,
на підставі ухвали від 22.07.05 заступника Голови Вищого
господарського суду України Демченка С.Ф. розглянула
касаційну Державного комітету природних ресурсів України
скаргу (далі Комітет)
та закритого акціонерного товариства “Видобувна
касаційну компанія “Укрнафтобуріння” (далі Товариство),
скаргу
на постанову Київського апеляційного господарського суду
від 07.07.05
у справі № 27/34-40/486-14/130
господарського міста Києва
суду
за позовом дочірнього підприємства Національної акціонерної
компанії “Надра України “Полтавнафтогазгеологія”
(далі Підприємство)
до Комітету,
Міністерства охорони навколишнього природного
середовища України (далі Міністерство),
треті особи на товариство з обмеженою відповідальністю
стороні “Сахалінське” (далі ТОВ “Сахалінське”),
позивача: науково-виробниче підприємство передових
технологій “ЗОНД” (далі НВППТ “Зонд”),
відкрите акціонерне товариство “Укрнафта” (далі
ВАТ “Укрнафта”),
товариство з обмеженою відповідальністю “Сиріус-
1” (далі ТОВ “Сиріус-1”),
товариство з обмеженою відповідальністю “Парі”
(далі ТОВ “Парі”),
закрите акціонерне товариство “Девон” (далі ЗАТ
“Девон”),
Національна акціонерна компанія “Надра України”
(далі НАК “Надра України”),
третя особа на Товариство,
стороні
відповідача:
Про визнання недійсними актів
В засіданні взяли участь представники
- позивача: Ракітін С.П. (за дов. б/н від 04.04.05);
Горжій І.Г. (генеральний директор, посвідчення №
34-Д);
- відповідача: Комітету:
Карнаух Л.А. (за дов. № 13/1-01-3112 від
21.07.05);
Міністерства:
Коробова О.В. (за дов. № 7069/01-9 від 29.07.05);
- третіх осіб: ВАТ “Укрнафта”:
Кармазін О.А. (за дов. № юр-1-1/д від 04.01.05);
НАК “Надра України”:
Нікін О.І. (за дов. № 01-955/2-07 від 25.07.05);
Ковтунець О.М. (за дов. № 01-876/2-07/2 від
12.07.05);
Товариства:
Резниченко А.В. (за дов. б/н від 18.07.05);
ЗАТ “Девон”:
Чижик В.М. (за дов. № 10 від 20.07.05);
Хотинська О.З. (за дов. № 11 від 21.07.05);
ТОВ “Сахалінське”:
Крижановський М.В. (за дов. № 201 від 24.05.05);
ТОВ “Сиріус-1”:
Юрченко Д.В. (за дов. б/н б/д).
Відводів складу колегії суддів не заявлено.
До початку розгляду справи по суті від Київської державної
регіональної телерадіокомпанії, “П’ятого каналу” телебачення
України та Першого Національного телеканала –“УТ-1” надійшли
клопотання про здійснення відеозйомки під час судового засідання
даної справи, які колегією суддів Вищого господарського суду
України були задоволені, знімальні групи відповідних телеканалів
допущені бути присутніми у судовому засіданні.
До початку розгляду справи по суті у судовому засіданні
Товариством заявлено клопотання про зобов’язання сторін та
третіх осіб надати суду відповідні документи, що підтверджують
повноваження їх представників. Клопотання було аргументовано
тривалим розглядом даної справи та виникненням сумнівів щодо
дійсності довіреностей відповідних осіб.
У зв’язку з зазначеними обставинами до початку розгляду справи
по суті було обговорено питання щодо участі повноважних
представників сторін у судовому засіданні.
З метою обговорення даного клопотання у судовому засіданні
оголошувалася перерва. Після перерви колегія суддів Вищого
господарського суду України оголосила про відмову у задоволенні
клопотання Товариства з метою запобігання затягуванню розгляду
справи по суті та у зв’язку з відсутністю доказів щодо
відкликання довіреностей представників сторін та доказів щодо
ліквідації Комітету. Колегія суддів Вищого господарського суду
України наголосила, що питання підтвердження повноважень
представників сторін визначається на підставі наявних доручень,
які визначають право представників учасників судового процесу,
як це визначено процесуальним законодавством.
Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України
врахувала, що ч. 2 ст. 8 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
гарантовано звернення осіб до суду для захисту прав. Також,
взято до уваги, що відповідно до ст. 1 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
встановлено право
звернення визначеного кола суб’єктів до господарського суду за
захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних
законом інтересів. Відповідно до ст. 42 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
правосуддя у
господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх
учасників судового процесу перед законом і судом, а ст. 43
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
визначає, що судочинство у господарських судах здійснюється на
засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у
справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду
доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам,
які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення
фактичних обставин справи і правильного застосування
законодавства.
З урахуванням наведеного, колегією суддів Вищого господарського
суду України при перевірці повноважень сторін, була врахована
позиція як місцевого, так і апеляційного господарських судів при
розгляді справи, а також відсутність належних доказів щодо
неможливості представлення інтересів саме присутніми
представниками учасників судового процесу, діючих на підставі
відповідних довіреностей. Колегія суддів Вищого господарського
суду України враховує, що відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
судові рішення ухвалюються судами іменем
України і є обов'язковими до виконання на всій території
України.
У задоволенні заяв Комітету та Товариства про вжиття заходів
забезпечення позову колегія суддів Вищого господарського суду
України відмовила у зв’язку з ненаданням скаржниками достатньої
мотивації поставленого питання.
У задоволенні заяви Міністерства № 6515/13-9 від 15.07.05 про
відкликання касаційної скарги Комітету з тих обставин, що Голова
ліквідаційної комісії, в.о. Голови Комітету Макаренко І.Д.
перевищив свої повноваження, діяв не в інтересах держави та не
мав права на підписання касаційної скарги, колегією суддів
Вищого господарського суду України відмовлено, оскільки
Міністерством не надано доказів завершення ліквідаційної
процедури щодо Комітету. Крім того, колегія суддів вважає, що
такі дії можуть спричинити порушення прав та охоронюваних
законом інтересів суб’єктів господарювання.
У задоволенні клопотання Підприємства про повернення касаційної
скарги Товариства без розгляду та припинення провадження у
справі, у зв’язку з тим, що Товариство було залучено до участі у
розгляді справи, однак не є стороною у справі, а тому не має
права на подання касаційної скарги, колегією суддів Вищого
господарського суду України відмовлено, оскільки за змістом
положень ст. 107 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
право на звернення з касаційною скаргою мають особи,
щодо яких суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх
прав та обов’язків.
За згодою сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, у
судовому засіданні 11.08.05 було оголошено вступну та
резолютивну частини постанови Вищого господарського суду
України.
Рішенням від 25.04.05 господарського суду міста Києва (суддя
Смірнова Л.Г.) у задоволенні позовних вимог Підприємства про
визнання недійсним наказу Комітету від 01.09.04 № 132 в частині
анулювання спеціального дозволу Підприємству № 1931 від 14.05.02
на геологічне вивчення та дослідно-промислову розробку
Сахалінського родовища (Харківська область), відмовлено. Рішення
мотивоване тим, що Підприємство порушило особливі умови
спеціального дозволу щодо виконання обсягів та термінів,
передбачених Програмою геологічного вивчення та дослідно-
промислової експлуатації родовища.
Місцевим судом також відмовлено Підприємству у задоволенні
додаткової вимоги про визнання недійсним наступного рішення
Комітету від 19.11.04 про видачу аналогічного спеціального
дозволу (ліцензії) № 2714 від 29.12.04 по Сахалінському родовищу
іншому підприємству –Товариству. Рішення в цій частині
мотивоване тим, що права Підприємства на дату постановлення
цього рішення не були порушені, бо Підприємство з анулюванням
спеціального дозволу втратило своє право на користування
надрами. Поряд з цим суд не вважає вказане рішення Комітету
актом, у розумінні ст. 12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Постановою від 07.07.05 Київського апеляційного господарського
суду (колегія суддів у складі: головуючого Зеленіна В.О., суддів
Моторного О.А., Кошіль В.В.) апеляційні скарги Підприємства, ТОВ
“Сахалінське” та ЗАТ “Девон” задоволено.
