ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.08.2005 Справа N 14/51-449(3/27-135)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Кочерової Н.О.
суддів: Рибака В.В.
Черкащенко М.М.
розглянув товариства з обмеженою відповідальністю “Агора-
касаційну Тернопіль”
скаргу
на постанову від 17.05.2005
Львівського апеляційного господарського суду
у справі № 14/51-449-(3/27-135)
господарського суду Тернопільської області
за позовом спільного малого підприємства “Агора”
до відкритого акціонерного товариства “Галія”
про стягнення 73855,10 грн. заборгованості за поставлений
товар, виконані роботи, надані послуги
та за зустрічним позовом
про стягнення заборгованості на суму 33 869 грн.
за участю представників сторін:
від позивача Бойчук В.І. дов. від 16.06.2005
від відповідача Чуєв С.В. дов. № 1 від 29.07.2005
В С Т А Н О В И В:
В січні 2004 року спільне мале підприємство “АГОРА” пред’явило в
суді позов до відкритого акціонерного товариства “ГАЛІЯ” про
стягнення 73855,10 грн. заборгованості за поставлений товар,
виконані роботи, надані послуги.
В обгрунтування позовних вимог зазначало, що відповідач не
виконав умов договору та досягнутих домовленостей щодо оплати
вартості товару та наданих послуг.
Претензія –вимога щодо їх оплати, отримана ВАТ “ГАЛІЯ”
30.12.2003 року, залишена без задоволення.
В квітні 2004 року відкрите акціонерне товариство “ГАЛІЯ”
пред’явило зустрічний позов до спільного малого підприємства
“АГОРА” про стягнення заборгованості в сумі 33869,0 грн.
В обгрунтування позовних вимог зазначало, що 11.01.2000
відпустило позивачу швейних виробів на загальну суму 77502,0
грн. 25.01.2000 на суму 43633,0 грн. товар було повернуто.
09.04.2004 СМП “АГОРА” було направлено претензію, яка залишена
без відповіді.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від
24.12.2004 (суддя Руденко О.В.) провадження у справі в частині
стягнення 5280,0 грн. припинено.
В решті позову відмовлено.
В задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Постановою від 17.05.2005 Львівського апеляційного
господарського суду (судді: Онишкевич В.В. –головуючий, Слука
М.Г., Скрутовський Т.Д.) рішення залишено без змін.
Приймаючи рішення господарський суд, з яким погодився і суд
апеляційної інстанції виходили з наступного.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від
24.06.2003 року по справі № 4/110-1164, що у встановленому
порядку набрало законної сили, в частині стягнення з відповідача
(ВАТ “ГАЛІЯ”) на користь позивача (СМП “АГОРА”) заборгованості
за товарно-матеріальні цінності, поставлені за накладною від
12.12.2001 року № 214, провадження у справі припинено на
підставі п. 4 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
- через відмову
позивача від позову та прийняття вказаної відмови судом.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що провадження у
справі в частині стягнення із відповідача заборгованості за
товарно - матеріальні цінності, поставлені за накладною від
12.12.2001 року № 214 слід припинити на підставі п. 2 статті 80
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Відповідно до висновку судово-бухгалтерської експертизи за № 111-
4 від 08.10.2004р., призначеної судом ухвалою від 05.05.2004р.,
жодної заборгованості ВАТ “ГАЛІЯ” перед СМП "АГОРА" за отримані
товари, виконані роботи та надані послуги, які зазначені в
позовній заяві від 21.01.2004р. та заяві про уточнення позовних
вимог від 02.04.2004р. по даних бухгалтерського та податкового
обліку СМП "АГОРА" не рахується і не підтверджується
відповідними письмовими доказами.
При цьому, судовою експертизою встановлено, що станом на
01.01.2004р. та 01.05.2004р. залишок заборгованості ВАТ "ГАЛІЯ"
перед СМП "АГОРА" відсутній, а тому і доводи позивача, викладені
в додатковому обґрунтуванні позовних вимог, не підтверджені
документально.
Враховуючи згадані вище обставини, а також те, що висновок
судово-бухгалтерської експертизи позивачем у даній справі не
спростований, суд прийшов до висновку щодо відмови в позові.
