3/483нм Про визнання права власності - Текст документа

Рішенням господарського суду Житомирської області від 10.12.2004р. у справі № 3/483”НМ” (суддя Філіпова Т.Л.) у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Автотранс”, м. Новоград –Волинський Житомирської області до Відкритого акціонерного товариства “Автотранспортне підприємство 11849” та Новогрд-Волинської об’єднаної державної податкової інспекції, м. Новоград –Волинський Житомирської про визнання права власності відмовлено.

Не погодившись з цим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю “Автотранс”, м. Новоград –Волинський Житомирської області подало апеляційну скаргу, в якій просило рішення господарського суду Житомирської області від 10.12.2004р. у справі № 3/483”НМ” скасувати.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 28.04.2005р. у справі № 3/483”НМ” (судді: Майор Г.І.; Голубєва Г.К.; Щепанська Г.А.) апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Автотранс” задоволено. Рішення господарського суду Житомирської області від 10.12.2004р у справі № 3/483”НМ” скасовано. Прийнято нове рішення. Позов задоволено. Визнано майнові права товариства з обмеженою відповідальністю “Автотранс” на адміністративний будинок, ремонтні майстерні, прохідну –КПП, механізовану мийку, що належить ВАТ “АТП –11849”, які передані по акту прийому передачі –від 05.10.2003року між ВАТ “АТП –11849” та ТОВ “Автотранс”. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства “Автотранспортне підприємство 11849” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Автотранс” 1335грн. витрат по сплаті державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з даною постановою Ліквідатор Відкритого акціонерного товариства “Автотранспортне підприємство 11849”, подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 28.04.2005р. по даній справі, як прийняту з порушенням норм матеріального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді Яценко О.В., розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанції норм процесуального та матеріального права дійшла висновку, про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Рішення господарського суду мотивоване тим, що була порушена процедура реалізації майна-невідповідність закону договору купівлі-продажу, відсутність відповідного дозволу спостережної Ради на відчуження майна.

Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що відсутність належно оформленого договору купівлі-продажу майна пояснюється тим, що розпочато провадження у справі про банкрутство ВАТ “АТП 11849”. І тому, право на придбане майно належить позивачу, оскільки набуте на законних підставах відповідно до договору від 29.08.2003р., що не суперечить чинному законодавству.

Проте, такий висновок суду апеляційної інстанції не відповідає матеріалам справи та положенням закону.

Відповідно до ст. 8 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (2181-14) активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15.08.02 № 538 затверджено Порядок стягнення коштів та продажу інших активів платника податків, які перебувають у податковій заставі.

Відповідно до п. 17 цього Порядку податковий керуючий має право надати платнику податків письмовий дозвіл на самостійну реалізацію не описаних активів, які перебувають у податковій заставі, за умови спрямування отриманої в результаті таки продажу виручки на погашення податкового боргу.

Суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що оскільки не встановлено спеціального порядку здійснення самостійної реалізації активів платника податків за дозволом податкового органу, продаж активів (майна) платник податків здійснює за правилами, встановленими цивільним законодавством для договорів купівлі –продажу.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач набув права власності на спірне майно на підставі укладеного ним договору - зобов'язання від 29.08.03р. (а.с.104).

Статтею 224 ЦК України (435-15) (в редакції Кодексу 1963р.) за договором купівлі - продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що договір від 29.08.04р. містить вказівку на дозвіл податкового органу, згідно з яким продажу підлягає адмінбудинок та прилеглі до нього ремонтні майстерні, КПП, механізована мийка.

Пунктом 4 договору - зобов'язання передбачено ціну предмету продажу, яка визначається експертною оцінкою. На момент укладення цього договору ціна майна була визначена, оскільки висновок експерта про вартість приміщень адмінкорпусу гаражів, прохідної та механізованої мийки загальною площею 3913,8 кв.м. розташованих за адресою: м. Новоград - Волинський вул. Герцена, 46, зроблений експертом 05.09.03 (а.с.30).

За правилами ст. 153 ЦК України (435-15) , договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. У договорі - зобов'язанні від 29.08.03р. не досягнуто згоди сторонами як щодо предмету, так і щодо ціни купівлі - продажу, оскільки обидві істотні умови тлумачаться сторонами не однаково.

