Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Козир Т.П. - головуючого, Семчука В.В., Чабана В.В., за участю представника відповідача Гончарова Ю.О. дор.№ 2 від 09.01.04р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Приватного виробничо-торговельного підприємства “ІНВЕК” на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.06.2005 року у справі господарського суду АР Крим за позовом Приватного виробничо-торговельного підприємства “ІНВЕК” до Племінного птахівницького колективного підприємства “Птахокомплекс”

про стягнення збитків,

В С Т А Н О В И В:

В листопаді 2001 року Приватне виробничо-торговельне підприємство “ІНВЕК” звернулося до господарського суду з позовом до Племінного птахівницького колективного підприємства “Птахокомплекс” про стягнення боргу в сумі 60404 грн. 95 коп.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не виконав зобов’язання за договорами поставки від 6.06.2001 року та 11.06.2001 року в частині розрахунків за поставлені кормові добавки, в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 59045 грн. 27 коп. основного боргу, 133 грн. –3% річних та 1226 грн. 62 коп. пені.

Рішенням господарського суду АР Крим від 11.01.2002 року позов задоволено, з Племінного птахівницького колективного підприємства “Птахокомплекс” стягнуто 59178 грн. 33 коп. боргу, 1226 грн. 62 коп. пені та 5200 грн. витрат за послуги адвоката. Рішення набрало законної сили.

У травні 2002 року Племінне птахівницьке колективне підприємство “Птахокомплекс” звернулось до суду з заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, посилаючись на те, що товар, передбачений договорами, позивачем в Україну не завозився, отже, не міг бути предметом поставки.

Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 9-22.04.2003 року, яка залишена без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.06.2003 року, в задоволенні заяви про перегляд судового акту відмовлено та рішення від 11.01.2002 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 13.11.2003 року судові рішення скасовані, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням господарського суду АР Крим від 11.04.2005 року рішення господарського суду від 11.01.2002 року змінене та позов задоволено частково.

З Племінного птахівницького колективного підприємства "Птахокомплекс” на користь Приватного виробничо-торговельного підприємства “ІНВЕК” стягнуто 627 грн. 90 коп. боргу, 16 грн. 51 коп. пені, 4 грн. 40 коп. індексу інфляції, 1 грн. 03 коп. річних, 55 грн. 94 коп. витрат на послуги адвоката.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду України від 13.06.2005 року рішення суду залишене без змін.

В касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення місцевого господарського суду змінити в частині задоволення позовних вимог та задовольнити їх в повному обсязі.

Зазначає, що судом справу розглянуто у незаконному складі колегії суддів, що є підставою до скасування прийнятої постанови відповідно ст. 111-10 ГПК України (1798-12) .

На думку заявника, суди порушили та невірно застосували ст. 14 Закону України “Про ветеринарну медицину” (2498-12) , ст.ст. 526 ЦК України (435-15) та ст.ст. 33, 35, 43 ГПК України (1798-12) .

В судове засідання представник позивача не з’явився.

З огляду на те, що про час і місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, суд вважає за можливе розглянути касаційну скаргу у його відсутність.

Вислухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено матеріалами справи, між Племінним птахівницьким колективним підприємством “Птахокомплекс” та Приватним виробничо-торговельним підприємством “ІНВЕК” 1.08.2003 року, 6.06.2001 року та 11.06.2001 року укладено договори № 160/06/01 та № 162/06/01 р. на поставку імпортних ветеринарних препаратів вакцин, вітамінів та кормових добавок.

У договорі сторони погодили, що кількість, ціни та асортимент товару узгоджуються сторонами безпосередньо перед кожною поставкою, а підтвердженням узгодження зазначених позицій є відмітка уповноваженого представника замовника у накладній, яка містить посилання на договір.

За накладною № 3445 від 28.08.2001 року позивач поставив відповідачеві ветеринарну вітамінну мінеральну суміш премікс “Panto P» 4305 на суму 13200 грн., № 3697 від 11.09.2001 року - вітамінну мінеральну суміш премікс “Panto P» 4305 на суму 14040 грн. та вітамінну суміш “AMINOVIT MIX VITAL» на суму 627 грн. 90 коп, № 3882 від 25.09.2001 року вітамінну мінеральну суміш премікс “Panto P”4305 на суму 9652 грн. 50 коп. , № 4055 від 4.10.2001 року - вітамінну мінеральну суміш премікс “Panto P» 4305 на суму 14259 грн., разом на суму 51779 грн. 40 коп. , у тому числі вітамінну мінеральну суміш премікс “Panto P» 4305 на суму 51151 грн. 50 коп. та вітамінну суміш “AMINOVIT MIX VITAL» на суму 627 грн. 90 коп.

Відповідно до довідки Державного науково-дослідного контрольного інституту ветеринарних препаратів та кормових добавок від 3.03.2004 року № 232-Л\08 на території України премікс “Panto P» 4305 виробництва Німеччини не зареєстрований, дозволу на реалізацію та застосування даного преміксу ДНДКІ ветпрепаратів та кормових добавок не надавав, маркування “4305» означає внутрішній код виробника, а не якісний зміст препарату.

Відповідно довідки Державного департаменту ветеринарної медицини від 3.03.2004 року № 15-3-1-8X527 премікс “Panto P» 4305 виробництва Німеччини не був зареєстрований в Україні.

Згідно довідки Головного управління Служби безпеки України в АР Крим № 76\36\29077 від 16.12.2004 року Приватне виробничо-торговельне підприємство “Інвек” ввозило три види однопроцентних преміксів без будь-яких цифрових позначень: “Panto P”, “Panto В», “Panto L”.

Відповідно до ст. 14 Закону України “Про ветеринарну медицину” (2498-12) не зареєстровані в Україні ветеринарні препарати, субстанції, готові корми та кормові добавки заборонено завозити та використовувати.

Згідно ст. 526 ЦК України (435-15) зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу (435-15) , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Змінюючи рішення суду, суд на зазначені вимоги закону уваги не звернув і, в порушення ст.ст. 38, 43, 65, 84 і 105 ГПК України (1798-12) , не з’ясував, чи висунув відповідач рекламації щодо якості придбаного товару і коли, як розпорядився цим товаром, чи приймалось рішення про визнання цих договорів недійсними або їх розірвання.

Враховуючи, що вказані обставини мають суттєве значення для юридично правильного вирішення спору, судове рішення визнати законним не можна, тому воно підлягає скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд.

При новому розгляді господарському суду необхідно врахувати наведене, уточнити позовні вимоги, більш ретельно перевірити доводи сторін, встановити дійсні обставини справи і прийняти рішення відповідно до вимог закону.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.06.2005 року та рішення господарського суду АР Крим від 11.04.2005 року.

Справу передати до господарського суду АР Крим на новий розгляд в іншому складі суддів.