ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.2005                                      Справа N 20-7/158

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                      Кочерової Н.О., - головуючого,

                      Рибака В.в.,

                      Черкащенка М.М.,

розглянувши матеріали ВАТ “ТММ-Банк”

касаційної скарги

на постанову          Севастопольського             апеляційного 

                      господарського суду від 26.01.2005

у справі              м. Севастополя

господарського суду

за позовом            ВАТ “ТММ-Банк”

до                    44-й Спортивний клуб Чорноморського флоту

                      Російської Федерації

3-тя особа            Міністерство Оборони України

Про   стягнення 121567,00 грн.

             В засіданні взяли участь представники:

- позивача:           Піддубник Р.М.,

- відповідача:        Петров В.Ю.,

                       В С Т А Н О В И В:

У  червні  2004 року ВАТ “ТММ-Банк” звернулось до господарського

суду  з  позовом  до  44-й Спортивний клуб Чорноморського  флоту

Російської  Федерації  про  стягнення 1218567,00  грн.  вартості

поліпшень орендованих приміщень з посиланням на договір № 3  про

сумісну діяльність від 29.02.1992 року.

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 17.12.2004  року

у задоволені позову відмовлено.

Постановою  Севастопольського апеляційного  господарського  суду

від   26.01.2005  року  рішення  місцевого  господарського  суду

залишено без змін, а апеляційна скарга –без задоволення

Не  погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями ВАТ  “ТММ-Банк”

подало    касаційну    скаргу   в   якій    просить    постанову

Севастопольського   апеляційного   господарського    суду    від

26.01.2005  року та рішення господарського суду  м.  Севастополя

від   17.12.2004  року  скасувати,  справу  направити  на  новий

розгляд.

В  обґрунтування  своїх  вимог скаржник посилається  на  те,  що

судами   неправильно   застосовані   норми   матеріального    та

процесуального  права,  що  призвело  до  ухвалення   незаконних

судових рішень.

Доповідач: Черкащенко М.М.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи

касаційної  скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин  справи

та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування

норм  матеріального та процесуального права вважає, що касаційна

скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 29.02.1992 року  між

ВАТ  “ТММ-Банк”  та  44-ий спортивний клуб Чорноморського  флоту

Російської Федерації уклали договір про сумісну діяльність № 3.

Укладена  угода  є  удаваною, оскільки фактично  сторони  уклали

договір    оренди    приміщення   44-ого    спортивного    клубу

Чорноморського флоту Російської Федерації загальною  площею  658

кв.м.  , що знаходиться за адресою м. Севастополь, пл. Нахімова,

2.

Згідно  ст.  58 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
          якщо  угода

укладена  з  метою  приховати іншу  угоду  (удавана  угода),  то

застосовуються  правила,  що регулюють  ту  угоду,  яку  сторони

дійсно мали на увазі.

Таким  чином,  суди попередніх судових інстанцій дійшли  вірного

висновку,   про  застосування  гл.  25  Цивільного кодексу  УРСР

( 1540-06 ) (1540-06)
         до відносин за договором про сумісну діяльність від

29.02.1992 року № 3.

Відповідно  до ст. 272 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
         в разі проведеного  з

дозволу  наймодавця поліпшення найнятого майна наймач має  право

на відшкодування зроблених для цієї мети необхідних витрат, якщо

інше  не  передбачено законом або договором. Вартість поліпшень,

які  зроблені  наймачем без дозволу наймодавця і  які  не  можна

відокремити без шкоди для майна, відшкодуванню не підлягає.

Як   вбачається   матеріалами  справи  та   встановлено   судами

попередніх  судових інстанцій ВАТ “ТММ-Банк”  провів  поліпшення

приміщень  будинку 44 спортивного клубу ЧФ РФ на  загальну  суму

1218567,00 грн.

Враховуючи,  що позивачем належним чином не отримано  дозвіл  на

проведення   поліпшень   орендованого  майна,   судова   колегія

погоджується  з  висновками  попередніх  судових  інстанцій  про

правомірність відмови у задоволенні відшкодування вартості таких

поліпшень.

На     підставі    вищевикладеного,    оскаржувана     постанова

Севастопольського  апеляційного господарського  суду  є  повною,

законною  та  обґрунтованою,  а  доводи  касаційної  скарги   не

спростовують висновків суду.

Керуючись  ст.ст.  111-5,  111-7, 111-9,  111-11  Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий  господарський

суд України

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від

26.01.2005 року у справі № 20-7/158 залишити без змін.

Головуючий    Н. Кочерова

Судді:        В. Рибак

              М. Черкащенко