ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.08.2005 Справа N 2/17
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кочерової Н.О., - головуючого,
Рибака В.В.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши матеріали Товариства з обмеженою відповідальністю
касаційної скарги “Центротек”
на постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 28.03.2005
у справі Полтавської області
господарського суду
за позовом Колективного підприємства ресторан “Турист”
До Полтавського обласного закритого
акціонерного товариства по туризму та
екскурсіям “Полтаватурист”;
Товариства з обмеженою відповідальністю
“Центротек”
про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого
майна,
В засіданні взяли участь представники:
- позивача: Денисенко Р.В., Гарнага С.М.,
- відповідача: Бакланов Д.В.,
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2003 року Колективне підприємство ресторан “Турист”
звернулось до господарського суду з позовом до Полтавського
обласного закритого акціонерного товариства по туризму та
екскурсіях “Полтаватурист” та ТОВ “Центротек” про визнання
недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 09.12.2003
року позов задоволено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу
нерухомого майна № 2/н від 24.04.2002 року, укладеного ЗАТ по
туризму та екскурсіях “Полтаватурист” та ТОВ “Центротек”.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від
28.03.2005 року рішення місцевого господарського суду залишено
без змін, а апеляційна скарга –без задоволення.
Доповідач: Черкащенко М.М.
Не погоджуючись з ухваленими судовими рішеннями ТОВ “Центротек”
подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Харківського
апеляційного господарського суду від 28.03.2005 року та рішення
місцевого господарського суду від 09.12.2003 року скасувати та
ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що
судами неправильно застосовані норми матеріального та
процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних
судових рішень.
В судовому засіданні оголошувалась перерва до 11.08.2005 року.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.04.2002 року ЗАТ
“Полтаватурист” та ТОВ “Центротек” уклали договір купівлі-
продажу частини будівлі В-1 (приміщення кафе “Турист” площею
362,6 кв.м), частину будівлі Б-6 (ресторан, бар та допоміжне до
них приміщення площею 1724,8 кв.м.) розташованих у м. Полтаві по
вул.. Миру, 12.
Визнаючи спірний договір купівлі-продажу недійсним, суди
попередніх інстанцій дійшли висновку, що власником майна, яке
було предметом договору купівлі-продажу є позивач. Але такий
висновок є поспішним, оскільки він не підтверджений належними
доказами і суперечить матеріалам справи та обставинам, які
встановлені судами.
Обґрунтовуючи свій висновок, суди попередніх інстанцій
зазначили, що відповідно до установчого договору від 14.02.1992
до позивача перейшло право власності на об’єкти, а саме:
приміщення ресторану “Турист” площею 1 639,5 м2 та на приміщення
кафе “Турист” площею 362,6 м2.
В той же час, даний установчий договір в матеріалах справи
відсутній, як відсутні й інші правовстановлюючі документи.
Крім того, судами не враховано інші суттєві обставини, які мають
значення для правильного вирішення спору.
В матеріалах справи є численні судові акти, відповідно до яких
на спірне майно за різними юридичними особами визнано право
власності та зобов’язано бюро технічної інвентаризації
зареєструвати його. Аналіз цих судових актів не проведено й
достовірного висновку не зроблено.
В тому числі, судами не перевірено, чи на день укладення
договору купівлі-продажу було чинним рішення господарського суду
Полтавської області від 02.04.2002 у справі № 11/207 щодо
спірного майна та чи був на момент укладення договору купівлі-
продажу ТОВ “Центротек” добросовісною стороною.
Визнаючи спірний договір недійсним в силу ст. .48 Закону України
“Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
, суди попередніх інстанцій не
вказали, які ж права КП “Турист” даною угодою були порушені, а
саме, чи позбавлений був позивач права володіти, користуватись
та розпоряджатись цим майном, а відповідно, чи виникло в нього
право на захист порушеного права та які дії вчинені сторонами
договору купівлі-продажу від 24.04.2002 на його виконання, які у
них виникли права і обов’язки та взагалі чи вони виникли.
Крім того, судами попередніх інстанцій повно і всебічно не
перевірено правомірність набуття права власності на майно як ЗАТ
по туризму та екскурсіях “Полтаватурист” так і КП “Турист”, яке
було предметом договору купівлі-продажу, оскільки відчуження
цього майна повинно було бути проведено шляхом приватизації,
згідно з законодавством про приватизацію.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України,
викладених у пункті 1 постанови від 29.12.76 № 11 “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що
регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і
змісту законодавства України.
Судові рішення цим вимогам не відповідають.
Згідно до частини 2 статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
Правова оцінка обставин та достовірності доказів по справі є
виключна прерогатива першої та апеляційної інстанції.
За таких обставин, ухвалені судові рішення підлягають
скасуванню, а справа направленню на новий розгляд.
При новому розгляді суду необхідно витребувати необхідні докази
відповідно до вимог ст. 36 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, повно,
всебічно дослідити всі доводи позивача і відповідача, обставини
справи, дати їм належну юридичну оцінку та постановити законне
рішення.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9 –111-11 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від
28.03.2005 року та рішення господарського суду Полтавської
області від 09.12.2003 року у справі № 2/17 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду
Полтавської області.
Головуючий, суддя Н. Кочерова
Судді В. Рибак
М.Черкащенко