8/279/27 Про стягнення 399 642 грн. 56 коп. шкоди - Текст документа

Державним казначейством України заявлено позов про стягнення 399 642 грн.56 коп. збитків, заподіяних Державному бюджету України внаслідок рішення Апеляційного суду м. Києва від 15.03.04 про відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконними діями органів слідства.

Рішенням господарського суду м. Києва від 01.02.05 (суддя ОленичТ.Г.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.04.05 (колегія суддів: Григорович О.М. –головуючий, Гольцова Л.А., Рябуха В.І.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Судові рішення обґрунтовані тим, що чинним законодавством України передбачені загальнодержавні видатки на відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури, а також судів. Держава є суб’єктом публічного права, і незважаючи на її визнання учасником цивільних правовідносин, не може відноситися до кола осіб, які мають право зворотної вимоги в розумінні ч. 1 ст. 1191 ЦК України (435-15) .

В поданій касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення та постанову попередніх інстанцій, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Скаржник посилається на те, що кошти, відшкодовані державою з Державного бюджету України на підставі ст. 47 ЗУ “Про державний бюджет України на 2004 рік” (1344-15) вважаються збитками Державного бюджету України. Позивачем у справах про відшкодування збитків, завданих Державному бюджету України виступають органи Державного казначейства України. Скаржник вважає, що відповідно до п. 2 ст. 1 ЦК України (435-15) до майнових відносин, застосованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. Попередні судові інстанції безпідставно дійшли висновку, що держава є суб’єктом публічного права і не має права зворотної вимоги, оскільки правом зворотної вимоги наділене Державне казначейство України.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Попередні судові інстанції встановили наступне.

Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 17.07.03 у справі № 2-207-1/03 стягнуто з Державного бюджету України на користь Халед Абдул Карима Сайафа заподіяну незаконними діями органів слідства матеріальну шкоду в сумі 586270грн. 36коп. , витрати, пов'язані з наданням юридичної допомоги в сумі 500грн., моральної шкоди в сумі 50000 грн.

Рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва від 15.03.04 у справі № 22-1697 рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 17.07.03 в частині стягнення на користь Халед Абдул Карима Сайафа 500грн. на відшкодування сум, сплачених у зв’язку з наданням йому юридичної допомоги скасовано, в задоволенні вимог в цій частині відмовлено, зменшено розмір стягнення на користь Халед Абдул Карима Сайафа матеріальної шкоди до 394642 грн. 56 коп. та моральної шкоди до 5000грн. В іншій частині рішення залишено без змін.

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, встановлюється ч. 7 ст. 1176 Цивільного кодексу України (435-15) .

Частиною 1 ст. 1176 Цивільного кодексу України (435-15) визначено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004рік” (1344-15) виконання рішення, яке прийнято органом державної влади, що відповідно до закону має право на його застосування, про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного бюджету, здійснюється Державним казначейством України.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, на виконання рішення Апеляційного суду міста Києва від 15.03.04 у справі № 22-1697 Солом'янським районним судом міста Києва 07.04.04 видано виконавчий лист № 2-207-1-03. На виконання цього виконавчого листа платіжною вимогою № 5/5/27 від 10.06.04 Державне казначейство України списало з Державного бюджету України 399642грн. 56коп.

Згідно з ч. 4 ст. 47 Закону України “Про Державний бюджет України на 2004рік” (1344-15) відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури, а також судів, у 2004 році за приписом Державної виконавчої служби України списується Державним казначейством України у безспірному порядку на користь зазначеної фізичної особи встановлену до відшкодування суму коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України.

Попередні судові інстанції вірно зазначили, що відповідно до п. З ст. 1191 Цивільного кодексу України (435-15) держава, відшкодувавши шкоду, завдану посадовою, службовою особою органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, має право зворотної вимоги до цієї особи тільки у разі встановлення в її діях складу злочину за обвинувальним вироком суду щодо неї, який набрав законної сили.

Отже, для того, щоб визнати достатніми підстави для звернення з регресним позовом до посадових, службових осіб органів дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, потрібно щоб обвинувальним вироком була встановлена їхня вина в скоєнні саме злочину, а не будь-якого іншого виду правопорушення.

Таким чином, касаційна інстанція дійшла висновку, що прийняті попередніми судовими інстанціями судові рішення обгрунтовані та підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного казначейства України залишити без задоволення, постанову від 20.04.05 Київського апеляційного господарського суду у справі № 8/279/27 господарського суду Чернігівської області –без змін.