ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.08.2005 Справа N 11/143на
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого: Першикова Є.В.,
суддів: Савенко Г.В.,
Ходаківської І.П.
розглянула
касаційну скаргу Житомирської об’єднаної державної податкової
інспекції (далі Житомирська ОДПІ)
на постанову Житомирського апеляційного господарського суду
від 14.04.05
у справі № 11/143на
господарського Житомирської області
суду
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю
“Укрнафтопостач ЛТД” (далі Товариство)
до Житомирської ОДПІ
Про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
В засіданні взяли участь представники
- позивача: не з’явилися;
- відповідача: Лівшин В.Г. (за дов. № 5011/Л/20-0 від
02.02.05).
Відводів складу колегії суддів не заявлено.
За згодою сторони, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, у
судовому засіданні 11.08.05 було оголошено лише вступну та
резолютивну частини постанови Вищого господарського суду
України.
Рішенням від 20.12.04 господарського суду Житомирської області
(суддя Маріщенко Л.О.) позовні вимоги Товариства задоволено.
Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення Житомирської
ОДПІ від 05.07.04 № 3246/23-01/30558499/42458 про визначення
Товариству податкового зобов’язання по податку на додану
вартість в сумі 1 691,00 грн. та № 3425/23-01/30558499/4257 про
визначення Товариству податкового зобов’язання по податку на
прибуток в сумі 2 550,00 грн.
З Житомирської ОДПІ на користь Товариства стягнуто 85,00 грн.
державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу.
Постановою від 14.04.05 Житомирського апеляційного
господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого
Черпака Ю.К., суддів Іоннікової І.А., Веденяпіна О.А.) рішення
від 20.12.04 залишено без змін, а апеляційна скарга Житомирської
ОДПІ без задоволення.
Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій
Житомирська ОДПІ звернулася до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою в якій просить постанову від
14.04.05 скасувати.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржена постанова
прийнята при неповному з’ясування обставин справи з неправильним
застосуванням норм матеріального та процесуального права, а
саме: п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування
прибутку підприємств” від 22.05.97 № 283/97-ВР ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
(далі Закон № 283/97-ВР ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
), п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7
Закону України “Про податок на додану вартість” ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
№
168/97-ВР від 03.04.97 (далі Закон № 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
),
ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу України”
від 04.12.90 № 509-ХІІ ( 509-12 ) (509-12)
.
Зокрема, скаржник зазначає, що Товариством було реалізовано 35
550 літрів дизпалива на суму 42 956,25 грн., а на валові витрати
списано 35 550 кілограм, в той час як щільність дизпалива 0,86
кілограма у 1 літрі.
На день розгляду справи по суті письмовий відзив на касаційну
скаргу від Товариства не надійшов.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, уточнення до
неї, заслухавши пояснення представника сторони, суддю-
доповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних
обставин справи правильність застосування судом норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних
підстав.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що Товариство
зареєстроване рішенням виконкому Житомирської міської ради
народних депутатів 19.09.99, реєстраційний № 293-ЖЗЮ, та
знаходиться на обліку як платник податків за № 5774 в
Житомирській ОДПІ.
На підставі матеріалів справи судовими інстанціями встановлено,
що в період з 19.05.04 по 30.06.04 працівниками Житомирської
ОДПІ була проведена комплексна документальна перевірка фінансово-
господарської діяльності з питань дотримання Товариством
податкового та валютного законодавства за період з 01.07.01 по
30.09.03, за результатами якої було складено акт перевірки №
293/23-01/30558499/0110 (далі Акт).
В Акті вказано, що по податковій накладній № 528 Товариство
отримало від Підприємства 35 550 кг дизпалива по ціні 1,133 грн.
на суму 40 288,82 грн., у тому числі ПДВ –8 057,76 грн.
Податковий орган прийшов до висновку, що 35 550 кг дизпалива
відповідають 41 337 л (35550 : 0,86), відповідно ціна 1 л
становить 0,97 грн. (40 288,82 грн. : 41 337 л = 0,97 грн.).
Також, визначено, що оскільки 35 550 літрів дизпалива
реалізовано Товариством приватній фірмі “Єрчики” на суму 42
956,25 грн., а на валові витрати списано 35 550 кг, то
Товариством в порушення п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 283/97-
ВР ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
було завищено валові витрати на 5 600 грн. (5
787л х 0,97 = 5 613 грн.).
Податковим органом визначено, що в результаті списання на валові
витрати дизельного палива в кілограмах, а при відвантаженні в
літрах, Товариство в порушення п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону №
168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
віднесло до складу податкового кредиту в
квітні 2003 року 1 127,00 грн.