Рішення від 25.04.05 господарського суду міста Києва скасовано.
Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги Підприємства
задоволено частково.
Визнано недійсним наказ Комітету № 132 від 01.09.04 в частині
анулювання спеціального дозволу Підприємству № 1931 від 14.05.02
на геологічне вивчення та дослідно-промислову розробку
Сахалінського родовища (Харківська область).
Позовні вимоги Підприємства в частині визнання недійсним рішення
Комітету від 19.11.04 про видачу спеціального дозволу (ліцензії)
№ 2714 від 29.12.04 по Сахалінському родовищу іншому
підприємству –Товариству, залишено без розгляду.
З Комітету на користь Підприємства стягнуто 85 грн. та 42,50
грн. державного мита, 118 грн. витрат по сплаті інформаційно-
технічного забезпечення судового процесу.
З Комітету на користь ТОВ “Сахалінське” та ЗАТ “Девон” стягнуто
по 42,50 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.
Не погоджуючись з постановою апеляційної інстанції Комітет та
Товариство звернулися до Вищого господарського суду України з
касаційними скаргами в яких просять постанову від 07.07.05
скасувати та залишити в силі рішення від 25.04.05.
Свої вимоги скаржники обґрунтовують тим, що при винесенні
оскарженої постанови судом апеляційної інстанції внаслідок
невірної юридичної оцінки обставин справи було неправильно
застосовано норми матеріального права, а саме: положення ст.ст.
1, 11, 20, 27, 28 Закону України “Про нафту і газ” ( 2665-14 ) (2665-14)
.
Зокрема, скаржники вказують на невірні висновки апеляційного
суду щодо компетенції (прав та обов’язків) Комітету, як
спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з
геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання
надр, на здійснення дій з анулювання спеціальних дозволів на
користування ділянками нафтогазоносних надр, у разі порушення
встановлених особливих умов користування надрами.
Також, вказується на невірні висновки апеляційного суду зроблені
в постанові щодо порушення Комітетом законодавства при видачі
наказу № 132 від 01.09.04 та щодо наявності порушення прав та
охоронюваних законом інтересів Підприємства.
Скаржники наголошують, що відповідно до ст. 28 Закону України
“Про нафту і газ” ( 2665-14 ) (2665-14)
невід’ємною частиною спеціального
дозволу на користування надрами, є угода про умови користування
надрами, ініціатива щодо укладення такої угоди належить
користувачу надр. У зв’язку з наведеним, скаржники вважають, що
невиконання Підприємством встановлених умов користування
ділянкою надр та особливих умов спеціального дозволу, в тому
числі неоформлення у відповідності до вимог законодавства
документів, які є невід’ємними частинами спеціального дозволу №
1931 від 14.05.02 протягом тривалого часу, та водночас
здійснення на підставі неналежного документу користування
надрами, є підставою для анулювання такого спеціального дозволу.
У своїх відзивах на касаційні скарги Міністерство, Підприємство,
ЗАТ “Девон” та НАК “Надра України” щодо доводів скаржників
заперечують, вважаючи їх безпідставними, а постанову від
07.07.05 такою, що прийнята з дотриманням норм матеріального та
процесуального права, у зв’язку з чим просять залишити її без
змін, а касаційні скарги Комітету та Товариства без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, касаційні скарги, відзиви на
касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін,
третіх осіб, суддю-доповідача, проаналізувавши на підставі
встановлених фактичних обставин справи правильність застосування
судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів
вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з
наступних підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 01.09.04
Комітет наказом № 132 анулював виданий Підприємству спеціальний
дозвіл № 1931 від 14.05.02 на геологічне вивчення, в тому числі
дослідно-промислову розробку Сахалінського родовища. Причиною
анулювання згідно додатку № 2 до вказаного наказу було порушення
Підприємством вимог надрокористування.
Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги,
що
ст. 19 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
визначено, що органи
державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові
особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень,
і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Положення “Про Державний комітет природних
ресурсів України” затвердженого Указом Президента України від
10.02.04 № 177/2004 ( 177/2004 ) (177/2004)
, Державний комітет природних
ресурсів України є спеціально уповноваженим центральним органом
виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення
раціонального використання надр, а також топографо-геодезичної,
картографічної діяльності.
