ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.08.2005 Справа N 4/609-04
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого: Першикова Є.В.,
суддів: Савенко Г.В.,
Ходаківської І.П.
розглянула
касаційну скаргу державної податкової інспекції в м. Суми (далі
ДПІ в м. Суми)
на постанову Харківського апеляційного господарського суду
від 04.04.05
у справі № 4/609-04
господарського Сумської області
суду
за позовом Сумського учбово-виробничого підприємства
Українського товариства сліпих (далі
Підприємства)
до ДПІ в м. Суми
Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
В засіданні взяли участь представники
- позивача: Титаренко П. В. (за дов. б/н від 25.10.04);
- відповідача: Шкриль Л.Г. (за дов. № 32665/9/10-009 від
01.08.05).
Відводів складу колегії суддів не заявлено.
За згодою сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, у
судовому засіданні 11.08.05 було оголошено лише вступну та
резолютивну частини постанови Вищого господарського суду
України.
Рішенням від 13.01.05 господарського суду Сумської області
(суддя Лугова Н.П.) позовні вимоги Підприємства задоволено.
Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Суми
№ 112401/0/03967913/58374 від 17.11.04 про застосування штрафних
санкцій в сумі 88 136,55 грн.
З ДПІ в м. Суми на користь Підприємства стягнуто 85,00 грн.
державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу.
Постановою від 04.04.05 Харківського апеляційного господарського
суду (колегія суддів у складі: головуючого –Карбань І.С., суддів
Олійник В.Ф., Шутенко І.А.) апеляційну скаргу ДПІ у м. Суми
залишено без задоволення, а рішення від 13.01.05 без змін.
Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ДПІ у
м. Суми звернулася до Вищого господарського суду України з
касаційною скаргою в якій просить рішення від 13.01.05 та
постанову від 04.04.05 скасувати, та в задоволенні позовних
вимог Підприємству відмовити.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні
оскарженої постанови судом апеляційної інстанції було невірно
застосовано норми матеріального права, а саме: п. п. 8.7.1 п.
8.7 ст. 8, п. 18.1 ст. 18 Закону України “Про порядок погашення
зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
№ 2181-ІІІ від 20.12.00 (далі
Закон № 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
) в частині звільнення активів
платника податків, що перебувають у податковій заставі.
Зокрема, скаржник зазначає, що апеляційним судом не було взято
до уваги, що відповідно до п. 7 Указу Президента України від
04.03.98 № 167/98 ( 167/98 ) (167/98)
податкова застава припиняється
погашенням або списанням у встановленому порядку податкової
заборгованості.
Також, ДПІ у м. Суми вказує, що судовою інстанцією не було
враховано, що процедура розстрочення полягає в перенесенні
термінів сплати податкового боргу, який виник у попередні
періоди, і не ліквідує заборгованості підприємства перед
бюджетом, а отже, і податкової застави.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 26.10.04 ДПІ у
м. Суми здійснила перевірку дотримання Підприємством вимог
Закону № 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
щодо стану збереження активів, які
перебувають у податковій заставі, за результатами якого було
складено акт № 24-113/1/33 від 26.10.04 (далі Акт) яким
встановлено, що Підприємство в порушення вимог діючого
законодавства здійснювало відчуження активів, що знаходились в
податковій заставі, без узгодження з податковим органом.
На підставі Акту 17.11.04 ДПІ у м. Суми було прийнято
повідомлення-рішення № 112401/0/03967913/58374 про застосування
до Підприємства штрафних санкції в розмірі 88 136,55 грн.
Відповідно до п. п. 17.1.8. п. 17.1. ст. 17 Закону № 2181-ІІІ
( 2181-14 ) (2181-14)
, яким передбачено, що у разі, коли платник податків,
активи якого перебували у податковій заставі, відчужив, такі
активи без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання
такої згоди є обов'язковим, згідно з цим Законом ( 2181-14 ) (2181-14)
,
платник податків додатково сплачує штраф у розмірі суми такого
відчуження, визначений за звичайними цінами.
Судовими інстанціями встановлено, що в Акті зазначено, що
Підприємство значний час мало податковий борг, у зв'язку з чим
йому були направлені перша та друга податкові вимоги (№ 1/94 від
27.10.01 та № 2/1748 від 05.12.01).
При вирішенні спору по суті попередніми судовими інстанціями
було враховано, що всупереч вимог ст. 33 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
доказів реєстрації
податкової застави, про яку йдеться у спірному Акті, в порядку
передбаченому п. 8.3 ст. 8 Закону № 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
, ДПІ у
м. Суми не надала.
Судовими інстанціями було встановлено, що рішенням № 1807/85/24-
039667913/30063 від 24.09.01 про розстрочення податкового боргу
Підприємству було надано розстрочення з 27.03.00 по 27.03.05
податкового боргу на загальну суму 6 745,00 грн., про що було
укладено договір про розстрочення № 85 від 24.09.01.