На підставі Акту, відповідно до п. 20.1 ст. 20 та п. п. 17.1.3
п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
від 21.12.00 № 2181-ІІІ (далі Закон № 2181-
ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
) 05.07.04 Житомирською ОДПІ винесено податкові
повідомлення-рішення № 3425/23-01/305584499/42457, яким
Товариству визначено податкове зобов'язання по податку на
прибуток в розмірі 2 550,00 грн., у тому числі 1 700,00 грн.
основного платежу та 850,00 грн. штрафних санкцій, та відповідно
до п. 10.1 ст. 10 та п. п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-
ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
податкове повідомлення-рішення № 3426/23-
01/30558499/42458, яким Товариству визначено суму податкових
зобов'язань по податку на додану вартість у розмірі 1 691,00
грн., у тому числі 1 127,00 грн. основного платежу та 564,00
грн. штрафних санкцій.
При вирішенні спору по суті судовими інстанціями було
встановлено, що 01.04.03 Товариство на підставі договору
отримало дизпаливо від приватного підприємства “ТК “Діловий
Альянс” по накладній № 486 та податковій накладній № 588 в
кількості 35 550 тн. на суму 40 288,82 грн., що разом із ПДВ у
сумі 8 057,76 грн. становить 48 346,58 грн.
На підставі матеріалів справи суд першої та апеляційної
інстанцій встановили, що при оформленні накладної № 486 та
податкової накладної № 528 керівником ПП ТК “Діловий Альянс”
Бузуєвою Н.Г. було зроблено опечатку, а саме помилково замість
літрів вказано тонни, виправлену листом від 06.07.04 № 6/7 в
яким уточнено, що підприємством було направлено 35 550 літрів
дизельного палива по ціні 1,36 грн. за 1 л на загальну суму 48
346,58 грн., в тому числі ПДВ 80 57,76 грн.
На підставі договору на транспортне обслуговування від 05.01.03
судовими інстанціями встановлено, що доставку дизпалива від ПП
ТК "Діловий Альянс" до Товариства здійснив приватний підприємець
Якобчук В.І., що підтверджено також товарно-транспортною
накладною від 01.04.03, в графі “кількість” якої вказано –35 550
л., а в графі “одиниця вимірювання” –літри.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що
відповідно до п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 283/97-ВР
( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
до складу валових витрат включаються суми будь-
яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у
зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва,
продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому
числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи
реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -
5.7 цієї статті.
Згідно п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та
нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх
використання в господарській діяльності такого платника, то сума
податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням
(виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Також, колегія суддів Вищого господарського суду України бере до
уваги, вимоги п. п. 17.1.3 Закону № 2181 ( 2181-14 ) (2181-14)
, яким
встановлено, що у разі коли контролюючий орган самостійно
донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за
підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту
4.2 статті 4 цього Закону ( 2181-14 ) (2181-14)
, такий платник податків
зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми
недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з
податкових періодів, установлених для такого податку, збору
(обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на
який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом,
на який припадає отримання таким платником податків податкового
повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти
відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати,
незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Водночас, колегія суддів Вищого господарського суду України
враховує, що всупереч вимог ст. 33 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, відповідно до якої кожна сторона
повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на
підставу своїх вимог і заперечень, ні до суду першої, ні до суду
апеляційної інстанцій не було надано доказів одержання
Товариством дизпалива у кілограмах, а не в літрах, а отже
податковим органом фактично не доведено та не обгрунтовано
порушення Товариством вимог п. п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону №
283/97-ВР ( 283/97-ВР ) (283/97-ВР)
, п. п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону №
168/97-ВР ( 168/97-ВР ) (168/97-ВР)
.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що
скаржник в касаційній скарзі піднімає питання щодо порушення
апеляційною інстанцією не лише норм матеріального та
процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки
доказів. Але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція
дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин
справи, здійснюється за внутрішнім переконанням суду і їх
перевірка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.
Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу
скаржника, що відповідно до ст. 111-7 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у
касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на
підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє
застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та
процесуального права. Касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського
суду України дійшла до висновку, що судом першої та апеляційної
інстанцій було повно та всебічно з’ясовано обставини, що мають
значення для справи, надано їм належну правову оцінку та
винесено рішення з дотриманням норм матеріального та
процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу Житомирської об’єднаної державної податкової
інспекції № 21610/9/10 від 28.04.05 залишити без задоволення.
Постанову від 14.04.05 Житомирського апеляційного господарського
суду у справі № 11/143на господарського Житомирської області
залишити без змін.
Головуючий Є.Першиков
судді: Г.Савенко
І.Ходаківська