Відповідно до преамбули Закону України “Про нафту і газ”
( 2665-14 ) (2665-14)
, цей Закон ( 2665-14 ) (2665-14)
визначає основні правові,
економічні та організаційні засади діяльності нафтогазової
галузі України та регулює відносини, пов'язані з особливостями
користування нафтогазоносними надрами, видобутком,
транспортуванням, зберіганням та використанням нафти, газу та
продуктів їх переробки з метою забезпечення енергетичної безпеки
України, розвитку конкурентних відносин у нафтогазовій галузі,
захисту прав усіх суб'єктів відносин, що виникають у зв'язку з
геологічним вивченням нафтогазоносності надр, розробкою родовищ
нафти і газу, переробкою нафти і газу, зберіганням,
транспортуванням та реалізацією нафти, газу та продуктів їх
переробки, споживачів нафти і газу та працівників галузі.
Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України
враховує, що правовідносини у нафтогазовій галузі України
регулюються Законом України “Про нафту і газ” ( 2665-14 ) (2665-14)
від
12.07.01 № 2665-ІІІ (далі Закон ( 2665-14 ) (2665-14)
).
Відповідно до ст. 26 Закону ( 2665-14 ) (2665-14)
дія спеціального дозволу
на користування нафтогазоносними надрами може бути тимчасово
зупинена спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої
влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального
використання надр, безпосередньо або за поданням органів
державного гірничо-технічного, екологічного і санітарного
контролю та органів місцевого самоврядування у разі порушення
користувачем нафтогазоносними надрами або уповноваженим ним
виконавцем робіт умов спеціального дозволу на користування
нафтогазоносними надрами або угоди про умови користування
нафтогазоносними надрами.
Вичерпний перелік підстав анулювання спеціального дозволу на
користування нафтогазоносними надрами визначений у ст. 27 Закону
( 2665-14 ) (2665-14)
.
Так, встановлено, що анулювання спеціального дозволу на
користування нафтогазоносними надрами здійснюється у разі:
- відмови користувача нафтогазоносними надрами від користування
нафтогазоносними надрами;
- ліквідації суб'єкта господарської діяльності, якому надано
спеціальний дозвіл на користування нафтогазоносними надрами;
- вилучення в установленому законодавством порядку наданої у
користування ділянки нафтогазоносних надр;
- визнання виданого спеціального дозволу на користування
нафтогазоносними надрами недійсним;
- зупинення дії спеціального дозволу на користування
нафтогазоносними надрами і невжиття користувачем
нафтогазоносними надрами заходів для усунення причин цього
зупинення;
- якщо користувач нафтогазоносними надрами без поважних причин
протягом 180 календарних днів з моменту початку строку дії
спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами не
приступив до користування нафтогазоносними надрами;
- використання нафтогазоносних надр не за призначенням.
Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України
вважає, що судом апеляційної інстанції правомірно було взято до
уваги, що така підстава анулювання спеціального дозволу як
порушення вимог надрокористування у вказаному переліку відсутня.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що
пункт 23 Порядку надання спеціальних дозволів на користування
надрами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від
02.10.03 № 1540 ( 1540-2003-п ) (1540-2003-п)
(далі Порядок ( 1540-2003-п ) (1540-2003-п)
)
також не містить зазначену підставу анулювання спеціального
дозволу.
Отже, відповідно до ст.ст. 26-27 Закону ( 2665-14 ) (2665-14)
у випадку
порушення користувачем нафтогазоносними надрами умов
спеціального дозволу або угоди про умови користування
нафтогазоносними надрами анулюванню дозволу має передувати
зупинення його дії та невжиття користувачем заходів для усунення
причин цього зупинення.
З правового аналізу вказаних норм вбачається, що висновок суду
першої інстанції про те, що п. 10 Порядку ( 1540-2003-п ) (1540-2003-п)
передбачає можливість позбавлення надрокористувача спеціального
дозволу з підстав визначених в особливих умовах користування
надрами при наданні дозволу та, відповідно, правомірність такого
анулювання спеціального дозволу Підприємству, є помилковим,
оскільки такі твердження не відповідають вимогам ст. 19
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
.