Судовими інстанціями враховано, що відповідно до п. п. “ж” п. п.
8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону № 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
(в редакції,
що діяла на момент виникнення податкової застави у 2001 році та
прийняття ДПІ у м. Суми рішення № 1807/85/24-039667913/30063 від
24.09.01 про розстрочення податкового і укладання договору про
розстрочення № 85 від 24.09.01), активи платника податків
звільняються від податкової застави з дня прийняття податковим
органом рішення про розстрочення податкового боргу.
На підставі матеріалів справи судом першої та апеляційної
інстанції встановлено, що ДПІ у м. Суми надіслала Підприємству
повідомлення № 15170 від 11.03.04, яким повідомила, що стосовно
нього, на підставі п. п. 8.7.1. п. 8.7 ст. 8 Закону № 2181-ІІІ
( 2181-14 ) (2181-14)
всі активи звільняються з-під податкової застави, а
листом № 7392/10/24-009 від 11.02.04 ДПІ у м. Суми повідомила
Підприємство, що станом на 10.02.04 про відсутність у нього
податкової заборгованості.
Судовими інстанціями також було взято до уваги, що за
ініціативою ДПІ у м. Суми рішенням № 5289/20 від 23.11.04 було
скасовано рішення № 1807/85/24-039667913/30063 від 24.09.01 та
розірвано договір № 85 від 24.09.01 про розстрочення податкового
боргу на підставі п. п. 18.1.2. п. 18.1 ст. 18 Закону
№ 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
, у зв'язку з тим, що Підприємство
накопичувало податковий борг (не сплачуючи поточні платежі)
протягом двох податкових періодів, наступних за податковим
періодом виникнення нового податкового боргу. Вказане рішення
було отримано Підприємством 14.12.04.
У зв’язку з наведеним суд першої та апеляційної інстанцій
прийшли до висновку, що на момент проведення податкової
перевірки та прийняття ДПІ у м. Суми податкового повідомлення-
рішення № 112401/0/03967913/58374 від 17.11.04, рішення №
5289/20 від 23.11.04 про розірвання договору № 85 від 24.09.01
про розстрочення податкового боргу не існувало.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує,
пунктом 1.17 ст. 1 Закону № 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
визначено, що
під поняттям податкової застави слід розуміти спосіб
забезпечення податкового зобов’язання платника податків, не
погашеного в установлений строк, та яка, відповідно до цієї ж
статті, виникає в силу закону.
Основні положення щодо застосування податкової застави визначені
у статті 8 Закону № 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
, зокрема, на підставі
пункту 8.1 вказаної статті, з метою захисту інтересів бюджетних
споживачів активи платника податків, що має податковий борг,
передаються у податкову заставу.
За змістом положень п. п. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону № 2181-ІІІ
( 2181-14 ) (2181-14)
право податкової застави поширюється на будь-які
види активів платника податків, які перебували в його власності
(повному господарському віданні) у день виникнення такого права,
а також на будь-які інші активи, на які платник податків набуде
прав власності у майбутньому, до моменту погашення його
податкового зобов’язання або податкового боргу.
За приписами п. п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону № 2181-ІІІ
( 2181-14 ) (2181-14)
платник податків, активи якого перебувають у
податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за
винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з
податковим органом: купівлі чи продажу, інших видів відчуження
або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи
немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав,
що використовується у підприємницькій діяльності платника
податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування
прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції,
товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами,
що не є меншими за звичайні.
Підпунктом 17.1.8 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-ІІІ
( 2181-14 ) (2181-14)
визначено, що у разі, коли платник податків, активи
якого перебувають у податковій заставі, відчужив такі активи без
попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди
є обов'язковим, платник податків додатково сплачує штраф у
розмірі суми такого відчуження, визначеної за звичайними цінами.
Колегія суддів Вищого господарського суду України також бере до
уваги, що відповідно до преамбули Указу Президента України “Про
заходи щодо підвищення відповідальності за розрахунки з
бюджетами та державними цільовими фондами” № 167/98 від 04.03.98
( 167/98 ) (167/98)
з метою забезпечення своєчасного і повного
надходження податків і зборів (обов’язкових платежів),
неподаткових платежів до бюджетів і державних цільових фондів,
зміцнення податкової та платіжної дисципліни, а також підвищення
відповідальності платників податків і зборів (обов’язкових
платежів), неподаткових платежів за виконання своїх обов’язків
перед бюджетами та державними цільовими фондами, та відповідно
до п. 4 р. ХV Перехідних положень Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, запроваджено податкову заставу як спосіб
забезпечення погашення платником податків податкової
заборгованості. Відповідно до ст. 2 цього Указу ( 167/98 ) (167/98)
з дня
виникнення податкової заборгованості все майно перебуває у
податковій заставі. Статтею 5 вказаного Указу ( 167/98 ) (167/98)
передбачено, що відчуження майна та майнових прав, які
перебувають у податковій заставі, може здійснюватись за
письмовою згодою органів державної податкової служби за місцем
знаходження платника податків, останній має право лише володіти
та користуватись таким майном, забезпечуючи при цьому його
збереження.