Відповідно до ст. 225 ЦК України (435-15) , право продажу майна, крім випадків примусового продажу, належить власникові. Відповідно до ст. 26,30 Закону України “Про власність” (697-12) , ст. 12 Закону України “Про господарські товариства” (1576-12) майно акціонерного товариства є його власністю, володіння, користування та розпорядження якою здійснює від його імені вищий орган акціонерного товариства - загальні збори.

Статутом акціонерного товариства у відповідності з положеннями ст. 4, 37 Закону України “Про господарські товариства” (1576-12) , визначаються склад та компетенція органів товариства та порядок прийняття ними рішень

Суд першої інстанції правомірно зазначив, що зі змісту пунктів 6.13, 6.19, 6.22 Статуту ВАТ “АТП - 11849”, затвердженого загальними зборами акціонерів 20.04.01р. протокол № 5, зареєстрованого Новоград-Волинською міською радою 22.05.01р. реєстраційний № 243, вбачається, що укладення договору про відчуження майна, балансова вартість якого перевищує 100 тис. грн., здійснюється за погодженням спостережної ради товариства (витяг, а.с.78,83). За даними бухгалтерського обліку відповідача - 1, один з спірних майнових об'єктів (механізована мийка) обліковується на балансі акціонерного товариства, її вартість на 01.08.03р. складала 122217 грн. 97 коп. (а.с.79).

Як досліджено судом першої інстанції, докази, які б свідчили про прийняття правлінням або спостережною радою ВАТ “АТП - 11849” рішення про відчуження спірного майна, господарському суду не були подані.

Відповідно до ст. 227 ЦК України (435-15) , договір купівлі - продажу будинку повинен бути нотаріально посвідченим та підлягає реєстрації. Пунктом 1.1 договору передбачено здійснення нотаріального посвідчення цього договору та проведення повного розрахунку за придбані основні засоби, що повинно було передувати передачі самого майна у власність покупцю.

Висновок суду першої інстанції, що всупереч Закону та цьому договору, передача майна за актами відбулась відповідно 29.08.03р. та 31.12.03р. без проведення нотаріального посвідчення договору купівлі - продажу, до проведення повного розрахунку, є обґрунтованим.

Постановою від 15.03.01р. державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Новоград - Волинського міського управління юстиції накладено арешт на майно ВАТ “АПТ - 11849” по вул. Герцена, 46 та заборонено його відчуження. На запит суду листом від 30.09.04 за № 12146 відділом ДВС Новоград - Волинського міського управління юстиції підтверджено, що у період укладення договору (29.08.03) продовжувалась дія арешту та заборони відчуження майна відповідача -1, оскільки зазначена постанова державного виконавця скасована лише 02.08.04 (а.с.84) на підставі ст. 38 Закону України “Про виконавче провадження” (606-14) .

Укладення будь - яких угод, спрямованих на відчуження майна боржника, на яке під час виконавчого провадження накладено арешт, суперечить ст.ст. 4,6,55 Закону України “Про виконавче провадження” (606-14) .

Статтею 4 Цивільного кодексу України (435-15) (в ред. Кодексу 1963р.) передбачено, що цивільні права виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 328 Цивільного кодексу України (435-15) (в ред. Кодексу 2003р.) передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів.

Місцевим судом правомірно встановлено, що позивачем не доведено, що ним укладався договір купівлі - продажу основних засобів (будівель) з ВАТ “АТП - 11849” і на цій підставі було набуто право власності на адміністративний будинок, прохідну - КПП, ремонтні майстерні та механічну мийку, що належать ВАТ “АТП-11849”.

Договір-зобов’язання від 29.08.2004р. не містить умов, що є істотними для договору купівлі-продажу, а також суперечить законодавству, зокрема положенням ст. 30 Закону України “Про власність” (697-12) , ст. 4, 37 Закону України “Про господарські товариства” (1576-12) , ст.ст. 154,224,225,227 ЦК України (435-15) , ст. 55 Закону України “Про виконавче провадження” (606-14) .

За таких обставин, судова колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 28.04.2005р. у справі № 3/483”НМ” необхідно скасувати. Рішення господарського суду Житомирської області від 10.12.2004р. залишити без змін.

Зважаючи на вищевикладене та, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9-111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

1.Касаційну скаргу Ліквідатора Відкритого акціонерного товариства “Автотранспортне підприємство 11849” на постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 28.04.2005р. у справі № 3/483”НМ” задовольнити.

2.Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 28.04.2005р. у справі № 3/483”НМ” скасувати. Рішення господарського суду Житомирської області від 10.12.2004р. залишити без змін.