За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду
України вважає правомірним висновок суду апеляційної інстанції,
що при виданні наказу № 132 від 01.09.04 Комітетом було порушено
встановлену законодавством процедуру анулювання спеціального
дозволу.
Також, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає
підставним висновок апеляційного суду, що встановлене актами
перевірок Полтавської територіальної інспекції державного
геологічного контролю від 14.06.04 та від 18.03.03 невиконання
обсягів та строків робіт, передбачених Програмою геологічного
вивчення та дослідно-промисловою експлуатацією Сахалінського
родовища було помилково визначено судом першої інстанції як
порушення п. 3 особливих умов спеціального дозволу, що стало
підставою для анулювання ліцензії, оскільки вказана програма
передбачає залежність закладення проектних свердловин № 22 і 23
від отриманих результатів по свердловинам № 20 і 21.
З урахуванням вказаного, колегія суддів Вищого господарського
суду України враховує, що судом апеляційної інстанції
встановлено, що Підприємством не було порушено особливі умови
спеціального дозволу, а отже фактично немає підстав для
застосування процедури визначених ст.ст. 26, 27 Закону
( 2665-14 ) (2665-14)
, щодо анулювання ліцензії.
Щодо додаткової вимоги Підприємства про визнання недійсним
рішення Комітету від 19.11.04 про видачу спеціального дозволу
(ліцензії) № 2714 від 29.12.04 по Сахалінському родовищу іншому
підприємству –Товариству, то з врахуванням вимог ст.ст. 33, п. 5
ч. 1 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, та того, що Підприємство не виконало вимоги ухвали
від 31.05.05 Київського апеляційного господарського суду та
фактично не надало відповідних матеріалів, необхідних для
вирішення спору у цій частині до попередніх судових інстанцій,
зокрема, не надало самого рішення (наказу) Комітету від
19.11.04, то є правомірним залишення без розгляду спору у цій
частині Київським апеляційним господарським судом.
Щодо посилання скаржників на те, що апеляційним судом не
враховано положень ст. 28 Закону ( 2665-14 ) (2665-14)
, колегія суддів
Вищого господарського суду України вважає його безпідставним,
оскільки норми згаданої статті Закону ( 2665-14 ) (2665-14)
регулюють
особливості угоди про умови користування надрами і не визначають
процедуру та підстави анулювання спеціальних дозволів на
користування надрами, а тому не можуть бути застосовані судом
при вирішення спору про анулювання спеціального дозволу № 1931
на користування надрами Сахалінського родовища.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що
скаржники в касаційних скаргах піднімають питання щодо порушення
судовими інстанціями не лише норм матеріального та
процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки
доказів. Але оцінка доказів, на підставі яких судові інстанції
дійшли висновку про встановлення тих чи інших обставин справи,
здійснюється за внутрішнім переконанням суду і їх перевірка не
віднесена до компетенції касаційної інстанції.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи
вимоги ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, відзначає, що перегляд у касаційному
порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на
підставі встановлених фактичних обставин справи та перевіряється
застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і
процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
З врахуванням того, що з’ясування підставності оцінки доказів та
встановлення обставин по справі в силу ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
знаходиться поза
межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого
господарського суду України приходить до висновку про
неможливість задоволення касаційних скарг.
З урахуванням наведеного, колегія суддів Вищого господарського
суду України дійшла до висновку, що судом апеляційної інстанцій
було повно та всебічно з’ясовано обставини, що мають значення
для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено
постанову з дотриманням норм процесуального права, що дає
підстави для залишення її без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Державного комітету природних ресурсів України
та касаційну скаргу закритого акціонерного товариства “Видобувна
компанія “Укрнафтобуріння” залишити без задоволення.
Постанову від 07.07.05 Київського апеляційного господарського
суду у справі № 27/34-40/486-14/130 господарського суду міста
Києва залишити без змін.
Головуючий Є.Першиков
судді: Г.Савенко
І.Ходаківська