Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого М. Остапенка,

суддів: Є. Борденюк,

В. Харченка,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства (ВАТ) “Дніпроенерго”

на постанову від 30.06.2005 року Київського апеляційного господарського суду

у справі № 42/493

за позовом ВАТ “Дніпроенерго”

до Державного підприємства (ДП) “Енергоринок”

Про стягнення 1 197 881,74 грн.

В судове засідання прибули представники сторін:

позивача Шамрай К.Г. (дов. від 01.03.2005 року),

Бойко Р.В.(дов. від 01.03.2005 року)

Заслухавши суддю-доповідача –Є. Борденюк, пояснення представників позивача та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України

В С Т А Н О В И В:

ВАТ “Дніпроенерго” звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з ДП “Енергоринок” заборгованості з придбаної у нього відповідачем у вересні 2004 року електричної енергії. Заборгованість складає 1 197 881,74 грн..

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.05.2005 року (суддя П. Паламар) провадження у справі в частині вимог про стягнення 774 645,16 грн. припинене з огляду на здійснення відповідачем у цій частині оплати, однак після звернення позивача до суду з позовом. Урешті вимог-відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2005 року (колегія суддів: В. Шаргало, Л. Ланченко, Н. Пилипчук) рішення у справі залишене без зміни.

Рішення та постанова у частині відмови у позові мотивовані наступним.

30.08.1999 року між Національною енергетичною компанією “Укренерго” та ВАТ “Дніпроенерго” укладений договір № 69/01-ЕР.

05.05.2000 року Кабінетом Міністрів України прийнята постанова № 755 “Про утворення державного підприємства “Енергоринок” (755-2000-п) . Статут державного підприємства “Енергоринок” затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 922 від 05.06.2000 року (922-2000-п) , відповідно до якого державне підприємство “Енергоринок” є правонаступником Національної енергетичної компанії “Укренерго”.

За умовами укладеного між сторонами договору позивач зобов’язувався продавати відповідачу електричну енергію, а той, у свою чергу купувати та здійснювати оплату за неї відповідно до умов договору. Сторони за договором визнали свої зобов’язання за договором між членами оптового ринку електроенергетики. Договір між членами оптового ринку електроенергетики України кладений 15.11.1996 року.

Порядок проведення розрахунків на оптовому ринку електричної енергії встановлений ст. 151 Закону України “Про електроенергетику” (575/97-ВР) . Зокрема, відповідно до положень зазначеної норми Закону (575/97-ВР) , перерахування коштів енергогенеруючим компаніям та іншим суб’єктам підприємницької діяльності, які проводять продаж електричної енергії на оптовому ринку, здійснюється уповноваженим банком з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника електричної енергії, яким є відповідач, відповідно до алгоритму (порядку розподілу коштів), встановленого Національною комісією регулювання електроенергетики України.

Позивачем не надано доказів порушення відповідачем порядку здійснення розрахунків з урахуванням розподілу коштів в обсягах, які визначаються відповідно до алгоритму.

Тобто, умова про алгоритм розподілу коштів з поточного рахунку із спеціальним режимом використання оптового постачальника є не договірною умовою, а нормою закону.

Звертаючись до суду з касаційною скаргою, позивач посилається на неправильне застосування судами при ухваленні оскаржуваних рішень норм права. Так, положення статті ст. 151 Закону України “Про електроенергетику” (575/97-ВР) не передбачають дотримання алгоритму оптового ринку електричної енергії при проведенні розрахунків між оптовим постачальником електроенергії (відповідач) та енергогенеруючими компаніями (позивач).

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з такого.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України “Про електроенергетику” (575/97-ВР) алгоритм оптового ринку електричної енергії є порядок розподілу уповноваженим банком коштів з поточних ранків із спеціальним режимом використання без платіжних доручень, який встановлюється Національною комісією регулювання електроенергетики України, а поточні рахунки із спеціальним режимом використання електричної енергії є рахунками суб’єктів підприємницької діяльності, що здійснюють постачання електричної енергії на закріпленій території та оптове постачання електричної енергії, відкриті в уповноваженому банку і призначені виключно для накопичення коштів, отриманих за електричну енергію від споживачів та розрахунків з учасниками оптового ринку електричної енергії.

Отже, поточні рахунки із спеціальним режимом використання відповідача, який є в одній особі покупцем і продавцем електричної енергії, використовуються для накопичення коштів, отриманих за електричну енергію від споживачів, та для розрахунків з учасниками оптового ринку електричної енергії, порядок яких визначений, зокрема, шляхом застосування алгоритму.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ВАТ “Дніпроенерго” залишити без задоволення. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2005 року у справі № 42/493 залишити без задоволення.