Відповідно до п. 6.1 Порядку застосування податкової застави
органами державної податкової служби, затвердженого наказом
Державної податкової адміністрації України від 28.08.01 № 338,
зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.10.01 за №
857/6048 ( z0857-01 ) (z0857-01)
, розробленого відповідно до ст. 8 Закону №
2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
, та який визначає механізм застосування
податкової застави органами державної податкової служби,
зазначено, що активи платника податків звільняються з-під
податкової застави з дня:
а) отримання податковим органом копії платіжного документа,
завіреного обслуговуючим банком, що засвідчує факт перерахування
до бюджету повної суми податкового зобов'язання, а у разі
виникнення права податкової застави у зв'язку із неподанням або
несвоєчасним поданням податкової декларації - з дня отримання
такої податкової декларації контролюючим органом (за умови
відсутності порушень платником податків вимог, визначених
абзацом першим підпункту 1 підпункту 1.4 пункту 1);
б) визнання податкового боргу безнадійним, у тому числі
внаслідок ліквідації платника податків як юридичної особи або
зняття фізичної особи з реєстрації її як суб'єкта
підприємницької діяльності чи у зв'язку з недостатністю майна
особи, оголошеної банкрутом;
в) отримання податковим органом довідки про смерть фізичної
особи - платника податків або про визнання її померлою чи
безвісно відсутньою згідно із законодавством, за винятком
випадків, коли активи такої фізичної особи переходять за правом
спадщини у власність інших осіб;
г) закінчення строків позовної давності щодо такого податкового
боргу;
ґ) отримання податковим органом договору поруки на повну суму
податкового боргу платника податків або інших видів його
забезпечення, передбачених податковим законодавством;
д) прийняття рішення про арешт активів платника податків - на
строк дії такого арешту;
е) отримання платником податків рішення відповідного органу про
скасування раніше прийнятих рішень щодо нарахування суми
податкового зобов'язання або його частини (пені та штрафних
санкцій) внаслідок проведення процедури адміністративного або
судового оскарження;
є) прийняття податковим органом рішення про розстрочення,
відстрочення суми податкового боргу або досягнення податкового
компромісу у разі, коли умови, визначені в рішенні про
розстрочення, відстрочення або податковий компроміс,
передбачають зупинення права податкової застави;
ж) прийняття відповідного рішення судом (господарським судом) у
межах процедур, визначених законодавством з питань банкрутства.
Підставою для звільнення активів підприємства з-під податкової
застави та її виключення з державних реєстрів застав рухомого
або нерухомого майна є відповідний документ, що засвідчує
закінчення будь-якої з подій, визначених п. п. “а” –“є” п. п.
6.1 цього пункту.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що
посилання скаржника на те, що відповідно до п. п. 8.7.1 п. 8.7
ст. 8 Закону № 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
активи платника податків
звільняються з податкової застави з дня прийняття податковим
органом рішення про розстрочення, відстрочення суми податкових
зобов'язань (крім податкового боргу), у Підприємства мався
податковий борг, тому він не мав права на відчуження майна, не
можуть бути взяті до уваги, оскільки не відповідають обставинам
справи встановленим судом першої та апеляційної інстанцій.
Зробивши правовий аналіз наведених норм, та враховуючи
встановлені попередніми судовими інстанціями обставини справи,
колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до
висновку про правомірність висновку попередніх судових
інстанцій, що договір про розстрочення податкового боргу № 85
від 24.09.01 діяв до 23.11.04, а отже станом на 10.02.04
податкова заборгованість у Підприємства була відсутня, оскільки
з 11.03.04 всі активи Підприємства було звільнено з-під
податкової застави, та станом на 26.10.04, на час здійснення
перевірки, активи Підприємства не знаходились у податковій
заставі, а тому у податкового органу були відсутні правові
підстави для застосування штрафних санкцій передбачених п. п.
17.1.8 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ ( 2181-14 ) (2181-14)
.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського
суду України дійшла до висновку, що судом першої та апеляційної
інстанцій було повно та всебічно з’ясовано обставини, що мають
значення для справи, надано їм належну правову оцінку та
винесено рішення з дотриманням норм матеріального та
процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Касаційну скаргу державної податкової інспекції в м. Суми №
18358/9/10-009 від 25.04.05 залишити без задоволення.
Постанову від 04.04.05 Харківського апеляційного господарського
суду у справі № 4/609-04 господарського суду Сумської області
залишити без змін.
Головуючий Є.Першиков
судді: Г.Савенко
І.Ходаківська