Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Палій В.М., за участю представника позивача В. Процик (дов. від 10.03.05), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного підприємства “Айслаг” на рішення від 13.01.2005 року господарського суду Львівської області та постанову від 17.05.2005 року Львівського апеляційного господарського суду у справі № 3/184-11/304 за позовом приватного підприємства “Айслаг” до приватного підприємства “Агрофірма “Горбків

про стягнення 4 731 грн. 12 коп. ,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням від 13.01.2005 року господарського суду Львівської області (суддя І.Сало) в позові відмовлено з мотивів безпідставності.

Постановою від 17.05.2005 року Львівського апеляційного господарського суду змінено лише мотивувальну його частину.

Приватне підприємство “Айслаг” просить судові рішення скасувати з підстав не застосування господарськими судами статті 190 Господарського кодексу України (436-15) , статей 632, 715, 716 Цивільного кодексу України (435-15) , статті 14 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні” (671/97-ВР) , статті 101 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , неправильного застосування статті 84 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання, проте приватне підприємство “Агрофірма “Горбків право на подання відзиву на касаційну скаргу не використало і його представник в судове засідання не з’явився.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що 28.07.2004 року між сторонами було укладено договір № 28/07-1 міни, відповідно до умов якого позивач зобов’язався поставити відповідачу дизельне пальне загальною кількістю 2 445 л на суму 5 134, 50 грн., а відповідач - збіжжя на цю ж суму.

Умовами договору сторони також визначили, що ціна товару залежить від біржової ціни на зерновому ринку та від якості товару, а загальна кількість товару визначається в залежності від ціни на товар і кількість товару зараховується по фізичній вазі.

З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов’язання виконав, поставивши відповідачу 2 445 л дизпалива на суму 5 134 грн. 50 коп. , а відповідач, в свою чергу, поставив позивачу зерно пшениці 5 класу в кількості 6 538 т у заліковій вазі по 440 грн. за одну тонну, що складає суму 2 876 грн. 72 коп. та зерно пшениці 6 класу в кількості 9 720 т по 400 грн. за одну тонну, що складає суму 3 888 грн., що підтверджується товарно- транспортними накладними від 3.09.2004 року № 437172 і № 437173, від 20.09.2004 року № 437171.

Оскільки відповідач поставив позивачу 16 258 тон пшениці на суму 6 764 грн. 72 коп. , господарські суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність боргу у відповідача та правомірно відмовили в задоволенні позову.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) апеляційний господарський суд при повторному розгляді справи перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі і вправі давати правову оцінку додатково поданим сторонами доказам. Твердження позивача про порушення господарськими судами норм статті 14 Закону України “Про торгово-промислові палати в Україні” (671/97-ВР) не можуть бути враховані, оскільки за змістом цієї статті Торгово-промислова палата України засвідчує обставини форс-мажору виключно відповідно до умов зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України.

Отже, з урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі повного і об’єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до намагань позивача надати перевагу їх доказам над іншими, що суперечить вимогам статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , тому судовою колегією до уваги не приймаються.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

П О С Т А Н О В И В:

Рішення від 13.01.2005 року господарського суду Львівської області та постанову від 17.05.2005 року Львівського апеляційного господарського суду у справі № 3/184-11/304 залишити без змін, а касаційну скаргу приватного підприємства “Айслаг” без задоволення.