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд виходив з
того, що ВАТ “ГАЛІЯ” пропущено термін позовної давності,
передбачений ст. 71 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
в редакції 1963 року та
ст. 257 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, який вступив в силу з 01.01.2004,
оскільки відповідачем документально не підтверджено поважності
причин його пропуску.
В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю
“АГОРА –Тернопіль” просить постанову апеляційного господарського
суду скасувати і прийняти нове рішення яким задовольнити позовні
вимоги СМП “АГОРА”, посилаючись на порушення норм матеріального
і процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту
встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий
господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відмовляючи в позові СМП “АГОРА” про стягнення заборгованості з
ВАТ “ГАЛІЯ” суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний
господарський суд, послались на висновок судово-бухгалтерської
експертизи № 111-4 від 08.10.2004, в якому зазначено про
відсутність у сторін заборгованості щодо один проти другого і
навпаки згідно даних бухгалтерського і податкового обліків.
Проте, з цим висновком суду погодитись не можна виходячи з
наступного.
Відповідно до ст.ст. 42, 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім
переконаннями, що ґрунтується на всебічному, повному і
об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в
їх сукупності, керуючись законом.
Висновок судового експерта для господарського суду не є
обов’язковим і оцінюється господарським судом за вищевикладеними
правилами.
Проте, судовими інстанціями при прийнятті судових рішень цих
вимог закону враховано не було.
Постановою Вищого господарського суду України від 28.10.2003 у
справі № 3/84-850 змінено постанову від 27.06.2003 Львівського
апеляційного господарського суду та визнано недійсним на
майбутнє укладений між сторонами договір оренди від 01.03.2001.
Зазначеною постановою у справі між тими ж сторонами встановлено
юридичний факт відсутності складання сторонами акта передачі
приміщень в оренду, як це передбачено пунктом 2.1.1 договору
оренди від 01.03.2001, який підтверджується перебуванням до
01.03.2001 об’єкта оренди у користуванні СМП "АГОРА" на умовах
попереднього договору оренди від 10.08.1996 (п. 1.2 договору),
строк закінчення дії якого чітко збігається з початком дії
договору оренди від 01.03.2001, а також зафіксовано безоплатний
характер правовідносин сторін за договором оренди від 01.03.2003
з огляду на недосягнення сторонами домовленості щодо такої
істотної умови як розмір орендної плати.
При цьому в постанові зазначено, що визначення конкретного
розміру орендної плати ВАТ “ГАЛІЯ” в односторонньому порядку на
підставі рахунків є необґрунтованим, оскільки відповідно до ст.
153 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
по такій істотній умові необхідне
досягнення у потрібній формі згоди обох сторін договору, який
укладається, а рахунки, які виставляються кредитором, лише
розрахунковими (бухгалтерськими) документами, спрямованими на
виконання цивільних угод та не можуть бути невід'ємними
частинами договору оренди.
Позивач як в суді першої інстанції, так і апеляційному
господарському суду, а також в касаційній скарзі наполягає, що
саме вартість цих товарів була зарахована в погашення
заборгованості по орендній платі.
Проте ці обставини попередніми судовими інстанціями з’ясовані не
були, Вищий господарський суд України, враховуючи межі перегляду
справи в касаційній інстанції, позбавлений права з’ясовувати
наведені обставини, хоча вони мають суттєве значення для
правильного вирішення спору.
Що стосуються висновків судових інстанцій про відмову в
задоволенні зустрічного позову та припинення провадження у
справі, то вони відповідають вимогам норм матеріального і
процесуального права.
Враховуючи викладене, постановлені судові рішення не можна
визнати законними і обґрунтованими, а тому вони підлягають
скасуванню.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене і
вирішити спір у відповідності з вимогами закону і обставинами
справи.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ
СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “АГОРА
-Тернопіль” задовольнити частково.
Постанову від 17.05.2005 Львівського апеляційного господарського
суду та рішення від 24.12.2004 господарського суду
Тернопільської області у справі № 14/51-449-(3/27-135)
скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Головуючий: Н.Кочерова
Судді: В.Рибак
М.Черкащенко