ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.08.2005 Справа N 04-06/2557
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кочерової Н.О., - головуючого,
Рибака В.В.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши матеріали ВАТ “Азот”, м. Черкаси
касаційної скарги
на постанову Київського апеляційного господарського
суду від 09.03.2005
у справі Черкаської області
господарського суду
за позовом ТОВ “Компанія “Агроінтер Холдінг”
До ВАТ “Азот”, м. Черкаси
Про стягнення 916 021, 61 грн.,
В засіданні взяли участь представники:
- позивача: Мартиненко В.В., Василенко Н.О., Мартиненко
В.В.,
- відповідача: Мінко К.В.,
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2004 року ВАТ “Азот” звернулось до господарського суду
з позовом про стягнення з ВАТ “Азот” 916 021, 61 грн.
Справа розглядалась неодноразово.
Останнім рішенням господарського суду Черкаської області від
19.02.2004 року, яке залишено без змін постановою Київського
апеляційного господарського суду від 09.03.2005 року, позов
задоволено частково.
Стягнуто з ВАТ “Азот” на користь позивача 283 735,20 грн.
основного боргу, боргу з врахуванням індексу інфляції в сумі
117466 грн. 37 коп. , річних в сумі 20848,71 грн.
В частині стягнення суми 254 516,90 грн. основного боргу, 105
370 грн. інфляційних та 18 701 грн. річних відмовлено.
Припинено провадження у справі в частині стягнення 69872 грн. 21
коп. пені, 37477 грн. інфляційних, 8033 грн. 46 коп. .
Не погоджуючись з судовими рішеннями ВАТ “Азот” подало касаційну
скаргу в якій просить постанову Київського апеляційного
господарського суду від 09.03.2005 скасувати та в позові
відмовити.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом
неправильно застосовані норми матеріального та процесуального
права, що призвело до прийняття незаконної постанови.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій 23.02.1999 року між
ВАТ “Азот” (покупець) та ТОВ “Компанія “Агроінтер Холдінг” (
продавець) було укладено договір № 154-73.
Відповідно до п. 1.1 договору продавець продав, а покупець купив
товар в кількості та якості згідно специфікації, наведеної у
додатку № 1 до договору.
Судами встановлено, що на виконання умов договору, згідно
накладних № 03/06 від 05.03.99 та № 04/27 від 27.04.99,
довіреностей ЕАЗ серії № 641946 та ЯАЦ серії № 226591 відповідач
отримав у позивача товар на загальну суму 538 252,10 грн.
Пунктом 3.1 договору сторони передбачили, що покупець
зобов'язується здійснити платіж на розрахунковий рахунок
продавця на протязі 30 днів з дати відвантаження партії товару.
Згідно ст.ст. 161, 162 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в
установлений строк відповідно до вказівок закону, акту
планування, договору, а при відсутності таких вказівок -
відповідно до вимог, що звичайно ставляться. Одностороння
відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов
договору не допускається, за винятком випадків, передбачених
законом.
Як встановлено судами відповідач свої зобов'язання за договором
не виконав, за отриманий товар не розрахувався.
Відповідно до ст. 214 згаданого Кодексу ( 1540-06 ) (1540-06)
боржник,
який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу
кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням
встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також
три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або
договором не встановлений інший розмір процентів.
Оскільки ВАТ “Азот” не виконало своїх договірних зобов’язань то
колегія суддів погоджується з висновками попередніх судових
інстанцій про задоволення позовних вимог в часині стягнення за
накладною № 04/27 від 27.04.99 основного боргу в сумі 283 735,20
грн., боргу з врахуванням індексу інфляції в сумі 117 466,37
грн., річних в сумі 20 848,71 грн.
Також судова колегія погоджується з судами щодо відмови позивачу
в стягненні 254516,90 грн. основного боргу, 105 370 грн. боргу з
врахуванням індексу інфляції та 18 701,76 грн. річних по
накладній № 03/06 від 05.03.99, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.ст. 71, 76 Цивільного кодексу УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої
порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Перебіг
строку позовної давності починається з дня виникнення права на
позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або
повинна була дізнатися про порушення свого права.
Згідно п. 3.1 згаданого вище договору строк сплати за отриманий
товар по накладній № 03/06 від 05.03.99 збіг 05.04.99.
Таким чином, позивач дізнався про порушення свого права
05.04.99.
Проте, як встановлено судами позов був поданий 22.04.02, тобто
за межами трьох років, доказів поважності пропуску строку
позовної давності позивачем не було надано.
Також, колегія суддів не приймає посилання товариства в скарзі,
що на момент пред'явлення позову, доручення, підписаного іншими
учасниками інвестиційного контракту № 70122/1-18 від 05.02.97, у
позивача не було, тому останній є неналежним позивачем, оскільки
відповідно до п. 2.2.2 інвестиційного контракту № 70122/1-18 від
05.02.97 “Про виробничу, постачальницьку та збутову кооперацію”
учасники договору доручили саме позивачу право від свого імені
заключати контракти, договори та інші документи, необхідні для
виконання інвестиційних проектів.
На підставі вищевикладеного, оскаржувана постанова Київського
апеляційного господарського суду є повною, законною та
об4грунтованою, а доводи касаційної скарги не спростовують
висновків суду.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
09.03.2005 року у справі № 04-06/2557 залишити без змін.
Головуючий Н. Кочерова
Судді: В. Рибак
М. Черкащенко